Лісовий Василь Семенович
| Лісовий Василь Семенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 В'язничне фото Василя Лісового, липень 1972 | ||||
| Народився | 17 травня 1937 с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область | |||
| Помер | 19 липня 2012 (75 років) Київ | |||
| Поховання | Тарасівка, Обухівський район, Київська область | |||
| Громадянство |  УРСР →  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | філософ, поет, дисидент, політичний в'язень  | |||
| Сфера роботи | філософія[1], логіка[1], поезія[1] і захист прав людиниd[1] | |||
| Alma mater | Історико-філософський факультет Київського університетуd | |||
| У шлюбі з | Лісова Віра Павлівна | |||
| Діти | Лісова Мирослава Василівна, Лісовий Оксен Васильович | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Васи́ль Семе́нович Лісови́й (17 травня 1937, с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область — 19 липня 2012, Київ) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.
Чоловік Віри Лісової, батько Оксена Лісового[2].
Біографічні відомості
ред.Народився 17 травня 1937 року в селі Старі Безрадичі Обухівського району Київської області в селянській родині. Батько загинув на війні.
У 1962 році закінчив історико-філософський факультет Київського університету, викладав філософію в Тернопільському медичному інституті.
У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі Київського університету за спеціальністю логіка, викладав у цьому університеті.
З 1969 — співробітник Інституту філософії АН УРСР. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Логіко-філософське дослідження побутової мови».
Дисидентська діяльність
ред.Самвидав розповсюджував з 1961 року. З 1966, паралельно з науковою роботою, інтенсивно організовував його виготовлення, зберігання та розповсюдження серед аспірантів і в студентському середовищі. Лісовий — автор самвидавної статті «Лист виборця Антона Коваля».
Виступив із відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними[3].
Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Василя Лісового до відкритого протесту. Разом з Євгеном Пронюком видав № 6 самвидавського журналу «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків.
Київський обласний суд 6 грудня 1973 засудив його до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 років заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. Одночасно з Лісовим було засуджено Євгена Пронюка та Василя Овсієнка.
Офіційна реабілітація
ред.Звільнений з ув'язнення в липні 1983.
1989 — реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України.
Викладав філософію, готував навчальну літературу, виступав зі статтями в галузі політології[4]. Викладав філософію в київських університетах, брав участь у виробленні програм та ідеології багатьох політичних і громадських організацій, готував навчальну літературу, уклав (у співавторстві з Олегом Проценком) антології «Консерватизм», «Націоналізм», «Лібералізм», перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов.
Автор книжок «Культура — ідеологія — політика» (1997), «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007).
Помер 19 липня 2012 року у віці 75 років у Києві. Був похований 21 липня на кладовищі села Тарасівка Обухівського району Київської області.
Нагороди
ред.Указом Президента України Віктора Ющенка від 26 листопада 2005 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Нежигай І. Боєць ДШВ та директор МАН: хто такий Оксен Лісовий, який може стати новим міністром освіти // Факти ICTV. — 2023. — 18 березня.
- ↑ ЛІСОВИЙ Василь. Відкритий лист до членів ЦК КПРС і ЦК КПУ. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ Василь ЛІСОВИЙ. ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ. Дисидентський рух в Україні. Процитовано 3 жовтня 2024.
Джерела
ред.
- В. Овсієнко. Лісовий Василь Семенович // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Спогади Василя Лісового // Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні» [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Українська Гельсінська спілка з прав людини [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Василь Овсієнко В'язень власного сумління 19.07.13 [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Лісовий Василь Семенович (29.08.1937-20.07.2012) [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Лісовий, Василь Семенович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.