Білий лебідь (в'язниця)

Білий лебідь
Географічні координати	59°40′52″ пн. ш. 56°42′25″ сх. д. / 59.681° пн. ш. 56.707° сх. д.
Дата відкриття	1938
Керуюча організація	Федеральна служба виконання покарань
Країна	Росія
Регіон	Солікамськ

Федеральна державна установа — виправна колонія з особливими умовами господарської діяльності № 2 Головного управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Пермському краю, в народі Білий лебідь (рос. Белый лебедь) — в'язниця в Солікамську Пермського краю Росії.^[1]^[2] Це одна з семи в'язниць суворого режиму супермаксимального режиму, які експлуатуються Федеральною службою виконання покарань для засуджених до довічного позбавлення волі в Росії.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білий лебідь (значення).

Історія

Білий лебідь був заснований у 1938 році як табірний пункт виправної колонії для утримання політичних в'язнів, зокрема священиків, але з часом її використовували також для звичайних злочинців.^[1] У 1955 році спеціальною постановою ЦК КПРС колонія була змінена на виправлення так званих «злодіїв у законі», а головним завданням колонії стала повна ізоляція і закриття від спілкування ув'язнених із зовнішнім світом. Радянська влада почала комплектувати «Білий лебідь» одними з найкваліфікованіших офіцерів тюремних наглядачів країни для контролю над «злодіями в законі», щоб мати можливість протистояти хабарам і залякуванням.^[3]

У 1996 році на смертну кару в Росії було введено мораторій як умову вступу до Ради Європи, а новий кримінальний кодекс увів довічне ув'язнення. У 1999 році «Білий лебідь» був перепрофільований для розміщення тяжких злочинців, які відбувають довічне ув'язнення, і, на відміну від попередніх ув'язнених, не очікувалося, що вони коли-небудь залишатимуть установу. У в'язниці перебуває приблизно 300 ув'язнених, що складає одну третину максимальної місткості. Вони утримуються в камерах на одну, дві та три людини. На всі камери є досьє з фотографіями, статтями та короткою «біографією» затриманих. «Білий лебідь» стала першою в'язницею в Росії, де на місці працює професійний психолог, і адміністрація, вивчивши ув'язнених, розміщує їх за психологічною сумісністю, щоб уникнути конфліктів. Умови в'язниці нібито відповідають вимогам міжнародних стандартів, є бібліотека, матеріали для листування, щотижневий душ, щоденна годинна прогулянка. За весь час існування Білого лебедя не було жодної підтвердженої втечі.^[3]

Походження імені Білий лебідь

Походження прізвиська в'язниці невідоме, за однією з теорій — через яскраво-білі кольори стін будівлі в'язниці, а за іншою — через те, що ув'язнені переміщувалися по в'язниці, нахиляючись вперед (майже на 90 градусів) із закинутими руками за спину, виглядаючи як лебідь . В'язниця також відома під дещо більш офіційною назвою ВК-240/2.

Відомі в'язні

Салман Радуєв — воєначальник чеченських сепаратистів, загинув у Білому Лебеді за загадкових обставин у 2002 році^[4]^[5].
Юрій Шутов — колишній депутат Законодавчих зборів Санкт-Петербурга і колишній помічник Анатолія Собчака, автор книг «Серце Собчака» (про Анатолія Собчака)^[6] і «Хрещений батько Пітерських» (про Володимира Путіна).^[7] У лютому 2006 року Шутов був засуджений до довічного ув'язнення за низку вбивств, замахів на вбивство та викрадень людей.^[8] Російські автори Юрій Фельштинський та Володимир Прибиловський наполягають, що звинувачення проти Шутова сфабриковані.^[9]
Алі Тазієв^[en] — ватажок інгуських бойовиків.

Примітки

↑ ^а ^б ВК-240/2. "Белый Лебедь". The Union of Prisoners.
↑ ФКУ ИК-2 ОИК-2 ОУХД ГУФСИН России по Пермскому краю. Official Site Russian Federal Penitentiary Service in the Perm Krai. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 15 червня 2023. [Архівовано 2013-06-04 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Учреждения ГУФСИН России по Пермскому краю. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 15 червня 2023. [Архівовано 2013-06-04 у Wayback Machine.]
↑ Chechen warlord dies in Russian jail.
↑ Chechen warlord dies in jail, BBC News, 15 December 2002
↑ Shutov, Yury (1991). Собчачье сердце, или Записки помощника ходившего во власть. Moscow: Eksmo. ISBN 5-9265-0172-5.
↑ Shutov, Yuri (2011). Крестный отец "питерских". Moscow: Algorithm. ISBN 978-5-4320-0022-4. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 15 червня 2023. [Архівовано 2013-10-23 у Wayback Machine.]
↑ Юрий Титович Шутов.
↑ Yuri Felshtinsky and Vladimir Pribylovsky The Age of Assassins. The Rise and Rise of Vladimir Putin, Gibson Square Books, London, 2008, ISBN 1-906142-07-6, pages 273—277.

Посилання

[Union-1] а ^б ВК-240/2. "Белый Лебедь". The Union of Prisoners.

[OfficalPerm-2] ФКУ ИК-2 ОИК-2 ОУХД ГУФСИН России по Пермскому краю. Official Site Russian Federal Penitentiary Service in the Perm Krai. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 15 червня 2023. [Архівовано 2013-06-04 у Wayback Machine.]

[59.fsin.su-3] а ^б Учреждения ГУФСИН России по Пермскому краю. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 15 червня 2023. [Архівовано 2013-06-04 у Wayback Machine.]

[4] Chechen warlord dies in Russian jail.

[5] Chechen warlord dies in jail, BBC News, 15 December 2002

[6] Shutov, Yury (1991). Собчачье сердце, или Записки помощника ходившего во власть. Moscow: Eksmo. ISBN 5-9265-0172-5.

[7] Shutov, Yuri (2011). Крестный отец "питерских". Moscow: Algorithm. ISBN 978-5-4320-0022-4. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 15 червня 2023. [Архівовано 2013-10-23 у Wayback Machine.]

[8] Юрий Титович Шутов.

[9] Yuri Felshtinsky and Vladimir Pribylovsky The Age of Assassins. The Rise and Rise of Vladimir Putin, Gibson Square Books, London, 2008, ISBN 1-906142-07-6, pages 273—277.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]