Вікіпедія

Варшавська битва. 1920

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Варшавська битва.

«Варшавська битва. 1920» (пол. 1920 Bitwa warszawska) — польський військовий та історичний фільм, знятий кінорежисером Єжи Гофманом у 2011 році, події у якому розгортаються на тлі польсько-радянської війни 1920 року, коли більшовицька армія Західного фронту під командуванням Михайла Тухачевського зазнала поразки у боях під польською столицею, у результаті чого була відстояна незалежність Польщі.

«Варшавська битва. 1920»
1920 Bitwa Warszawska
ЖанрІсторичний, військовий фільм
РежисерЄжи Гофман
ПродюсерЄжи Михалюк
СценаристЄжи Гофман, Ярослав Сокол
У головних
ролях		Адам Ференци, Борис Шицd, Данієль Ольбрихський, Войцех Пшоняк, Natasza Urbańskad, Ольга Кабо, Богуслав Лінда, Jerzy Bończakd, Ева Вишневська, Олександр Домогаров, Stanisława Celińskad, Wiktor Zborowskid, Marian Dziędzield, Andrzej Strzeleckid, Viktor Balabanovd, Igor Guzund, Яцек Понедзялек, Łukasz Garlickid, Dariusz Kordekd, Міхал Жебровський, Aleksandr Khoshabaevd, Гражина Шаполовська, Jarosław Boberekd, Krzysztof Draczd і Mateusz Banasiukd Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорСлавомир Ідзяк
КомпозиторКшесимир Дембський
ХудожникAndrzej Halińskid Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяZodiak Jerzy Hoffman Film Production Sp. z o.o.
Дистриб'юторForum Film Polandd Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість115 хвилин
МоваПольська
КраїнаПольща Польща
Рік2011
Кошторис27 млн. злотих
IMDbID 1783244
bitwawarszawska1920film.pl Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Варшавська битва. 1920 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Загальнопольська прем'єра відбулась 30 вересня 2011 року. Фільм взяв участь в Київському Міжнародному кінофестивалі «Молодість» (22 жовтня 2011, фільм — відкриття фестивалю)[1], а також демонструвався в рамках Фестивалю польського кіно «Під Високим Замком» (Львів, 21 – 30 вересня 2012)[2].

Сюжет фільму

ред.

Події у фільмі розгортаються під час польсько-радянської війни влітку 1920 року.

Польський поет, Ян Криніцкий (актор Борис Шиц), улан, напередодні виступу з Військом Польським з Варшави одружується з польською естрадною актрисою Олею (похідне від імені Олександра) (Наташа Урбанська). Шлюб їм дає отець Іґнаци Скорупка (Лукаш Ґарліцкий).

Більшовики на чолі з Володимиром Леніном приймають рішення про вторгнення в Польщу, а також Німеччину та Францію з метою поширення пролетарської революції на інші країни.

Польські війська вступають у Київ.

Ян Криніцкий на фронті під час перепочинку глузливо читає більшовицьку листівку із зверненням до польських солдатів. Офіцер, який чує це, мимохідь глузливо висловлюється на адресу нареченої Яна, чию світлину він випадково бачить, і Ян перемагає його на дуелі. За це Яна звинуватили в агітації, заарештували і засудили військовим судом до смертної кари. Рятує його від виконання вироку наступ військ противника. Командувач більшовицьким підрозділом чекіст Биковський (Адам Ференци), симпатизуючи засудженому до смертної кари військовику «буржуазної» польської армії, пропонує Криніцкому залишитися з ним як перекладач-редактор для надання допомоги у підготовці пропагандистських листівок, чим змусив його перебувати у більшовицькому підрозділі.

Оля дізнається про загибель чоловіка у бою від Болеслава Віняви-Длуґошовського (Богуслав Лінда). Настійно нав'язливий капітан Костжева (Єжи Боньчак) розповідає їй про перехід Криніцкого до лав більшовицьких військ.

Криніцкий тікає від більшовиків і приєднується до підрозділу козаків (ймовірно, Булак-Балаховича), що перейшли на польський бік. Незабаром йому вдається добратись до польських військ.

Оля, побачивши загрозу, що виникла від наступу більшовицької армії та будучи не в стані перенести бездіяльності, йде медсестрою до польської армії.

Польський маршал Юзеф Пілсудський (Даніель Ольбрихський), розробляє самостійно план контрнаступу. Польській контррозвідці вдається розкрити шифри радіозв'язку більшовицьких армій, а безперервним передаванням на їх частотах тексту Святого Письма заглушити радіозв'язок між ними.

Кульмінацією війни є протистояння польських і більшовицьких військ під Варшавою. У чуді над Віслою польські війська отримують перемогу, військо більшовицьке зазнало розгрому. Гине на полі бою капелан польського війська Ігнаци Скорупка. Криніцкий отримує поранення. Він потрапляє у польовий шпиталь, в якому працює медсестрою Оля. Молода пара знову разом.

Створення

ред.

Знімання фільму розпочалось 29 червня 2010, його створено у форматі 3D. Консультантом з історії був професор Януш Цісек. Музику написав Кшесімір Дембіцкі; за батальні сцени відповідав Томаш Бєравський, а за грим відповідали Міра Войтчак та Ліліана Галонзка[3]. При зніманні фільму взяло участь 3,5 тисячі статистів. Бюджет фільму склав 27 мільйонів польських злотих (9 млн американських доларів)[4].

Знімання фільму закінчено 30 вересня 2010. Фільм був частково профінансований польським банком Bank Zachodni WBK та Польським інститутом кіно (пол. Polski Instytut Sztuki Filmowej).

Ролі

ред.

Сприйняття фільму

ред.

Павел Феліс, рецензент «Газети Виборчей», присвоїв фільму дві зірочки за 6-ступеневою шкалою і скритикував фільм як «мішанину, історичну видумку, котра незграбно імітує великі емоції, а насправді є лише хаотичним збором примарних фрагментів» та відзначив брак психологічної глибини героїв[5].

Яцек Раковецький, головний редактор видання «Film», оцінив кінопродукт позитивно, називаючи його «другим чудом над Віслою». Журналіст звернув увагу у першу чергу на професіаналізм оператора Славоміра Ідзяка в технології 3D, а також «вміло реалізовану режисером історію кохання»[6].

Згідно з «Газетою Виборчою», усереднена оцінка фільму, вирахувана на базі листів та сервісів, таких як «Ньюсвік», «Rzeczpospolita», «Przekrój», onet.pl чи fdb.pl, становить 4/10.[7]

Одночасно одна з рецензій британської преси є дуже позитивною і згідно з рецензентом — це фільм, що пробуджує захоплення[8].

Цікаві факти

ред.
  • Це перший польський історичний фільм, що повністю реалізований в технології 3D.
  • Для потреб фільму було виготовлено два дублікати танку Рено FT-17. З огляду на короткий час для підготовки техніки (чотири місяці) моделі не повністю відтворили оригінал через недостачу комплектації для внутрішнього оснащення[9].

Див. також

ред.

Зовнішні посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Людмила Олтаржевська Конструктивність без фанфар [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Україна молода, №191, 25.10.2011
  2. ↑ Сайт фестивалю «Під Високим Замком». Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.
  3. ↑ Kręcą Bitwę Warszawską: Olbrychski jak Piłsudski (пол.). gazeta.pl. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 28 червня 2010.
  4. ↑ Bitwa warszawska 1920 — закладка "o filmie". Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 7 жовтня 2012.
  5. ↑ Paweł Felis. „1920 Bitwa Warszawska”. „Gazeta Wyborcza”, s. 4, 30 вересня 2011. 
  6. ↑ Jacek Rakowiecki. 1920 Bitwa Warszawska. Drugi cud nad Wisłą. „Film”, s. 81, жовтень 2011. 
  7. ↑ Krytycy bezlitośni dla „1920 Bitwy Warszawskiej”. I tylko jeden szaleniec... (пол.). 30 вересня 2011. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2011.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 7 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Сторінка організації, що займається виготовленням копій бронетехніки [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.].

Кінематографія

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Варшавська_битва._1920&oldid=43292568