Возніцин Олександр Артемович
Олександр Артемович Возніцин (1701—1738) — відставний офіцер військово-морського флоту Російської імперії, який зрікся православ'я і прийняв іудаїзм, за що в 1738 році за наказом імператриці Анни Іоанівни був живцем спалений.[2]
| Возніцин Олександр Артемович | |
|---|---|
| Народився | 1701[1] Новогород, Московське царство |
| Помер | 15 липня 1738 Санкт-Петербург, Російська імперія ·спалення |
| Країна |  Російська імперія |
| Військове звання | лейтенант (ВМС) |
| Конфесія | юдаїзм |
Походження
ред.Олександр Возніцин виховувався в православній родині. Він був ґрунтовно освічений. Походив із старовинного дворянського роду, пов'язаного з Великим Новгородом. Його дядько, Прокофій Богданович Возніцин, належав до московської аристократії. Як дипломат він призвів до підписання перемир'я між Росією і Туреччиною в Бахчисараї в 1681 році. Його тітка стала дружиною контр-адмірала Івана Акимовича Сенявіна, що відкрило Олександру шлях до кар'єри на російському флоті.
Бібліографія
ред.- Maciej Szkółka. Ostatnie auto da fé w Europie? Sprawa Żyda Borocha Lejbowa i kapitana-lejtnanta Aleksandra Woznicyna oraz jej konsekwencje. „Studia Judaica”. 19 (nr 2 (38)), ss. 301–316, 2016. doi:10.4467/24500100STJ.16.014.6225.
Примітки
ред.- ↑ MAK
- ↑ За аналізом російського пуліциста Олександра Глібовича Невзорова цей випадок страти спаленням живцем був останнім в історії сучасної людської цивілізації. Тобто, як стверджує Невзоров страта спаленням найдовше в часі затрималася в Московії-Росії