Телегіна Валентина Петрівна
російська акторка театру і кіно
(Перенаправлено з Валентина Телегіна)
Телегіна Валентина Петрівна (1915—1979) — радянська російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1961). Народна артистка РРФСР (1974).
| Телегіна Валентина Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
  | ||||
| Народилася | 10 (23) лютого 1915  Новочеркаськ, Російська імперія | |||
| Померла | 4 жовтня 1979[1] (64 роки) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Митинський цвинтар | |||
| Громадянство |  СРСР  Російська імперія | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1937) | |||
| Заклад | Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленрадиd і Кіностудія імені Горького | |||
| Роки діяльності | з 1934 | |||
| IMDb | nm0854302 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
 Телегіна Валентина Петрівна у Вікісховищі | ||||
З життєпису
ред.Народилась 23 лютого 1915 р. Закінчила Інститут сценічних мистецтв (1937, майстерня С. Герасимова) в Ленінграді. З 1937 по 1940 рік працювала в Театрі імені Лєнсовєта.
Починаючи з 1934 р., знялася у вісімдесяти кінокартинах[2]. Втілювала на екрані образи простих жінок з народу, трудівниць, селянок, наділяючи своїх героїнь чарівністю, душевністю і теплотою.
Знімалася в картинах українських кіностудій. Також брала участь в озвучуванні фільмів та мультфільмів («Сіра шийка» (1948), рос. Оранжевое горлышко (1954), «Остання наречена Змія Горинича» (1978).
Померла 4 жовтня 1979 р. Похована в Москві на Митинському кладовищі[3].
Фільмографія
ред.- 1934: «Чи люблю тебе?» — епізод
- 1937: «Тайга золота» — епізод
- 1938: «Комсомольськ» — Мотя Котенкова (дебют)
- 1939: «Гість» — Почта
- 1939: «Учитель» — Степанида Іванівна Лаутіна
- 1939: «Хірургія» — кухарка
- 1939: «Член уряду» — Парасковія Телегіна
- 1942: «Непереможні» — дружинниця (немає в титрах)
- 1942: «Секретар райкому» — Дар'я, партизанка
- 1947: «Весна» — науковий співробітник інституту
- 1947: «Поїзд йде на схід» — Паша, кухарка на заводі
Валентина Телегіна у ролі куховарки Паші в фільмі «Потяг йде на схід» (1947) - 1948: «Дорогоцінні зерна» — Варвара Степанівна Курочкіна, кухарка на польовому стані
- 1949: «Кубанські козаки» — Христофорівна (Авдотья Христофорівна), пташниця
- 1950: «У степу» — тітка Нюся
- 1951: «Сільський лікар» — тітка Паша, санітарка
- 1951: «Спортивна честь» — Вєтлугіна, посильна з квітами
- 1953: «Степові зорі» — Феодосія
- 1953: «Сеанс гіпнозу» — працівниця птахорадгоспу
- 1954: «Море студене» — сваха Терентіївна
- 1954: «Чемпіон світу» — тітка Поля
- 1955: «Земля і люди» — Марківна
- 1955: «Ляна» — чергова в готелі (немає в титрах)
- 1955: «Матрос Чижик» — Авдотья Петрівна, дружина відставного боцмана Нілича; кіностудія ім. О. Довженка
- 1955: «Доля барабанщика» — тітка Таня, прибиральниця
- 1956: «Головний проспект» — епізод; кіностудія ім. О. Довженка
- 1956: «Дівчина з маяка» — боцманша Євдокія Пилипівна; кіностудія ім. О. Довженка
- 1956: «Павло Корчагін» — самогонщиця; кіностудія ім. О. Довженка
- 1956: «Поет» — санітарка, тітка Дуся
- 1956: «Мандрівка в молодість» — Марфуша, домробітниця Назарових; кіностудія ім. О. Довженка
- 1957: «Справа була у Пенькові» — Алевтина Власівна, самогонщиця
- 1957: «Дім, в якому я живу» — Клавдія Кіндратівна, мати Сергія, Костянтина і Каті
- 1958: «Олеко Дундич» — попадя
- 1958: «Стукай в будь-які двері» — мати Геннадія
- 1959: «Балада про солдата» — літня жінка-шофер
- 1959: «У нашому місті» — бабуся Бобочки
- 1959: «Незвичайна подорож Мішки Стрекачова» — Нюра-торговка
- 1959: «Вітер» — мадам, власниця будинку розпусти
- 1959: «Сварка в Лукашах» — Степанида Саввічна, мати Кості
- 1960: «Прощавайте, голуби» — Марія Юхимівна
- 1960: «Воскресіння» — Корабльова
- 1961: «Людина йде за сонцем» — теща, яка читає листа
- 1961: «Чортова дюжина» — провідниця
- 1962: «Суд» — народний суддя
- 1962: «Тече Волга» — Наташа, дружина капітана
- 1962: «Хитра механіка» — тітка Мотря
- 1964: «Викликаємо вогонь на себе» — Гречушна, спекулянтка
- 1964: «Живі і мертві» — тітка Паша Куликова
- 1964: «Казка про втрачений час» — Авдотья Петрівна
- 1965: «Вірність» — жінка з відром; Одеська кіностудія
- 1965: «Спекотний липень» — Нилівна
- 1967: «Підірване пекло» — жінка-сторож
- 1967: «Розбудіть Мухіна!» — римлянка/ прибиральниця аудиторії
- 1967: «Тиха Одеса» — горлата торговка на товкучці; Одеська кіностудія
- 1967: «Три тополі на Плющисі» — Федосія Іванівна
- 1968: «Доживемо до понеділка» — шкільна нянечка
- 1968: «Журавушка» — доярка (роль озвучила — Надія Животова)
- 1968: «Угрюм-ріка» — Варвара, кухарка
- 1969: «День і все життя» — тітка Поля
- 1971: «Крок з даху» — санітарка
- 1971: «Телеграма» — Марія Іванівна, дружина різьбяра
- 1972: «Увімкніть північне сяйво» — кухарка; Одеська кіностудія
- 1973: «...і тоді я сказав — ні...» — тітка Паша
- 1973: «Крапля в морі» — бабуся Валя
- 1973: «Оновили» — бабуся Борі
- 1974: «Пам'ятай ім'я своє» — няня в пологовому будинку
- 1974: «Подія» — Анна Петрівна, «Шибаніха»
- 1974: «Рейс перший, рейс останній» — дружина діда; Одеська кіностудія
- 1975: «У самого Чорного моря» — тітка Настя
- 1975: «Крок назустріч» — няня в пологовому будинку
- 1976: «Повість про невідомого актора» — актриса
- 1976: «Квіти для Олі» — санітарка в лікарні; Одеська кіностудія
- 1977: «Поєдинок в тайзі» — мати Жильцова
- 1978: «Голубка» — Матрьона
- 1978: «Живіть в радості» — мати Митяя, Марія Пряжкіна
- 1978: «Бунтівна барикада» — епізод
- 1978: «Місяць довгих днів» — Олександра Платонівна
- 1979: «Сніданок на траві» — тітка Паша, повар в піонертаборі (озвучує Олена Максимова та ін.
Пам'ять
ред.
- 1996 — Пам'яті актриси присвячений випуск документального телециклу Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали» (рос. «Чтобы помнили»): Валентина Телегіна (фільм 23).
Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Фільмографія В. П. Телєгіної (kino-teatr.ru)(рос.)
- ↑ Могила В. П. Телєгіної (m-necropol.narod.ru)(рос.)