Вікіпедія

Бітюков Прокопій Семенович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Бітюков Прокопій Семенович (1919 — 10.08.1944) — учасник Радянсько-німецької війни, командир відділення автоматників 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії старшина[1].

Бітюков Прокопій Семенович
Народження1919(1919)
с. Шапкуль, Нижнетавдинський район, Тюменська область, РФ
Смерть10 серпня 1944(1944-08-10)
біля м. Ходорів, Жидачівський район Львівська область, Україна
КраїнаСРСР СРСР
Рід військпіхота
Роки служби1940–1944
Званнягвардії старшина
Командуваннякомандир відділення автоматників 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Битва на Курській дузі
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Слави III ступеня

Медаль

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бітюков.

Біографія

ред.

Народився в 1919 році у с. Шапкуль Нижнетавдинського району Тюменської області. Працював у колгоспі.

В Червоній Армії з 1940 року, на фронті з 1943. У званні гвардії старшини командував відділенням автоматників 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Брав участь у битві на Курській дузі, виявивши виключну мужність і хоробрість. Був поранений, після лікування повернувся до 241-го стрілецького полку.

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка и Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М.П. написав, що Бітюков у числі перших під сильним мінометно-кулеметним і артилерійським вогнем форсував Дніпро і сходу вступив у бій. Особисто знищив 15 солдатів і двох офіцерів противника. Після вибуття зі строю командира взводу, взяв командування на себе, після вибуття командира роти командував ротою. Відбив 8 контратак противника, був поранений[2] (рос.).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшині Бітюкову Прокопію Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу [3].

Після лікування у госпіталі Бітюков П. С. був направлений в іншу дивізію, про присвоєння звання Героя, можливо, не знав. Воював сміливо і мужньо, був нагороджений орденом Слави і медаллю.

В бою 7 серпня 1944 року був тяжко поранений і 10 серпня помер у госпіталі. Похований в братській могилі в м. Ходорів Львіської області.

Нагороди

ред.

Пам'ять

ред.
  • В навчальному центрі Сухопутних військ України «Десна» встановлено бюст Героя.
  • Ім'я Героя присвоєно школі в м. Тюмень, РФ.

Примітки

ред.
  1. ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] - Фонд 33. - Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)

Посилання

ред.

Бітюков Прокопій Семенович (рос.). // Сайт «Герои страны».

  • Битюков ПрокопийСемёнович (рос.)

Література

ред.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Бітюков_Прокопій_Семенович