Ніжинський Вацлав Хомич
Ва́цлав Ніжи́нський (пол. Wacław Niżyński, 12 березня 1889, Київ — 11 квітня 1950, Лондон, Велика Британія) — артист балету польського походження, видатний танцівник і хореограф зірковоі трупи Сергія Дягілєва.
| Ніжинський Вацлав Хомич | |
|---|---|
| пол. Wacław Niżyński | |
_photographed_at_Krasnoe_Selo,_summer_1907.jpg) Вацлав Ніжинський, 1907 | |
| Народився | 12 березня 1889 Київ, Російська імперія |
| Помер | 11 квітня 1950 (61 рік) Лондон, Велика Британія ·ниркова недостатність |
| Поховання | Цвинтар Монмартр[1] |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Діяльність | артист балету, балетмейстер |
| Галузь | балет |
| Alma mater | Академія російського балету імені А. Я. Ваганової |
| Знання мов | російська[2] і українська[3] |
| Роки активності | 1908 — 1918 |
| Брати, сестри | Ніжинська Броніслава Хомівна |
| У шлюбі з | Romola de Pulszkyd[4] |
| Діти | Kyra Nijinskyd |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 1166661 |
Життєпис
ред.
Народився в родині мандрівних танцівників. Батьки — Томаш (Хома, пол. Tomasz Niżyński) та Елеонора Ніжинські — були випускниками Варшавської балетної школи й у молодості виступали у Варшавській опері. Балетмейстер Хома Ніжинський був одним з найкращих виконавців і постановників українських танців, разом з Марком Кропивницьким в опері «Катерина» блискуче поставив танець «Козак», який органічно вплітався в дію спектаклю завдяки аранжувальній обробці народної основи.[5]
Навчався у Петербурзькому театральному училищі. 1908 року закінчив його з відзнакою, а вже через кілька місяців танцював з провідними балеринами на сцені Імператорського Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. На початку 1911 року Ніжинського звільнили з Маріїнського театру на вимогу імператорської сім'ї, тому що він танцював з Тамарою Карсавіною в балеті «Жизель» у костюмі, який визнали непристойним.
З 1913 жив у Західній Європі: провідний танцюрист і балетмейстер «Російських сезонів» у Парижі й Лондоні, балетної трупи Сергія Дягілєва, власної трупи в Лондоні.
Критики називали його «восьмим дивом світу», найвище оцінюючи його талант танцівника.
Його партнерками були Матильда Кшесінська, Тамара Карсавіна й Анна Павлова.
«Він спростував всі закони рівноваги й перевернув їх з ніг на голову, він нагадує намальовану на стелі людську постать, він легко почуває себе в повітряному просторі…» — писав про Ніжинського французький сюрреаліст Жан Кокто.
Найвидатніші балети з участю Вацлава Ніжинського: «Весна священна» та «Полудень одного фавна».
У 1917 році, через психічну хворобу залишив сцену та перебував під наглядом лікарів. У 1919 році написав "Щоденник Ніжинського", виданий у Парижі 1958 року та перевиданий під редакцією американської журналістки Джоани Акочелла.
Молодшою сестрою Вацлава була Броніслава Ніжинська — теж танцюристка та хореографка, що брала участь в Російських сезонах Дягілева. У 1919 році вона відкрила в Києві власну балетну студію «Школа руху». Її філософія навчання була зосереджена на підготовці танцюристів для роботи з такими хореографами, як її брат. Серед учнів Броніслави Ніжинської був видатний український балетний танцюрист та хореограф Сергій Лифар.
У 1913 році Вацлав Ніжинський одружився з угорською танцюристкою Ромолою де Пульскі (20 лютого 1891 — 8 червня 1978). Її мати була відомою акторкою, а батько засновником і першим директором Угорської національної галереї. У шлюбі народилися дочки Кіра і Тамара.
Старша дочка Ніжинського Кіра (19 червня 1913 — 1 вересня 1998) була артисткою балету, дружиною українського диригента Ігоря Маркевича, брата віолончеліста Дмитра Маркевича і праправнука українського історика Миколи Маркевича. В 1936 році народила сина Вацлав, та шлюб закінчився розлученням. Пізніше Кіра емігрувала до США, оселившись в Сан-Франциско.
Його друга дочка, Тамара Ніжинська, була акторкою театру ляльок в Угорщині. Після подій 1956-го року з дочкою Кінгою поїхала в Монреаль і заснувала там ляльковий театр. Потім переїхала в Фінікс (США), де працювала бібліотекаркою. Пішовши на пенсію, заснувала Фонд Вацлава і Ромоли Ніжинських, присвятивши себе поширенню творчої спадщини батька. Внучка Ніжинського, Кінга, була вчителькою музики, керувала хором і протягом 40 років була органісткою при церкві. Виступає на сцені з моноспектаклем «Мадам Ніжинські: одружена з богом» — про свою бабусю Ромолу. Написала книгу про гастрольний тур Вацлава Ніжинського 1916—1917 років.
Вацлаву та Броніславі Ніжинським — видатним танцюристам ХХ століття присвячена скульптурна композиція, створена Геннадієм Єршовим у 2011 році, в 100 річницю заснування Російського балету Сергія Дягілєва. Бронзові постаті в ролі фавна та німфи встановлено у Великому Театрі у Варшаві.
Примітки
ред.- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Сценічна обробка фольклорного матеріалу. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 січня 2013.
Джерела та література
ред.- Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Балабко О. В. Мальви у Вічному місті: Стежками українців у світах: Есеї, нариси, зарисовки. — К.: Фенікс, 2006. — 348 с
- Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця. — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.
- Герасимова Г. П. Ніжинський Вацлав Хомич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 396. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Посилання
ред.- Ніжинський Вацлав Хомович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 253.