Верескуни
Верескуни́ — село в Україні, у Парафіївській селищній громаді Прилуцького району Чернігівської області. Населення становить 299 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Тростянецька сільська рада.
село Верескуни | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Тер. громада | Парафіївська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA74080110050017381 |
Облікова картка | Верескуни |
Основні дані | |
Засноване | 1700 |
Населення | 299 |
Площа | 1,504 км² |
Густота населення | 198,8 осіб/км² |
Поштовий індекс | 16741 |
Телефонний код | +380 4633 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°49′59″ пн. ш. 32°47′0″ сх. д. / 50.83306° пн. ш. 32.78333° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
152 м |
Водойми | річка Верескуни |
Місцева влада | |
Адреса ради | 16742, с-ще Тростянець, вул. Шкільна, 3а |
Карта | |
Мапа | |
Географія
ред.Історія села
ред.Село було засновано 1701 році козаком Верескуном[джерело?] (в 2001 році святкували 300-річчя села). Раніше було хутором, і помилковим є походження назва від слова «Вереск». Центральна частина села досі називається «хутір». Назва хутір Верескуни зберігалась ще в 1860–1870 роках.[1]
Хутір було приписано до Різдва Пресвятої Богородиці[2][3] церква у Бережівці.
Найдавніше зображення на мапі 1812 року як Верескунівці[4]
У 1862 році на хуторі володарському Верескуни́ було 2 заводи та 65 дворів де жило 521 особи[5]
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бережівської волості Прилуцького повіту Полтавської губернії мешкало 736 осіб, налічувалось 133 дворових господарства, існували постоялий будинок, 2 лавки, 3 кузні та вітряний млин[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 917 осіб (432 чоловічої статі та 485 — жіночої), з яких [7].
У 1911 році на хуторі Верескуни́ була церковно-парафіївська школа та жило 1060 осіб[8]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 291 | 97.32% |
російська | 8 | 2.68% |
Усього | 299 | 100% |
Видатні люди
ред.- Ганна Демиденко (нар. 1951) — поетеса, лауреатка літературної премії імені Леоніда Глібова.
- Ігнатенко (Найденко) Катерина Андріївна — науковець у галузі тваринництва, викладачка вищої школи, доцент кафедри розведення с.-г. тварин Національного аграрного університету м. Київ.
Інтернет-посилання
ред.Посилання
ред.- ↑ http://bloknot.info/genocide-of-ukrainian-people-1991-2007-five-millions-victim/[недоступне посилання]
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 89, 516 та 552 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.[недоступне посилання]
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-171. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 309 з 562.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |