Гай Лелій Сапіенс
Гай Лелій Сапіенс (188 — II століття до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 140 року до н. е., видатний красномовець.
Гай Лелій Сапіенс | |
---|---|
лат. C. Laelius C.f.C.n. Men. Sapiens | |
Народився | 190 до н. е.[1] Стародавній Рим |
Помер | не раніше 129 до н. е. невідомо |
Країна | Стародавній Рим |
Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
Знання мов | латина |
Членство | Scipionic Circled[2] |
Суспільний стан | шляхтич[d][1] |
Посада | народний трибун, давньоримський сенатор[d][3] і консул[3] |
Батько | Гай Лелій[1][1] |
Мати | невідомо |
У шлюбі з | невідомо |
Діти | Laelia Majord[1][1] і Laelia Minord |
Життєпис
ред.Походив з родини нобілів Леліїв. Син Гая Лелія, прихильника родини Корнеліїв Сципіонів. З молодості займався красномовством, в результаті став одним з видатних промовців, які творили до Гортензія Гортала та Цицерона. Брав участь у Третій пунічній війні та облозі Нуманції.
У 141 році до н. е. намагався стати консулом. Втім через підступність іншого кандидата — Квінта Помпея, не був обраний. Лише у 140 році до н. е. за допомогою Сципіона Еміліана Гая Лелія Сапієнса обрано консулом разом з Квінтом Сервілієм Цепіоном. На цій посаді запропонував низку політичних та економічних реформ, зокрема щодо наділення селян землею. Хоча ці ідеї були досить поміркованими, більшість сенаторів не підтримали законопроєкти й змусили Лелія відмовитися від них. За це він отримав когномен Сапіенс, тобто «мудрий». Надалі ідеї Гая Лелія щодо аграрних реформ підхопили Тіберій та Гай Гракхи.
Після цього Лелій брав участь у гуртку Сципіона Еміліана, де обговорювалися політичні, культурні та економічні проблеми держави.
Родина
ред.Діти:
- Лелія Старша, дружина Гая Фаннія Страбона, консула 122 року до н. е.
- Лелія Молодша, дружина Квінта Муція Сцеволи Авгура, консула 117 року до н. е.
Джерела
ред.- T. Robert S. Broughton: The Magistrates Of The Roman Republic. Vol. 3: Supplement. Atlanta / Georgia: Scholars Press, 1986. (англ.)
Це незавершена стаття про особу Стародавнього Риму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в г д е Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Cicero M. T. De re publica — 0051.
- ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3