Вулиця Глибока (Львів)
Ву́лиця Глибо́ка — вулиця у Франківському районі міста Львова[4][5], в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Бандери та Київську, утворюючи перехрестя з вулицею Новий Світ. Прилучається вулиця Японська[6].
| Вулиця Глибока Львів | |
|---|---|
 Вигляд на Глибоку з вулиці Київської | |
| Місцевість | На Байках |
| Район | Франківський |
| Колишні назви | |
| Канонерґассе (Канонерська), Ґлибока, Пініньского, Йоркґассе, Глибока, Чекістів | |
| австрійського періоду (українською) | Канонерґассе |
| австрійського періоду (німецькою) | Kanonier Gasse |
| польського періоду (польською) | Kanonierska, Głęboka, Pinińskiego |
| радянського періоду (українською) | Глибока, Чекістів |
| радянського періоду (російською) | Глубокая, Чекистов |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 286 м |
| Координати початку | 49°50′4.86″ пн. ш. 24°0′50.84″ сх. д. / 49.8346833° пн. ш. 24.0141222° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′57.57″ пн. ш. 24°0′41.31″ сх. д. / 49.8326583° пн. ш. 24.0114750° сх. д. |
| поштові індекси | 79013[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—29[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 4, 8, 12, 14, 16, 21[3] |
| Медичні заклади | стоматологічна клініка «Пародент» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1] |
| Забудова | класицизм, сецесія, конструктивізм |
| Комерція | відділення № 2 банку «Львів» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2636308 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Глибока у Вікісховищі | |
Назва
ред.- Канонерґассе або Канонерська — до 1871 року, назва вулиці через близьке розташування до артилерійських складів.
- Ґлибока — від 1871 року, найімовірніше, через те, що перетинала яр у місці, де розташовувалися рибні ставки фільварку монастиря Домініканок.
- Пінінського — від 1935 року, на честь польського вченого, громадського та політичного діяча, намісника Галичини, ректора Львівського університету Леона Пінінського.
- Йоркґассе — на часі нацистської окупації, від 1943 року.
- Глибока — від липня 1944 року, повернена історична назва.
- Чекістів — від 1968 року.
- Глибока — від липня 1990 року, повернена історична назва[7].
Забудова
ред.В архітектурному ансамблі вулиці Глибокої переважають архітектурні стилі — класицизм, сецесія, конструктивізм. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
№ 1 — у 1939—1941 роках тут мешкав заступник Голови Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради, член ОУН і член Проводу ОУН, керівник Головного осередку пропаганди Проводу ОУН Петро Федун-Полтава.
№ 3 — склепіння сходової клітки будинку декоровано розписом, на якому зображено жіночі постаті, що танцюють в саду. Двері квартир оздоблено дерев'яними барельєфами із зображеннями Орфея[8]. До 1939 року приміщення першого поверху займало поштове відділення № 13[9].
№ 4 — триповерхова кам'яниця збудована у 1908 році на замовлення власниці цієї ділянки Гелени Рисяк за проєктом архітектора Владислава Гертманна, затвердженим у вересні 1907 року. Фасад декоровано ліпним рослинним сецесійним декором. Ковані балконні балюстради своїм плетінням доповнюють сецесійне оздоблення будинку. Вітражі в під'їзді виконані з використанням квіткових мотивів[8]. 1909 року Гелена Рисяк продала будинок Елеонорі Гердлічек з Маєвських[10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1077-м[3]. Нині в будинку міститься стоматологічна клініка «Пародент».
№ 5 — одноповерховий нежитловий будинок, на першому поверсі якого міститься офіс ГО «Об'єднання садівників-любителів та городників Львівщини», а у напівпідвальних приміщеннях — пункт приймання вторсировини[11].
№ 6 — кам'яниця збудована у 1908 році за проектом архітектора Владислава Гертманна на замовлення власниці цієї ділянки Ґелени Рисяк. Фасад декоровано ліпним рослинним сецесійним декором. Ковані балконні балюстради своїм плетінням доповнюють сецесійне оздоблення будинку. Вітражі в під'їзді виконані з використанням квіткових мотивів.[8] Нині на першому поверсі міститься салон краси «BlissStudio».
№ 7 — у 1893—1896 роках в цьому будинку мешкав Іван Франко. Саме його адреса стала офіційною адресою журналу «Житіє і слово». Нині будинку не існує, його розібрали[12].
№ 8 — будинок збудований у 1910 році за проєктом архітектора Августа Богохвальського для Юзефа Кьоніґа[13]. Фасади оздоблено ліпним сецесійним декором зі стилізованими квітами та маскаронами. В будинку вікна сходової клітки заповнені вітражними панно з намальованими та витравленими малюнками[8]. У 1916—1939 роках будинок перебував у власності родини Кьоніґів. До 1940 року в будинку мешкали інженер-будівничий, член правління синагоги «Темпль», директор страхового товариства «Порт» Самуель Раухберґер та віцедиректор львівської торгово-промислової палати Філіп Фахтель[13]. В цьому ж будинку до 1944 року мешкала родина Левів, з якої походить відома американська співачка українського походження Квітка Цісик. 22 січня 2010 року відбулося урочисте відкриття меморіальної таблиці Квітці Цісик, встановленої на фасаді цього будинку[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1078-м[3].
№ 10 — будинок збудований у 1910 році за проєктом архітектора Августа Богохвальського для Анни Швігер. Фасади оздоблено ліпним сецесійним декором зі стилізованими квітами та маскаронами[8]. На стелі сходової клітки збережено живописний плафон, вікна заповнювали вітражні панно з намальованими та витравленими на склі малюнками з флористичними мотивами (нині не збережені)[13]. До 1942 року тут мешкав художник і архітектор, директор Промислової школи Зигмунт Гарлянд[15].
№ 11 — будинок зведений у 1938—1939 роках для працівників товариства «Карпатія» за проєктом архітектора Олександра Пежанського[16] у стилі функціоналізму.
№ 12 — власний прибутковий будинок архітектора Якова Рисяка та його дружини Ґелени, споруджений у 1910 році за власним проєктом архітектора. Особливістю споруди є високі аттики, оздоблені барельєфами молодих жінок, що танцюють зі стрічками та гірляндами з квітів[8] На сходовій клітці будинку у 1908—1910 роках був встановлений класичний вітраж, виготовлений за проектом архітектора Якова Рисяка[17], на жаль, до наших днів вітраж не зберігся. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 1079-м[3]. За Польщі в будинку містилася перукарня Залевського, що працювала тут до 1950-х років. Від 1944 року тут у квартирі № 6 містився кореспондентський пункт газети «Правда Украины»[18]. Нині тут міститься офіс львівського міського благодійного фонду «Сестри Даліли»[19].
№ 13 — прибутковий житловий будинок, споруджений наприкінці 1930-х років[16] за проєктом архітектора Олександра Пежанського у стилі функціоналізму. У 1991—2007 роках тут мешкав ректор Львівської політехніки Юрій Рудавський. 17 жовтня 2012 року в пам'ять про це встановлено меморіальну таблицю. Скульптор Ярослав Скакун, архітектор Богдан Черкес[20].
№ 14 — кам'яниця збудована у 1909 році за проєктом архітектора Мар'яна Осінського для працівників львівської залізниці[12] в неоготичному стилі[8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 373-м[3].
№ 16 — житловий будинок на розі вулиць Глибокої та Японської, споруджений у 1909-1910 роках за спільним проєктом архітекторів Генрика Сальвера та Ігнатія Віняжа у стилі пізньої орнаментальної сецесії[8]. Фасади прикрашає рослинна ліпнина та гротескні чоловічі, жіночі і тваринні маскарони. На аттиках будинку збереглися стилізовані зображення дати «1910» та монограми «J.S.» власника — Юзефа Сассовера[21]. У 1920 році кам'яниця належала лікареві Давиду Ерліху, 1935 року — Станіславу Дворницькому, до вересня 1939 року інженеру Броніславу Раппапорту. Тут до 1942 року мешкав професор IX львівської гімназії, директор єврейської гімназії, математик Арнольд Фрайліх[22]. На першому поверсі нині міститься ресторан «Фраєрка». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1080-м[3].
№ 19 — триповерховий будинок на розі вулиць Глибокої та Новий Світ. До 1939 року тут містилося ательє дамських капелюхів Цукерман[23].
№ 21 — триповерхова прибуткова кам'яниця споруджена у 1900-х роках, декоративне оздоблення якої (рельєфи, майолікові плитки та решітки) має характерні ознаки стилю сецесії[24]. За Польщі тут містилося асфальтове підприємство Ковальського[25]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1407-м[3].
-
Меморіальна таблиця Квітці Цісик (вул. Глибока, 8) -
Колишній будинок товариства «Карпатія» (вул. Глибока, 11)
Примітки
ред.- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 9 грудня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ Актуальний перелік вулиць Франківського району м. Львова. fk.lv.court.gov.ua. Франківський районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 1 червня 2023. Процитовано 9 грудня 2024.
- ↑ Павло Жежнич. Список вулиць Львова (Г). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 9 грудня 2024.
- ↑ Вулиця Глибока. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2024.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 15.
- ↑ а б в г д е ж и Архітектура Львова, 2008, с. 477.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 16.
- ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Глибока, 04 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 11 червня 2022.
- ↑ Зберегти пункт прийому склотари, та кооператив садівників Львівщини на Глибокій 5. Відкликати позов!. petition.e-dem.ua. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ а б Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 523—524.
- ↑ а б в Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 398.
- ↑ Відкриття меморіальної таблиці Квітці Цісик. lviv-online.com. Процитовано 11 червня 2022.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 127.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 565.
- ↑ Вітражі Львова, 2004, с. 210.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 122.
- ↑ Інформація про благодійний фонд «Сестри Даліли». ufb.org.ua. Процитовано 11 червня 2022.
- ↑ Козловський Б. А до роботи ректору було 200 кроків… // Високий замок. — 18—24 жовтня 2012. — С. 5.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 399.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 401.
- ↑ Ілько Лемко. Глибока вул. Житловий будинок (№ 19). pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 11 червня 2022.
- ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Глибока, 21 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 320.
Джерела
ред.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 485, 534. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — 1000 прим. — ISBN 978-966-448-014-4.
- Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX — початку XX століття. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2004. — С. 210. — ISBN 966-02-2844-9.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Глибока вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 319—320. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. — 3000 прим. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 15, 78, 89, 95, 104, 107, 116, 125. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 515. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Мельник І. Глибока вулиця // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 523. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Якубовський І. Особливості морфології львівського функціоналізму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2006. — № 568: Архітектура. — С. 167—171.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 127. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
Посилання
ред.
Ухвала Львівської міської ради від 10.07.1990 року «Про відновлення історичних назв вулиць і площ м. Львова»- Проєкт «Вулиці Львова»: Глибока. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 березня 2022.
- Валентин Бендюг (23 січня 2010). Вулиця Квітки Цісик. h.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 березня 2022.
