Високе-Українське
Високе-Українське (до 1946 року — Високе, рос. Высокое, пол. Wysokie) — колишнє село у Бежівській волості Житомирського повіту Волинської губернії та Високівській (Високо-Українській) сільській раді Черняхівського району Волинської округи, Київської й Житомирської областей. У 1923—60 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
| село Високе-Українське | |
|---|---|
| Країна |  УРСР
|
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Житомирський повіт Черняхівський район |
| Громада | Бежівська волость Високівська сільська рада |
| Інші назви | Високе |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1584 |
| Населення | 1 540 (1923) |
| Зняте з обліку | 29 червня 1960 року |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°24′14″ пн. ш. 28°48′23″ сх. д.H G O |
| Карта | |
_location_map.svg)  Високе-Українське | |
 Високе-Українське | |
| Мапа | |
| |
Населення
ред.За довідником 1885 року в селі мешкало 746 осіб, налічувалося 105 дворових господарств[1].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 070 осіб, з них: православних — 1 061, чоловіків — 531, жінок — 539[2].
У 1906 році налічувалося 1 207 мешканців, дворів — 209[3], у 1923 році — 1 540 мешканців, дворів — 183[4].
Історія
ред.Неподалік села виявлено поселення та поховання доби міді. Згадується з 1584 року[5]. Відповідно до перепису податків Київського воєводства, у 1628 році Стефан Немирич платив з Високого від 3 димів. У 1648 році село також належало до Стефана Немирича[6]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село Черняхівського замку, сплачувало з 60 дворів 9 злотих і 1,5 грошів до замку та 37 злотих і 16 грошів до скарбу[7].
У другій половині 19 століття — село Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, за 20 верст від Житомира, за 9 верст від найближчої поштової станції у Черняхові, за 65 верст від найближчої залізничної станції Бердичів, західніше житомирсько-черняхівського тракту. Дерев'яну, на кам'яному підмурівку, церкву збудовано 1861 року за кошти вірян. При церкві 45 десятин сіножатей та 3 десятини ріллі. Дворів 113, вірян 908, римокатоликів-чехів — 139 осіб обох статей. До парафії приписана церква у Осниках, за 4 версти. Сусідня парафія — Забріддя (4 версти). Раніше в селі була філія католицької парафії Житомира. Чехи, які тут проживали, займалися хмелярством[8][6].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, школа, заїзд[1].
У 1906 році — село Бежівської волості (7-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 17 верст, від волосного центру, села Бежів — 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Черняхові[3].
У 1923 році включене до складу новоствореної Високівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Черняхівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи, адміністративний центр ради[9]. Розміщувалося за 12 верст від районного центру, містечка Черняхів[4].
7 червня 1946 року село перейменоване на Високе-Українське, відповідно сільська рада — на Високо-Українську. 29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів в районах області», об'єднане із с. Високе[9].
Відомі люди
ред.- Заглада Надія Григорівна (1894—1977) — передовик сільського господарства, Герой Соціалістичної Праці.
Примітки
ред.- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 204. (рос. дореф.)
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. (рос. дореф.). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 19. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 149. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Високе, Черняхівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 656. — 15 000 прим.
- ↑ а б Wysokie 5.) W., wś, pow. żytomierski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 133. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 132. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ Теодорович Н. с. Высокое // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 103. Процитовано 4 лютого 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 230, 568. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 лютого 2024.
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |