ГЕС Согейм
ГЕС Согейм (англ. Såheim kraftverk) — гідроелектростанція в південній частині Норвегії, за 115 кілометрів на захід від Осло. Розташована між ГЕС Веморк (вище по течії) та ГЕС Moflåt (32 МВт), входить до складу каскаду на річці Мона, котра тече по долині Вестфіордален між озерами Месватн і Тінншо, що належать до Шієнського водозбору[en], нижня ланка якого, річка Шієнсельва[no] впадає до однієї з заток протоки Скагеррак.
| ГЕС Согейм | |
|---|---|
.jpg) | |
| 59°52′37″ пн. ш. 8°35′34″ сх. д. / 59.8769° пн. ш. 8.59278° сх. д. | |
| Країна |  Норвегія |
| Адмінодиниця | Тіннd |
| Стан | діюча |
| Річка | Мона |
| Каскад | каскад на Моні |
| В експлуатації з | 1915[1][2] |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1914, турбіни замінені у 1959—1973 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 188 МВт |
| Середнє річне виробництво | 1117 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 273 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 76,4 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Власник | Norsk Hydro |
| Оператор | Hydro Energid[2] |
  ГЕС Согейм | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Согейм у Вікісховищі | |
Хоча станція не має значного власного водосховища, проте зазначене вище Месватну, яке передує всьому каскаду, перетворене на резервуар з корисним об'ємом у 1064 млн м³.[3] Забір ресурсу для роботи ГЕС відбувається за допомогою греблі, зведеної перед порогами Kvennhusfossen. Це дозволяє захопити додатковий ресурс, котрий надійшов до Мони після греблі Скарфосс, де розташований водозабір станції Веморк. Далі ресурс прямує через прокладений у правобережному гірському масиві дериваційний тунель довжиною 5,7 км з перетином 32 м²,[4] який невдовзі проходить повз машинний зал ГЕС Веморк, підхоплюючи відпрацьовану останньою воду. На своєму шляху тунель також сполучається з водозаборами на правих притоках Мони — Клокксай (Klokksai), Å Fra Homtjornan та Å Fra Trolltjorna.
Введений в експлуатацію у 1914 році машинний зал первісно був оснащений дев'ятьма турбінами загальною потужністю 129 МВт, заміненими у другій половині століття на нові — тут встановили дві по 52,2 МВт в 1959 і 1961 роках та одну з показником 62,7 МВт у 1973-му. Наразі потужність станції ще більше зросла та сягнула 188 МВт. Ці турбіни типу «Френсіс» працюють при напорі у 273 метри та забезпечують виробництво 1117 млн кВт-год електроенергії на рік.
Можливо відзначити, що спорудження станції було пов'язане з розвитком у долині Вестфіордален промисловості азотних добрив, тому первісно просто на майданчику ГЕС розмістили 35 дугових електропечей для виробництва з повітря азотної кислоти за процесом Біркеланда — Ейде.[5][6][7]
Примітки
ред.- ↑ http://www.vasskrafta.no/kraftverk/saheim/historie/
- ↑ а б Såheim vannkraftverk — Norwegian Water Resources and Energy Directorate.
- ↑ ASSDRAGSRAPPORT NR. 19 07835 V ÅERÅI, OVERFØRING TIL HJERDØLA OG SKARFOSSMAGASINET (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 вересня 2018.
- ↑ Provisoriske vannkraftverk - PDF. docplayer.me. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
- ↑ Såheim kraftverk. www.hydro.com (норв.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 6 вересня 2018.
- ↑ Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2020.
- ↑ Såheim.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)