Гарда (острів)

**острів Ґарда**
острів Ґарда
італ. isola di Garda
	; Вілла на острові, приймає відвідувачів у групах до 200 осіб, святкування весіль тощо
Географія
	45°35′37″ пн. ш. 10°35′14″ сх. д. / 45.593641° пн. ш. 10.587094° сх. д.
Акваторія	Гарда
Площа	0,07 км²
Довжина	0,9 км
Ширина	0,125 км
Найвища точка	88 м
Країна
	Італія
Адм. одиниця	Сан-Феліче-дель-Бенако
Населення	10 осіб (2001) ;
	острови Італіїd, острови Італії за площеюd і острови Італії за населеннямd
	острови Італіїd, острови Італії за площеюd і острови Італії за населеннямd
Вебсайт	isoladelgarda.com
	острів Ґарда острів Ґарда (Італія)
	Гарда у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гарда.

Острів Ґарда (італ. isola di Garda; також Ізола-Боргезе — isola Borghese) — найбільший острів на озері Ґарда, найбільшому озері Італії. Розташований за 200 метрів від мису Сан-Фермо (Capo San Fermo), котрий відділяє затоку Сало́ від бухти Смеральдо. Розміри острова Ґарда сягають кілометра завдовжки і в середньому 600 метрів завширшки.

На південь від острова розташовані рифи і мілини, котрі завершуються острівцем Сан-Б'яджо (San Biagio), відомим як «острів кроликів». Адміністративно острів Гарда підпорядковується комуні Сан-Феліче-дель-Бенако.

Історія

На Гарді були поселення ще з часів Давнього Риму, коли острів був відомий як Insula Cranie. Острів був занедбаний після занепаду Римської імперії і довгий час служив прихистком піратів.

У 879 році острів був згаданий у декреті баварського короля Карломана, котрий зафіксував передачу острова до володінь веронському абатству Сан-Дзено. Наступка згадка про острів зустрічається в документі 1180 року, котрий засвідчив передачу імператором Фрідріхом Барбароссою феода у володіння нащадкам Бієміно да Манерба.

У 1220 році Франциск Ассізький відвідав Гарду і так захопився ідеєю створення тут монастиря, що йому вдалося умовити власника острова Бієміно да Манерба передати монахам північну скелясту частину острова, щоб заснувати там невеликий скит. У 1227 році острів відвідав Антоній Падуанський, а в 1304 році тут, згідно легенді, побував Данте Аліг'єри, котрий згадав Гарду в «Божественній комедії»:

	Loco è nel mezzo là dove 'l trentino pastore e quel di Brescia e 'l veronese segnar poria, s'e' fesse quel cammino
— Ад, песнь XX.

У 1429 році Бернардин Сієнський перетворив скит у справжній монастир, особисто взявши участь у проектуванні церкви, внутрішнього двора, келій і садів. Після цього острів став важливим церковним центром, однак із XVI століття релігійне життя острова прийшло в занепад, а в 1778 році Наполеон Бонапарт наказав закрити монастир.

З 2002 року острів відкритий для відвідання туристами.

Посилання

www.isoladelgarda.com — офіційний сайт острова (англ.) (італ.) (нім.)