Єдлічка Венцеслав Венцеславович

український піаніст і музичний педагог

Венцеслав Венцеславович Є́длічка (чеськ. Jedlička; 29 вересня 1817, Куклені — 19 листопада 1880, Полтава) — український піаніст, музичний педагог та громадський діяч чеського походження. Брат музиканта Алоїза Єдлічки.

Єдлічка Венцеслав Венцеславович
Основна інформація
Дата народження17 (29) вересня 1817 Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняГрадець-Кралове, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті7 (19) листопада 1880 (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіПолтава, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїпіаніст, музичний педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаПразька консерваторія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніМихайло Старицький Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЄдлічка Алоїз Венцеславович Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народився 17 [29] вересня 1817(18170929) hjre у місті Кукленях (тепер у складі міста Градець-Кралове, Чехія). Впродовж 18391841 років навчався в Празі у Вищій технічній школі, потім в Празькій консерваторії.

 
Єдлічко Венцеслав Венцеславович (графічний портрет із фото 1870-х років)

З 1844 року мешкав на Полтавщині (Хорольський повіт, садиба поміщиків Родзянко, домашній учитель музики). Був знайомий з Тарасом Шевченком, з яким зустрічався 1845 року в селі Веселому Подолі на Полтавщині.

Протягом 18481879 років викладав у Полтавському інституті шляхетних дівчат. Автор музичних творів, зокрема струнного квартету на тему опери «Пророк» Джакомо Меєрбера. Разом з братом організував у Полтаві чесько-польский хор, до репертуару якого входили також російські і українські пісні в обробці Алоїза Єдлічки. Помер в Полтаві 7 [19] листопада 1880 року.

Література:

ред.
Булава Л.М. ЄДЛІЧКИ: нові відомості й доповнення до біографій членів родини // Колонія і прилеглі до неї території  (Серія: Історичні райони Полтави). Наукове краєзнавче видання.  – Полтава, 2024. – С.226-233.