Вільям Бернсайд
Вільям Бернсайд (англ. William Burnside; 2 липня 1852 — 21 серпня 1927) — англійській математик-алгебраїст. Член Лондонського королівського товариства, з 1885 року професор Морського коледжу в Гринвічі. Він відомий своїми роботами з теорії груп, теорії зображень та характерів груп, винайшов критерій можливості розв'язання скінченних груп. Йому також належить ряд праць з теорії ймовірностей, автоморфних функцій, теорії хвиль у рідинах та ін.
| Вільям Бернсайд | |
|---|---|
| William Burnside | |
 | |
| Народився | 2 липня 1852[1][2][…]  Лондон, Сполучене Королівство[4] |
| Помер | 21 серпня 1927[4][2][…] (75 років) West Wickhamd, Бромлі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія |
| Поховання | Church of St John the Baptist, West Wickhamd |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | математик |
| Alma mater | коледж Святого Іоаннаd Пемброк-Коледжd Кембриджський університет |
| Галузь | теорія груп[5] і математика[5] |
| Заклад | Пемброк-Коледжd Королівський військово-морський коледж у Гринвічі |
| Посада | голова |
| Членство | Лондонське королівське товариство |
| Відомий завдяки: | Теорія скінченних груп |
| Нагороди | |
 Вільям Бернсайд у Вікісховищі | |
Біографічні дані
ред.Бернсайд народився у Лондоні, закінчив Сент-Джонс і Пемброк Коледж, у Кембриджському університеті, де він був другим вранглером у 1875. Видатний дослідник читав лекції в Кембриджі протягом наступних десяти років, а потім був призначений професором математики у Королівському військово-морському коледжі в Гринвічі. Бернсайд був дуже активним вченим, він опублікував понад 150 наукових праць протягом своєї наукової кар'єри.
Центральною частиною роботи Бернсайда була його праця в області теорії представлення груп, його внесок полягав у розробленні фундаменту теорії, доповнюючи та іноді змагаючись з роботою Фердинанда Фробеніуса, який почав працювати в цій галузі в 1890-х роках. Один з найбільш відомих внесків Бернсайда до теорії груп є його paqb теорема[en], в якій показано, що кожна скінчення група, порядок якої ділиться менш ніж на три різних простих числа, є розв'язною.
У 1897 році була опублікована класична робота Бернсайда «Теорія скінченних груп».[6] Друге видання (опубліковане в 1911 році) стало стандартом у цій галузі на багато десятиліть. Головною відмінністю другого видання було включення в нього теорії характерів груп.[7]
Вільям Бернсайд також відомий формулюванням проблеми Бернсайда: «Чи буде кінцево породжена група, у якій кожен елемент має кінцевий порядок, обов'язково кінцевою?».
Вчений відомий лемою Бернсайда (кількість орбіт в підгрупі, симетричної групи перестановок рівна середньозваженому кількості петель у перестановці), хоча цей результат був отриманий раніше Фердинандом Фробеніусом та Коші.
У червні 1901 року Вільям Бернсайд отримав почесний докторський ступінь у Дублінському університеті.
У 1904 році вчений був нагороджений Королівською медаллю Лондонського королівського товариства.
В додаток до математичної праці, Вільям Бернсайд був також відомим веслярем. Вільям також тренував команду веслувального екіпажу, саме в той час, коли він був лектором у Кембріджі. Насправді, увагу журналістів The Times більше привернула його спортивна кар'єра, тому ученого назвали «одним з найвідоміших кембриджських спортсменів свого часу».
Книги
ред.- Theory of groups of finite order (вид. 2nd). Cambridge University Press. 1911. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 21 травня 2018; xxiv+512 p.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання) - Forsyth, A. R., ред. (1936). Theory of probability. Cambridge University Press; reprint of 1928 first edition, based on a manuscript almost completed by Burnside shortly before his death
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)[8] - Neumann, Peter M.; Mann, A. J. S.; Tompson, Julia C., ред. (2004). The collected papers of William Burnside. Т. Volume 1: Commentary on Burnside's life and work, papers 1883–1899, Volume 2: Papers 1900–1926. Clarendon Press/Oxford University Press. ISBN 0-19-850585-X. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 21 травня 2018; 1584 pages in 2-volume set
{{cite book}}:|volume=має зайвий текст (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання); Vol. 1 (as separate book). ISBN 0-19-850586-8; 788 pages in vol. 1.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання) Vol. 2 (as separate book). ISBN 0-19-850587-6.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #121890066 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б Бёрнсайд Уильям // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Miller, G. A. (1900). Review: Theory of Groups of Finite Order by Burnside. Bull. Amer. Math. Soc. 6: 390—398. doi:10.1090/S0002-9904-1900-00734-8.
- ↑ G. B. Mathews(1911) Theory of Groups of Finite Order from Nature 88:170,1 (#2197)
- ↑ Dodd, Edward Lewis (1929). Review: Theory of Probability by William Burnside (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 35 (3): 410—411. doi:10.1090/s0002-9904-1929-04764-5. Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2020. Процитовано 21 травня 2018.
Посилання
ред.- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Вільям Бернсайд в архіві MacTutor (англ.)
- Curtis, Charles W. (2003), Pioneers of Representation Theory: Frobenius, Burnside, Schur, and Brauer, History of Mathematics, Providence, R.I.: American Mathematical Society, ISBN 978-0-8218-2677-5, MR 1715145 Review [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Энциклопедійний словник Брокгауза та Ефрона: В 86 томах (82 т. та 4 доп.). — СПб.: 1890—1907.