Василенко Анатолій Петрович
Анато́лій Петро́вич Василе́нко (нар. 7 листопада 1938, село Нижня Ланна, Полтавська область, УРСР, СРСР — 8 червня 2022, Київ, Україна[1]) — радянський і український графік, карикатурист, оформлювач дитячих книжок[2]. Заслужений художник УРСР (1977). Член НСХУ (1997)[3]. Народний художник України (11.03.2005)[4].
| Василенко Анатолій Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 7 листопада 1938  Нижня Ланна, Карлівський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть | 8 червня 2022 (83 роки) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука | |||
| Діяльність | графік, карикатурист, ілюстратор | |||
| Працівник | Перець | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди |   | |||
|
| ||||
Біографічні відомості
ред.Василенко Анатолій Петрович народився 7 листопада 1938 року в селі Нижня Ланна Карлівського району на Полтавщині. Малював з дитинства, а першу карикатуру намалював на двоюрідного брата Івана. У двадцять років працював на цукровому заводі і почав створювати сатиричні замальовки для газети місцевої профспілки.[5]
Освіта середня. 1959 року навчався в Миргородському керамічному технікумі, у 1960—1961 роках — у Київському училищі прикладного та декоративного мистецтва. У цей же час почав співпрацювати з журналом «Перець», де працював і дотепер як художник і член редколегії.
Був головним художником журналу для дітей «Перченя». Років із тридцять співпрацював з газетою «Сільські вісті», також працював у журналах «Барвінок», «Малятко», «Весёлые картинки», «Вітчизна», «Дніпро», «Ранок».
Оформив до 100 книжок, зокрема:: Я. Стельмаха («Якось у чужому лісі», 1980; «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний», 2000), В. Нестайка («Тореадори з Васюківки», 1973; «Незнайомець з тринадцятої квартири, або Злодії шукають потерпілого», 1977; «Незвичайні пригоди в лісовій школі», 1981; «Пригоди журавлика», 1986; «Незнайомка в Країні Сонячних Зайчиків», 1988), П. Глазового («Веселі казки», 1990; «Архетипи», 2003), А. Крижанівського («Інтерв'ю з колоритним дідом», 1983; «Томагавки і макогони», 1990), Ю. Ячейкіна («Мої та чужі таємниці», 1989; усі — Київ), а також власні; автор малюнків до української народної казки «Котигорошко» (1979).
Випустив багато коміксів (мальописів) у співавторстві з різними авторами (наприклад, Ю. Ярмиш, «Весела мандрівка», «Летімо до Арктики!»), а також власні — «Пригоди кота Чорнолапенка», «Пригоди Тимка-Звіролова», «Країна чарівників» та ін.
За сюжетами двох авторських книжок Анатолія Петровича було зроблено лялькові фільми «Петрик у Космосі» та «Тимко-звіролов».
У 2012 році у видавництві «Форум» вийшов проілюстрований ним тритомник афоризмів генерального директора страхової компанії «NGS» Анатолія Чубинського «Великі думки у малому форматі», де було використано понад 300 ілюстрацій майстра[6].
Проілюстрував близько трьохсот книг для дітей та дорослих. Мав конкурсні нагороди: Бронзову медаль виставки «Сатира у боротьбі за мир» (Москва, 1983). Лауреат конкурсу «Художник та друкарство України» (2000).[2].
Мешкав у Києві. Серед нинішніх ЗМІ А. Василенко співпрацював з журналом «Кореспондент», газетою «Kyiv Post», деякий час малював для «НВ»[7].
Помер в своїй квартирі у Києві 8 червня 2022 року[8].
Примітки
ред.- ↑ Помер відомий український графік-карикатурист Анатолій Василенко, Главком, 09.06.2022
- ↑ а б Сторінка Василенка на сайті газети «Сільські вісті». Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 27 грудня 2013.
- ↑ Киівська організація Національної Спілки художників України
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про відзначення державними нагородами України працівників редакції газети "Сільські вісті", м. Київ (Документ 467/2005, поточна редакція — Прийняття від 11.03.2005)
- ↑ Химерні і суворі дитячі ілюстрації 90-х. amnesia.in.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
- ↑ Буквоїд. Анатолій Чубинський видав тритомник афоризмів «Великі думки в маленькому форматі». Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 22 лютого 2013.
- ↑ nv.ua: На 84 році життя у Києві помер легендарний український художник і карикатурист Анатолій Василенко (10 червня 2022)
- ↑ The Kyiv Independent: Renowned Ukrainian cartoonist Anatoliy Vasylenko dies at 83 (June 9, 2022, by Daria Shulzhenko)
Джерела
ред.- Василенко Анатолій Петрович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 99 . — ISBN 5-88500-071-9.
- Володимир Бондаренко. Котячі шедеври від народного художника Василенка.//Українське слово: газета.№ 15—16,11—24 квітня 2020 р.,с.20
Посилання
ред.- Карикатури у «Перці», ілюстрації до «Тореадорів з Васюківки»: помер відомий український графік Анатолій Василенко// Радіо Свобода, 9 червня 2022 року, Процитовано 10 червня 2022 року
- Карлівська централізована бібліотечна система: Анатолій Петрович Василенко. ЧАРІВНИК СМІХУ (Бібліографічний покажчик)
- Власні книжки Анатолія Василенка на Читанці [Архівовано 24 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Книжки з ілюстраціями Анатолія Василенка на Читанці [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Діафільм художника Анатолія Василенка [Архівовано 10 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Перченя. Збірка для дітей. Бібліотека "Перця" № 141. Київ, Радянська Україна, 1970.
- Федір Маківчук. Свині не винні. Бібліотека "Перця" № 158. Київ, Радянська Україна, 1972.
- Василь Шукайло. Соловей на службі. Бібліотека "Перця" № 279. Київ, Радянська Україна, 1984.
- Олександр Лук'яненко. Добрий пірат Джон. Легенди чужого краю. Бібліотека "Перця" № 325. Київ, Радянська Україна, 1987.
- Микола Петренко. Лакмусова стрічка. Бібліотека "Перця" № 389. Київ, Радянська Україна, 1991.
- Анатолій Василенко. Дошкульним олівцем. Графічні нотатки про суспільні непорядки. Київ, 2018.