Вікіпедія

Вулиця Шевченка (Житомир)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Шевченка.

Вулиця Шевченка — вулиця в Корольовському районі Житомира.

Вулиця Шевченка
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Населений пунктЖитомир
МісцевістьЦентр, Путятинка, Привокзальний[1]
РайонКорольовський
Історичні відомості
Назва на честьТараса Шевченка
Колишні назвиМонастирська вулиця, Соляна вулиця
Загальні відомості
Протяжність2,9 км
Поштові індекси10008, 10024
Транспорт
Тролейбуси15, 15А
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Інфраструктура
Забудовабагатоповерхова житлова, малоповерхова житлова, садибна житлова, громадська
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap ↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа
Мапа

Характеристики

ред.

Розташування

ред.

Розташована в центральній та східній частинах міста. Бере початок з глухого кута неподалік берега річки Тетерів. Прямує на північний схід. Завершується перехрестям з вулицею Вітрука.

Від свого початку до перехрестя з вулицею Східною вулиця пролягає у Старому місті, що розплановане на теренах історичної місцевості Поповка (на ділянці до Великої Бердичівської вулиці), на теренах Путятинки (на ділянці від провулка Професора Грищука). Наприкінці вулиця пролягає у привокзальній частині міста, а саме в мікрорайоні, відомому як Промавтоматика.

Має перехрестя з вулицями Фещенка-Чопівського, Пушкінською, Великою Бердичівською, Святослава Ріхтера, Князів Острозьких, Івана Мазепи, Східною, Івана Сльоти. Від вулиці Шевченка беруть початок вулиця Дениса Давидова та провулки Професора Грищука, Сонячний, 1-й та 2-й Шевченківські. Завершуються перехрестям з вулицею Шевченка Провіантський та 3-й Шевченківський провулки.

Історія

ред.

Станом на початок ХІХ століття за місцем розташування початку вулиці розташовувався католицький жіночий монастир сестер Шаріток. Вісь майбутньої вулиці Шевченка перетинала річка Поповка (залишки річкової долини Поповки простежуються у мікрорельєфі на перетині вулиць Пушкінської та Шевченка). На місці нинішнього перетину вулиці Шевченка з вулицею Великою Бердичівською знаходилися Рогатки — місцева народна, а також офіційна назва шлагбауму на в'їзді до Житомира з Бердичівської дороги. Від вулиці Великої Бердичівської орієнтовно до незначного повороту на схід розташовувалися землеволодіння в межах міста, східніше — землеволодіння за межею міста. В середині — другій половині ХІХ століття в районі майбутнього перехрестя з вулицею Східною розташовувалися соляні склади.

Від початку до перехрестя з вулицею Східною, вулиця Шевченка виникла й формувалася у другій половині ХІХ — початку ХХ століття як дві вулиці: Монастирська та Соляна згідно з генеральним планом міста, затвердженим у 1859 році.

Монастирська вулиця

ред.

Виникла й отримала назву в 1870-х роках. Розпочиналася з Монастирської площі. Згідно з планом міста кінця ХІХ ст., Монастирська вулиця сформувалася на ділянці від Монастирської площі до Жандармської вулиці (нині Пушкінська вулиця) та від Базарної вулиці (нині вулиця Святослава Ріхтера) до повороту в східному напрямку, де кінець Монастирської вулиці зливався з початком Соляної вулиці. Станом на 1908-1909 рр. Монастирська вулиця сформувалася на усій протяжності, передбаченій генпланами.[2]

Соляна вулиця

ред.

Виникла та отримала назву наприкінці ХІХ століття. Назва пояснюється розташуванням соляних складів наприкінці цієї вулиці (неподалік перехрестя зі Східною вулицею) у другій половині ХІХ століття. Згідно з планом міста кінця ХІХ ст., вулиця Соляна починалася з кінця Монастирської вулиці (за поворотом на схід), перетинала Крошенську вулицю (нині вулиця Князів Острозьких) та завершувалася тупиком дещо східніше Крошенської вулиці. Друга частина Соляної вулиці брала початок перед перехрестям з Міщанською вулицею (нині вулиця Івана Мазепи) та завершувалася перехрестям зі Східною вулицею. Забудова Соляної вулиці до 1931 року сформована.

У 1926 році на прохання мешканців Соляну вулицю перейменовано на вулицю Шевченка.

Вулиця Шевченка

ред.

У 1927 році вулиці Монастирську та колишню Соляну (яка роком раніше отримала назву Шевченка) об'єднано в одну вулицю Шевченка з перенумерацією будинків.

У 1953 році вулиця Шевченка продовжена від Східної вулиці до берега річки Путятинки. На новій ділянці забудовувалася житловими будинками садибного типу. Нова ділянка станом на 1968 рік сформована.

У 1976 році вулицю прорізано через річку Путятинку та побудовано до вулиці Вітрука на вільних від забудови землях низинного берега річки Путятинки, відомого як Дмитрівське болото. У 1980-х роках вздовж новопобудованої ділянки вулиці Шевченка здійснювалося будівництво мікрорайону, загальновідомого як Промавтоматика.

У 1982 році на ділянці вулиці Шевченка між сучасними вулицями Фещенка-Чопівського та Великою Бердичівською побудовано тролейбусну лінію.

Примітки

ред.
  1. ↑ Мокрицький Г.П. (2003). Всі вулиці Житомира: Топографічний і топонімічний довідник. Житомир: Волинь. ISBN 966-690-030-0.
  2. ↑ Карты двухверстовки квадрат 30-26. freemap.com.ua. Процитовано 31 грудня 2022.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Вулиця_Шевченка_(Житомир)