Галечко Софія
Софі́я Гале́чко (Ґалє́чко; нар. 3 травня 1891 — пом. 31 серпня 1918) — українська громадська діячка та військовичка, хорунжа Українських січових стрільців.
| Софія Галечко | |||
|---|---|---|---|
 Хорунжий (файнріх) | |||
.png) 1917 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 3 травня 1891 м. Новий Сонч, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (тепер — місто у Польщі) | ||
| Смерть | 31 серпня 1918 (27 років) с. Пасічна,  ЗУНР (тепер — село Надвірнянського району Івано-Франківської області України)(утоплення) | ||
| Національність | українка | ||
| Alma Mater | Грацький університет | ||
| Псевдо | Зоня | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2 вересня 1914-31 серпня 1918 | ||
| Приналежність | .svg){kind=small} Австро-Угорщина→ ЗУНР | ||
| Формування |  УСС | ||
| Війни / битви | |||
| Командування | |||
| командир чети 4-ї сотні УСС | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Галечко Софія у Вікісховищі | |||
Життєпис
ред.Народилася 3 травня 1891 року в місті Новий Сонч Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини — на Лемківщині, українській етнічній території (тепер — місто у Польщі) — у родині поштового урядовця і приватної викладачки. Батько був українцем, а мати — полькою. Мала молодшого брата Генриха[1].
У Новому Сончі закінчила народну школу. Навчалась у Самбірській народній гімназії, а потім — на філософському факультеті університету міста Грац (Австро-Угорщина). Брала участь в українському молодіжному русі, була членкинею «Пласту». Під час навчання очолювала гурток «Рідна школа», а також була заступницею голови товариства «Січ». Також очолювала міську громадську організацію «Взаємна поміч», доброчинними послугами якої користувалася українська громада, що проживала в Граці.
На початку Першої світової війни добровільно вступила до легіону Українських січових стрільців (УСС). Із 1914 року була санітаркою, розвідницею, стрільчинею, четаркою. Командувала четою у 4-й сотні УСС Зенона Носковського. Відзначилась під час боїв на Тернопільщині, зокрема 14 вересня 1915 вмілими діями на чолі чети врятувала від поразки курінь. Нагороджена 10 листопада 1914 року «Медаллю за хоробрість». Того ж року підвищена в званні до підхорунжої. Згодом — хорунжа УСС. Відзначилася у боях в Карпатах (зима 1914-1915) та під час Бою за гору Маківку. Була нагороджена другою срібною «Медаллю за хоробрість»[2].
Брала активну участь у визвольних змаганнях 1917-1918 років. У 1917–1918 роках служила в запасній частині — Коші Легіону УСС.
31 серпня 1918 трагічно загинула. За словами Ольги Підвисоцької, купалась у річці Бистриці, потрапила у вир і втопилася у селі Пасічна[3] (тепер — село Надвірнянського району Івано-Франківської області України). Існує версія, що Софія Галечко покінчила життя самогубством. Похована в селі Пасічна, в урочищі Розтока[4]. Михайло Дем'янчук, який був присутній на похороні, описав його так:
|
Ми знали, що Софія Галєчко заїхала до своєї товаришки з УСС, що в той час вчителювала в Пасічній «на нафтах», пані Підвисоцької і всі прийшли до шкільного будинку... В клясі ліворуч побачили ми на досить високому столі тіло Покійної в стрілецькій уніформі. Лице накрите полотенцем, бо Покійна, купаючися зранку, попала — як нам оповідала пані Підвисоцька — у вир, потонула, а рвучка вода несла тіло та оббивала його об каміння так, що обличчя було дуже покалічене... Похороном займався старий «фельдфебель» австрійської армії, українець, що виконував службу при якомусь відділі Етапної Команди...
За деякий час приїхав зі села місцевий парох. Наша надвірнянська група складалася зі співаків, членів хору читальні «Просвіта». Ми знали відправу панахиди й інші похоронні пісні, тому створили імпровізований малий хор, що сяк-так причинився своїм співом до звеличання цього сумного обряду... Нашим старокрайовим звичаєм співав наш хор відповідні похоронні пісні впродовж цілого похоронного походу до церкви, пізніше панахиду в церкві та знову пісні дорогою з церкви на місцевий цвинтар. Крім нашої групи було чимале число місцевих громадян, а також декілька австрійських старшин... Фельдфебель враз з своїми вояками збудував з військового воза караван і на ньому спочила труна. Вояки несли корогви та хрест, а трійка надвірян несла наш вінок... Подорозі прилучувалися до нього ще місцеві громадяни так, що доходячи до церкви похід був таки доволі численний — звичайно не такий, яким був би цей похід тоді, коли б похорон відбувався в місці постою формації УСС. В церкві пан-отець сказав відповідну проповідь та попрощав Покійну зворушливими словами. Інших промов не було. З церкви рушив похід на близький цвинтар... Після відправи панахиди хор наш відспівав «Вічная Память» та стрілецьку пісню «Видиш Брате Мій». Грабарі почали засипати могилу, кожний з нас кинув тричі землю на прощання з дорогою Покійницею, відмовили ще молитви та залишили хорунжу УСС Софію Галєчко на вічний спокій у тих Карпатах, що їх так хоробро Вона недавно боронила... [5]. |
|
|
|
|
Старшини УСС: Галечко перша ліворуч
1916 |
Із Ганною Дмитерко
1916 |
Вшанування пам'яті
ред.- 4 листопада 1990 року на могилі Софії Галечко встановили пам'ятник: у кам'яній брилі вміщено бронзовий барельєф із зображенням Галечко у військовій формі, зверху хрест, а знизу напис: «Хорунжа УСС Софія Галечко 1891—1918. За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ».
- У 1993 році (згідно з розпорядженням Представника Президента України від 9 грудня 1993 року №446) могилу Софії Галечко внесли до реєстру місць пам'яті Української революції[6].
- 17 грудня 2013 року в Івано-Франківському міському центрі патріотичного виховання імені Степана Бандери була представлена вистава «Софія Галечко» драматичним гуртком «МІФІЯ», за мотива твору Миколи Угрин-Безгрішного «Софія Галечко»[7].
- У місті Надвірна щорічно проходить обласний фестиваль повстанської і стрілецької пісні імені Софії Галечко[8].
- В Івано-Франківську є вулиця Софії Галечко.
- З 2022 року вулиця Софії Галечко є у Києві.
Примітки
ред.- ↑ Дмитерко-Ратич Г. Зі зброєю в руках: Пам'яті Софії Галечко// Наше життя. — 1958. — Ч. 10. — С. 3-4.
- ↑ Український жіночий героїзм. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 19 червня 2016.
- ↑ Це наші дівчата – січові стрільці. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
- ↑ 90 років тому трагічно загинула українська амазонка Софія Галечко. // pravda.if.ua. — 2008. — 2 квітня. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 30 листопада 2008.
- ↑ Дем'янчук М. Похорон хорунжої УСС Софії Галєчко// Вісті комбатанта. — 1963. — №3. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Могила Галечко С. //Визвольні змагання [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Інформація про місця пам’яті Української революції 1917-1921 рр.
- ↑ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИЙ ТЕАТР «МІФІЯ». Історична драма «Софія Галечко» (М.Угрин-Безгрішний). Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
- ↑ Фестиваль повстанської пісні пройшов на Прикарпатті (фото). Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
Джерела
ред.- Бежук О. Велика війна у щоденниках хорунжої Софії Ґалечко [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.]// Culture.pl. — 2022. — 24 березня.
- Видатні постаті Наддвірнянщини (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2017.
- Галєчко Софія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- 90 років тому трагічно загинула українська амазонка Софія Галечко. // pravda.if.ua. — 2008. — 2 квітня. Архів оригіналу за 7 липня 2017.
- Дем'янчук М. Похорон хорунжої УСС Софії Галєчко// Вісті комбатанта. — 1963. — №3. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Дмитерко-Ратич Г. Зі зброєю в руках: Пам'яті Софії Галечко// Наше життя. — 1958. — Ч. 10. — С. 3-4.
- За волю України: Історичний збірник УСС. 608 с. Нью-Йорк, 1967
- Липовецький С. Жінка на війні: «Уважала це за свій обов’язок щодо українського народу». — Історична правда. — 2021. — 17 березня.
- Литвин М., Науменко К. Українські січові стрільці. Київ, 1992.
- Луговий О. Визначне Жіноцтво України: історичні життєписи у чотирьох частинах. — Торонто: Накладом автора, 1942. — С. 221.
- Могила Галечко С. //Визвольні змагання [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Інформація про місця пам’яті Української революції 1917-1921 рр.
- Надвірнянська «Свобода» провела урочистості в пам’ять хорунжої УСС Софії Галечко. [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]