Давидько Геннадій Броніславович
Геннадій Броніславович Давидько (біл. Генадзь Браніслававіч Давыдзька, нар. 29 вересня 1955, Сєнно, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський державний і політичний діяч, актор і телеведучий. Один з керівних пропагандистів концепції «Русский мир» на території Білорусі.
| Давидько Геннадій Броніславович | |
|---|---|
біл. Генадзь Браніслававіч Давыдзька  | |
 | |
| Народився | 29 вересня 1955 (69 років) Сєнно, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Білорусь |
| Діяльність | журналіст, політик, кінорежисер, телеактор |
| Alma mater | Далекосхідна державна академія мистецтв (1977) і Білоруська державна академія мистецтв (1992) |
| Заклад | Оренбурзький обласний драматичний театр імені М. Горького, Могильовський обласний театр драми і комедії імені В. І. Дуніна-Марцинкевича, Національний академічний театр імені Янки Купали, Білоруська державна академія мистецтв і Національна державна телерадіокомпанія Республіки Білорусь |
| Членство | Білоруська спілка театральних діячівd і Belaya Rusd |
| Посада | Депутат Палати представників Білорусіd, member of the Council of the Republic of Belarus of the 6th convocationd, Депутат Палати представників Білорусіd і Депутат Палати представників Білорусіd |
| Нагороди | |
Є депутатом Палати представників Національних зборів VII скликання[1] і голова Республіканського громадського об'єднання «Біла Русь»[2], в минулому — керівник Білтелерадіокомпанії (НДТРК), депутат Палати представників III—IV скликань і член Ради Республіки Національних зборів. В даний час, будучи депутатом, також є головою Постійної комісії з прав людини, національних відносин і засобів пропаганди та членом Ради Палати представників.
Біографія
ред.У 1977 році закінчив Далекосхідний педагогічний інститут мистецтв, актор драматичного театру і кіно. У 1992 році закінчив Білоруську державну академію мистецтв, за спеціальністю — режисер драми. Заслужений артист Республіки Білорусь (1999), лауреат премії Федерації профспілок. Є автором програм і ведучим на Білоруському телебаченні.
З 1978 до 1980 роки служив у Радянській армії. З 1977 року розпочав трудову діяльність в Оренбурзькому обласному драматичному театрі імені М. Горького. З 1980 по 1982 роки працював актором Могильовського обласного театру драми і комедії імені В. Дуніна-Марцинкевича, актором Національного академічного театру імені Я. Купали (до 2004 року).
У 1995 році заснував театр «Бульвар сміху». 17 жовтня 2004 р. балотувався кандидатом у депутати Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь третього скликання, за результатами виборів в своєму Купалівському окрузі № 94 отримав 24 022 голоси виборців (56,6 % від загальної кількості)[3] . Після обрання депутатом, був членом Постійної комісії з освіти, культури, науки та науково-технічного прогресу (2004—2008 роки). Депутат Парламентських Зборів Союзу Білорусі і Росії, голова Комісії з інформаційної політики. Член суспільно-консультативної ради при Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Голова ради фонду Президента Республіки Білорусь з підтримки культури і мистецтва. Голова асоціації громадських об'єднань «Білоруська конфедерація творчих спілок». Заступник голови Постійної комісії Палати представників Республіки Білорусь з прав людини, національних відносин і засобів масової інформації. У 2004 році присвоєно почесне звання «Мінчанин року».
28 вересня 2008 року був переобраний депутатом Палати представників четвертого скликання від Свіслоцького виборчого округу № 94. За результатами голосування отримав 21 369 голосів виборців (55,98 % загального числа)[4]. У новому скликанні був заступником голови Постійної комісії Палати представників Національних зборів з прав людини, національних відносин і засобів масової інформації[5].
28 грудня 2010 року був призначений керівником НДТРК Республіки Білорусь. У 2011 році разом з іншими впливовими співробітниками і керівниками державних ЗМІ Білорусі був включений до списку санкцій Європейського союзу, в зв'язку з хвилею арештів після президентських виборів 2010 року Геннадію Давидьку був заборонений в'їзд на територію країн ЄС, а активи підлягали заморожуванню[6]. Згідно з позицією Європейської ради Геннадій Давидько: «описуючи себе як „авторитарного демократа“, ніс відповідальність за поширення по телебаченню державної пропаганди, яка підтримувала і виправдовувала репресії проти демократичної опозиції та громадянського суспільства після виборів в грудні 2010 року. Демократична опозиція і громадянське суспільство систематично показувалися в негативному і принизливому вигляді, з використанням сфальсифікованої інформації»[7]. У 2016 році санкції і обмеження були зняті. Того ж року виступив по телебаченню з низкою звинувачень недержавної преси, стверджуючи, що вона працює на розпад держави[8].
Під його керівництвом на державному телебаченні був показаний скандальний фільм «Залізом по склу», з текстами якого, як заявив Давидько, «я повністю згоден»[9].
19 січня 2018 року Геннадій Давидько був обраний головою пропрезидентського громадського об'єднання «Біла Русь».
6 лютого 2018 року президент О. Лукашенко зняв Геннадія Давидька з посади керівника Білтелерадіокомпанії[10]. У той же день призначений членом Ради Республіки Національних зборів Білорусі 6-го скликання[11][12].
На парламентських виборах, що пройшли 17 листопада 2019 року, балотувався в Палату представників Національних зборів Республіки Білорусь 7-го скликання по Східному виборчому округу № 107. За результатами голосування кандидат Давидько набрав 24 395 голосів (58,3 % загальної кількості голосів виборців)[13]. У Палаті представників зайняв посаду голови Постійної комісії Палати представників з прав людини, національних відносин і засобів масової інформації. В кінці січня 2020 очолив робочу групу з вивчення питання про скасування смертної кари. Раніше Давидько неодноразово висловлювався на підтримку смертної кари. У 2014 році Давидько закликав розстрілювати торговців «спайсами»[14]. У серпні 2019 року висловлювався проти чергового референдуму щодо скасування смертної кари, заявивши, що досить референдуму, який пройшов в 1996 році[15].
У 2021 році Давидко був доданий до санкційного списку ЄС (знову)[16], Швейцарії[17] та США (список спеціально позначених громадян і заблокованих осіб)[18].
Одружений, має доньку.
Фільмографія
ред.| рік | фільм | роль |
|---|---|---|
| 1983 | Справа для справжніх чоловіків | Антон Фролов |
| 1985 | Мамо, я живий | Партизан |
| 2000 | У серпні 44-го… | Полковник |
| 2001 | Поводир | Декан |
| 2002 | Закон | Поліванов |
| 2003 | Анастасія Слуцька | Князь Семен Олелькович |
| 2010 | Брестська фортеця | Новиков |
| 2010 | Журов-2 | Зеленський |
| 2011 | ПираМММида | Міністр |
Нагороди
ред.Нагороджений медаллю Франциска Скорини (2005), премією Федерації профспілок Республіки Білорусь, Почесною грамотою Національних зборів Республіки Білорусь, Гран-прі 1-го Всебілоруського фестивалю народного гумору, Гран-прі Міжнародного фестивалю сатири і гумору в номінації «письменник, сатирик», Гран-прі Міжнародного фестивалю вечірніх розважальних програм країн СНД і Балтії (за створення телециклу «Наливай»).
Примітки
ред.- ↑ Давыдько Геннадий Брониславович [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Официальный сайт Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь
- ↑ Председатель —Давыдько Геннадий Брониславович [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Официальный сайт Республиканского общественного объединения «Белая Русь»
- ↑ Итоги выборов депутатов Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь третьего созыва 17 октября 2004 года (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Сведения об итогах выборов депутатов Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь четвёртого созыва (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2019. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Давыдько Геннадий Брониславович. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Поўны спіс 208 беларускіх чыноўнікаў, якім забаронены ўезд у ЕС [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (біл.)
- ↑ Council Decision 2012/642/CFSP of 15 October 2012 concerning restrictive measures against Belarus = Решение Европейского совета о рестриктивных мерах против Белоруссии, 15 октября 2012 (англ.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Давыдзька: «Дзяржаве аб'яўлена інфармацыйная вайна» // Наша Ніва [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (біл.)
- ↑ Генадзь Давыдзька: Ідзе бойка, і за зробленыя БТ фільмы мне не сорамна // Еўрарадыё [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (біл.)
- ↑ Лукашенко обновил руководство центральных СМИ // БелТА. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Глава «Белой Руси» Геннадий Давыдько назначен сенатором. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Давыдько Геннадий Брониславович [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Официальный сайт Совета Республики Национального собрания Республики Беларусь
- ↑ Сведения о результатах голосования по г. Минску (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.
- ↑ Генадзь Давыдзька ўзначаліць групу па вывучэнні адмены смяротнай кары. Еўрарадыё (біл.). 30 січня 2020. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
- ↑ Давыдько: вопрос отмены смертной казни не просто политический, но и нравственный. СБ. Беларусь сегодня (рос.). 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
- ↑ Хто ў чацьвёртым пакеце санкцыяў Эўразьвязу. Поўны сьпіс (біл.). Радіо Свобода. 10 червня 2021. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ Searching for subjects of sanctions. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Treasury Holds the Belarusian Regime to Account on Anniversary of Fraudulent Election (англ.). Міністерство фінансів США. 9 серпня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.