Віта (річка)
Цей розділ містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (грудень 2018) |
Ві́та (давня назва — Вита́ від слова "витися", "витати") — річка в Україні, на Придніпровській височині, в межах Обухівського та Києво-Святошинського районів Київської області та Києва. Права притока Дніпра — впадає в нього в межах Києва (в районі Віти-Литовської, Жуків острова). Значною мірою басейн річки знаходиться в приміській зоні за межами інтенсивної міської забудови, що вберегло р. Віта та її притоки від "одягання" в бетон. В її басейні знаходяться об'єкти, що є природними, історичними та археологічними пам'ятками.
| Віта | |
|---|---|
 | |
| 50°17′46″ пн. ш. 30°33′18″ сх. д. / 50.296° пн. ш. 30.555° сх. д. | |
| Витік | 2 км на схід від с. Підгірці, Обухівський район |
| • координати | 50°17′46″ пн. ш. 30°33′18″ сх. д. / 50.296° пн. ш. 30.555° сх. д. |
| Гирло | Дніпро (в Києві) |
| • координати | 50°20′09″ пн. ш. 30°33′31″ сх. д. / 50.3357° пн. ш. 30.5585° сх. д. |
| Середня глибина: | 1 м |
| Басейн | басейн Дніпра  |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Київська область, Київ |
| Довжина | 13,9 км |
| Площа басейну: | 244 км² |
| Середньорічний стік | 0,58 м³/с; 18,3 млн. м³/рік |
| Притоки: | ліві: Сіверка, Петіль, Струмок Віта |
 | |
Гідрографічна характеристика
ред.Річка Віта бере свій початок за 2 км на північний захід від с. Підгірці, Обухівського району. В її басейні знаходяться також села Ходосівка та Лісники, а також місцевості в межах Голосіївського району Києва — Пирогів та Віта-Литовська.
Довжина р. Віта — 13,9 км, площа басейну — 244 км². Пересічна ширина річища у середній течії 7 м, долини — 2,5 км. Річище прямолінійне, місцями штучно спрямлене (21,5 % довжини).
В районі Києва, на південній околиці селища Віта-Литовська, до Віти зліва впадють річки Сіверка і Петіль, а трохи нижче за течією — Струмок Віта (річка Мала Віта[1]), що бере свій початок у селищі Хотів. Причому, притока Сіверка є значно довшою (29,2 км), ніж сама річка Віта. Віта впадає у Дніпро на південь від Жуків острова.
Стік та якість води
ред.Річка розташована на південній околиці Києва, за межами міської забудови. Тече в північно-східному напрямку — в бік, протилежний течії Дніпра, тому має дуже малий похил — 0,165 м/км. Після створення Канівського водосховища Віта зазнала підпору. Це призвело до ще більшого уповільнення течії і сильного заростання русла. Трапляються випадки, коли через зміни рівня води у Дніпрі її рух у гирлі змінюється на зворотний.
Середня багаторічна витрата води — 0,58 м³/секунду. Середній багаторічний обсяг стоку води — 18,3 млн. м³ на рік . Причому, дещо більше половини стоку формує річка Сіверка.
За хімічним складом вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу з мінералізацією близько 770 мг/дм³ та твердістю води 6,6 мг-екв/дм³.
На показники якості води в річці впливає полігон захоронення побутових відходів неподалік від села Пирогів. Фільтрат, що утворюється в тілі полігону, забруднює підземні води, які в свою чергу є складовою річкового стоку.
Природні та історичні пам'ятки в басейні річки
ред.- Юрівський ландшафтний заказник - об'єкт природно-заповідного фонду Київської області.
- Лісники - ботанічний заказник загальнодержавного значення, який є природоохоронною територією і входить до складу Голосіївського національного природного парку.
- Садово-парковий комплекс НАН України "Феофанія".
- Ходосівське городище скіфських часів (V ст. до н.е.).
- Хотівське городище скіфських часів (IV–VI ст. до н.е.) - пам’ятка археології України національного значення.
- Змієві вали - фрагменти залишків валів біля сіл Ходосівка та Круглик.
- Фрагмент тунельного переходу під Дніпром — близько 40 метрів військового секретного тунельного переходу, який будувався у 1936-1941 рр. під руслом Дніпра, як складова частина Київського укріпленого району (фрагмент на поверхні, у заплаві Струмка Віта між Хотовом та Пироговом).
- Археологічні пам'ятки басейну річки Віти описано В.О.Петрашенко та В.К.Козюбою[2].
Цікаво знати
ред.- Про назву
- За розповідями старожилів, місцеві мешканці річку українською називали не Ві́та, а Вита́ (з наголосом на останній склад) від слова «вита́ти" ("витися»), тобто «річка, яка вита́є (в'ється)».
- З таким же наголосом вживалося слово "Вита́" і до назви села Віта-Литовська (у 1957 р. включено у межі Києва). Причому, говорилося скорочено - село Вита́.
- Російською у ХІХ ст. (Д. П. де ля Фліз, 1854 р. та Л. Похилевич, 1864 р.) річку називали "Вета"[3][4]).
- Струмок Віта, який сьогодні ще називають річка Мала Віта[1], у працях краєзнавців ХІХ ст. називався річка Хотівська (за Д. П. де ля Флізом)[3], річка Хотівка (за Л. Похилевичем)[4], - від назви Хотів - передмістя Києва, через яке вона протікає.
Про розміри
- Раніше, зокрема в працях Д. П. де ля Фліза[3] (1854 р.) та Л. Похилевича[4] (1864 р.) витоком річки Віта (рос. - Вета) вважався витік теперішньої річки Сіверка, яка на сучасних картах є лівою притокою Віти (протікає через населені пункти Віта-Поштова, Круглик, Кременище, Ходосівка). Див. також карту ХІХ ст. Таким чином, річка Віта в такому форматі була значно довшою.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Живі та мертві річки Києва. - Українська газета. 2008, № 45(185)
- ↑ Koziuba (Козюба), Vitalij (Віталій). Петрашенко В.О., Козюба В.К. Археологічні пам`ятки басейну р. Віти в Київському Подніпров`ї (англ.). Процитовано 22 травня 2020.
- ↑ а б в Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. – Киев, 1854.
- ↑ а б в Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. – Киев: Киево-Печерская лавра. – 1864.
Посилання
ред.
- Київ - Енциклопедія [Архівовано 20 травня 2016 у Wayback Machine.]
- «Розчищення» річки Віта — єдиної річки на Київщині, що збереглась у природному стані, призведе до знищення державного заказника «Лісники» [Архівовано 5 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Національний екологічний центр України.
- Живі та мертві річки Києва. - Українська газета. 2008, № 45(185)
- Остання річка Києва – Віта. [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] – Пізнавальний сайт «Географія».
Література
ред.- Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] – Киев, 1854.
- Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] – Киев: Киево-Печерская лавра. – 1864.
- Хільчевський В. К. Гідрохімія малої київської річки. / У кн.: Київ як екологічна система: природа – людина – виробництво – екологія. – К., 2001. - С. 184-189.
- Пелешенко В.И., Горев Л.Н., Хильчевский В. К. Качественная оценка вод водоемов и малых водотоков Киева и Киевской области // Фізична географія і геоморфологія. – 1981. – Вып. 25. - С. 102-108.
- Хотів: з давніх давен і до сьогодення [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] [Електронний ресурс] / М. Г. Безпечний, В. К. Хільчевський, Л. М. Лупеха, І. М. Кісіль / За ред. В. К. Хільчевського.- К.:ДІА, 2009. — 108с. — ISBN 978-966-8311-51-2
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 112 (Віта № 2).