Геноцид іракських туркменів
Геноцид іракських туркменів відноситься до серії вбивств, зґвалтувань, страт, вигнання та сексуального рабства іракських туркменів Ісламською державою.[4] Геноцид почався, коли 2014 року ІДІЛ захопила території іракських туркменів, і тривав, поки ІДІЛ не втратив свій вплив в Іраку. 2017 року парламент Іраку офіційно визнав переслідування іракських туркменів ІДІЛ геноцидом[5][6], а в 2018 році ООН визнала сексуальне рабство іракських туркменських дівчат і жінок.[7][8]
Геноцид іракських туркменів | |
Країна | Ірак |
---|---|
Місце розташування | Ірак |
Момент часу | 31 серпня 2017[1] |
Час/дата початку | 1 серпня 2014 |
Час/дата закінчення | 31 серпня 2017 |
Кількість загиблих | 4200 ± 700[2][3] |
Винуватець | ІД |
Передумови та підготовка
ред.Іракські туркмени
ред.Іракські туркмени є третьою за чисельністю етнічною спільнотою Іраку. Вони мають тюркське походження і живуть в історичному регіоні Туркменелі, оточені арабами на півдні та курдами на півночі.[9] Вони майже порівну поділені між сунітами та шиїтами, які відіграли велику роль у їх переслідуванні. Об'єктом геноциду стали туркмени-суніти та шиїти.[10] Вони раніше були об'єктами масових вбивств, таких як різанина в Алтун Купрі, різанина в Гавурбагі, різанина в Кіркуку 1959 року та різанина в Кіркуку 1924 року.
Підготовка
ред.Під час наступу в Північному Іраку в червні 2014 року ІДІЛ захопила багато територій, де більшість складали туркмени або туркмени були значною меншиною, наприклад Мосул, Талафар, Тікріт і частини провінцій Кіркук і Діяла.[11]
Геноцид
ред.У червні 2014 року, коли армія ІДІЛ вперше захопила Талафар, вона викрала 1300 іракських туркменів, близько 700 чоловіків, 470 жінок і 130 дітей. ITF заявила, що лише 42 з 1300 викрадених повернулися, а решту ніхто більше не бачив.[12] Тоді було вбито 300 туркменів.[13] Будинки туркменів були спалені, худобу викрадено, багато з них були змушені втікати.[14] У вересні 2014 року переселенцями стали щонайменше 350 000 туркменів, більшість із яких були вихідцями з Таль-Афару. Їм загрожувала смерть від голоду.[15] За словами жителів і місцевих активістів, після нападів втекло близько 90 % туркменів Талафара.[16] Махді аль-Баяті, колишній міністр з прав людини Іраку та речник Turkmen Rescue Foundation, стверджував, що кількість туркменських біженців у лютому 2017 року зросла до 600 000.[17] Мехді аль-Беяті також заявив, що інфраструктура кожного туркменського регіону сильно пошкоджена ІДІЛ.[18] У вересні 2014 року ООН направила до Іраку групу для розслідування злочинів, а Amnesty International представила докази здійснення Ісламською державою актів етнічної чистки проти туркменів.[19]
Багато бойовиків «Ісламської держави» були колишніми солдатами іракської армії під проводом Саддама Хусейна, яка мала історію вбивств і переслідувань іракських туркменів.[20][21][22][23]
9 червня у Мосулі ІДІЛ вбили 15 туркменських полонених з Талафара. Після вибуху шиїтської мечеті в цьому ж місті багато людей покинули місто, а дев'ятеро біженців були вбиті.[24] 65 дітей з єзидської та туркменської громад залишили в дитячому будинку в Мосулі, які отримали травму, ставши свідками вбивства своїх батьків. Деякі з цих дітей пережили сексуальне насильство.[25]
16 червня 2014 року бойовики ІДІЛ вбили щонайменше 40 туркменів з 4 різних місць (Чардаглі, Караназ, Бешир, Біравчі), усіх поблизу міста Кіркук.[26][24] ІДІЛ також знову звинуватили в нападах на туркменів через їх етнічну приналежність.[27] Через день у Беширі було вбито ще 52 туркмени, і, за словами місцевих жителів, різанина знову мала етнічний мотив.[28] Це ж місце знову постраждало 18 червня та між 20 і 21 червня, убивши п'ять, а потім 17 цивільних осіб.[29] За словами очевидця з Бешира, у місті було вбито 700 туркменів.[30] У червні 2014 року бойовики ІДІЛ викрали 26 туркменів-шиїтів із села Аль-Шамсіят.[24] У тому ж місяці туркмени-шиїти втекли з Аль-Кібби та Шрайхана після погроз з боку ІДІЛ.[31] Багато туркменських жителів сіл Талафар, Башир, Біравчі та Караназ також втекли після отримання нових листів від джихадистів.[32]
18 червня під час зіткнень між ІДІЛ та сухопутними військами Іраку між містами Амірлі та Туз загинули щонайменше 20 мирних жителів-туркменів.[29] Під час облоги Амірлі через суворі умови загинули 150 людей, у тому числі 50 дітей і 10 новонароджених.[33] Після падіння Амірлі в 2014 році в місті було припинено постачання електроенергії, їжі та води. Десятки людей загинули, включно з вагітними жінками, ще до доставки гуманітарної допомоги. Були спалені будинки та школи, а також мечеті в Караназі, Чардаглі та Біравчі.[34]
23 червня бойовики ІДІЛ викрали щонайменше 75 туркменів з районів Губа, Шріхан і Талафар. Було знайдено лише 2 тіла, в долині на північ від Губи. Ймовірно, їх стратили. 950 туркменських сімей втекли з цих районів після того, як ІДІЛ вимагала їх залишити.[35] У тих же селах три шиїтські храми були підірвані[36], під час атак загинуло 25 осіб.[37] 7 серпня в Синджарі було страчено 100 туркменів-чоловіків.[25]
Загалом ІДІЛ захопила та використовувала як сексуальних рабинь 600 туркменських жінок. Близько 400—500 із них були відправлені до тимчасових в'язниць ІДІЛ у Сирії. У лютому 2018 року група жінок протестувала біля офісу ООН з прав людини в Кіркуку. Вони тримали плакати та вимагали від уряду Іраку зробити щось, щоб повернути близько 450 зниклих безвісти туркменських жінок, але протест проігнорували.[38] Хасан Туран, лідер ITF, побоювався, що якщо туркменські жінки повернуться, їх, швидше за все, вб'ють власні родини з мотивів честі. Він заявив, що «багато дівчат не повернуться, і я можу тільки сподіватися, що їхні родини все ж приймуть їх, якщо вони повернуться. Вони є жертвами». Пізніше в 2018 році ООН нарешті визнала сексуальне рабство туркменських жінок.[7][12] Неназвана туркменська жінка з маленького містечка Аль-Алам поблизу Тікріту, яка пережила ІДІЛ, розповіла BBC Turkish, що ІДІЛ відокремила неодружених дівчат від одружених жінок і почала ґвалтувати неодружених дівчат на очах у всіх. ІДІЛ також зґвалтувала міську вчительку туркменської мови до такої міри, що в результаті вона померла.[39] Багато іракських туркменів і правозахисних організацій заявили, що геноцид іракських туркменів Ісламською державою підживлювався антитюркізмом.[40][41]
Дітей також викрадали, як правило, з метою навчання. У Ніневії 13 березня 25 туркменських дітей віком від 10 до 17 років були викрадені з дитячого будинку «Бараам» і відправлені до дитячих тренувальних таборів у Талафарі.[42]
У березні в Баширі поблизу Кіркука було знайдено масове поховання 16 туркменів.[43] Знову в березні ІДІЛ стратила 9 туркменських вдів у Кара Куян, Ніневія, чиїх чоловіків убили джихадисти. Причиною їх страти стала відмова ступити в шлюб з бойовиками ІДІЛ.[44] У селі Біравджилі бойовики ІДІЛ викрали двох туркменів після вбивства 23 жителів села. У Губі та Шріхані було викрадено 60 туркменських хлопців і чоловіків. Того ж місяця молодого туркмена на ім'я Ерхан Чамчі було викрадено з його будинку в Кіркуку.[32]
Через рік у серпні 2015 року в Мосулі ІДІЛ публічно стратила 700 іракських туркменів, звинувативши їх у віровідступництві.[45]
Один вибух автомобіля ІДІЛ у провінції Саладін у 2015 році забрав життя 40 туркменів. ITF заявила, що атаки ІДІЛ на іракських туркменів були кампанією стратегічної етнічної чистки. 540 туркменських цивільних осіб з Таль-Афару зникли безвісти, у тому числі 125 жінок, знову ж таки від рук ІДІЛ, і лише 22 з них було знову знайдено.[46]
Влітку 2015 року 3000 туркменів покинули місто Амерлі. Наприкінці 2015 року 1500 туркменських сімей (7500 осіб) знайшли притулок у Кербелі.[47]
8 березня на Тазу Хурмату було застосовано хімічну зброю, внаслідок чого троє вбито та 1500 поранено. 25 тис. втекли з міста. Того ж року з хімічної зброї було обстріляно й село Бешир.[48][49] 90 % Бешира було зруйновано під час його відвоювання у 2016 році, у тому числі 250 будинків.[50] У туркменському селі Башир 9 жінок викрали, зґвалтували та публічно повісили на ліхтарних стовпах. У цьому ж селі 12-річну дівчинку групово зґвалтували та повісили на стовпі. Коли туркмени намагалися привезти її тіло, 15 чоловіків були вбиті снайперським вогнем ІДІЛ. Випадки зґвалтувань були зафіксовані і після падіння Туз Хурмату в червні.[51]
У січні збройні сили Іраку знайшли масове поховання в Рашидії поблизу Мосула. Могила належала 27 убитим туркменським чоловікам і хлопцям. На їхніх тілах були сліди тортур.[52] У 2017 році кількість зниклих безвісти туркменських жінок, дівчат і дітей зросла до 1200.[18] У 2018 році ще 100 зникли безвісти.[53]
Знищення спадщини
ред.ІДІЛ відповідає за знищення історичних артефактів, які були важливими для іракських туркменів. Багато столітніх мечетей, сунітських чи шиїтських, а також бібліотеки були зруйновані. Найстаріша бібліотека в Таль-Афарі була підірвана, а інша бібліотека з понад 1500 історичними книгами в Діялі була знищена. Серед знищених артефактів були Мавзолей Ях'ї Абу аль-Касіма (побудований у 1293 році Зенгідами, зруйнований у 2014 році), Мавзолей Імама Аун Аль-Діна (побудований у 1248 році Зенгідами, зруйнований у 2014 році), Храм ім. Кадіб Аль-Бан Мосулі (побудована атабегами Мосула, зруйнована в 2014 році), мечеть Аль-Імам Мухсін (побудована сельджуками, серйозно пошкоджена в 2015 році), Велика мечеть ан-Нурі (побудована в 1172 році Зенгідами, зруйнована в 2017 році), мечеть Імам аль-Бахер (побудована в 1259 році, зруйнована в 2014 році) і мечеть Паші (побудована в 1881 році османами, зруйнована).[54]
Див. також
ред.Посилання
ред.- ↑ https://www.nytimes.com/2017/08/31/world/asia/iraq-isis-tal-afar-abadi.html
- ↑ https://www.aljazeera.com/features/2017/2/13/iraqs-turkmen-mobilise-for-a-post-isil-future
- ↑ https://21yyte.org/tr/merkezler/bolgesel-arastirma-merkezleri/orta-dogu-ve-afrika-arastirmalari-merkezi/isidin-irakta-turkmen-cografyasindaki-katliamlari
- ↑ Cömert, İlhan Yılmaz (12 липня 2017). IŞİD'ın Irak'ta Türkmen Coğrafyasındaki Katliamları [ISIS Massacres in Turkmen Region in Iraq]. 21yyte.org (тур.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2023. Процитовано 10 листопада 2023.
- ↑ albarlaman aleiraqiu yuetabar jarayim "daeish" bihaqi alturkuman 'iibadat jamaeiatan البرلمان العراقي يعتبر جرائم "داعش" بحق التركمان إبادة جماعية [The Iraqi Parliament considers ISIS crimes against the Turkmen to be genocide]. www.aa.com.tr (араб.). Архів оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 10 листопада 2023.
- ↑ Iraqi parliament recognizes ISIS persecution of Turkmen as genocide. Rudaw Media Network. 20 липня 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 10 листопада 2023.
- ↑ а б McKay, Hollie (5 березня 2021). The ISIS War Crime Iraqi Turkmen Won't Talk About. New Lines Magazine (англ.). Архів оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Baban, Goran (4 лютого 2021). Turkmen women call to uncover fate of 1300 missing Turkmen abducted by ISIS. Kirkuknow (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Oğuzlu, Tarik H. (2004). Endangered community: the Turkoman identity in Iraq. Journal of Muslim Minority Affairs. Routledge. 24 (2): 309—325. doi:10.1080/1360200042000296681.
{{cite journal}}
:|hdl-access=
вимагає|hdl=
(довідка) - ↑ Oğuzlu, 2004, с. 313.
- ↑ Urban, Mark (23 червня 2014). Iraq crisis: Where next in the struggle for the country?. BBC News. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ а б Turkmen women call to uncover fate of 1300 missing Turkmen abducted by ISIS. Kirkuknow (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ UNPO: IS Persecution brings Renewed Suffering for the Voiceless Iraqi Turkmen. unpo.org. Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ UNPO: Iraqi Turkmen: Intense Summer Heat Poses Danger for Refugees in Iraq. unpo.org. Архів оригіналу за 25 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ AA (21 вересня 2014). Turkmen refugees in danger of starvation: Turkmen MP. Daily Sabah (амер.). Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Iraq: ISIS Kidnaps Shia Turkmen, Destroys Shrines. Human Rights Watch (англ.). 27 червня 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Shams, Alex. Iraq's Turkmen mobilise for a post-ISIL future. Al Jazeera (англ.). Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ а б UNPO: Iraqi Turkmen: Looking Ahead to the Future after Daesh. unpo.org. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Iraq crisis: Islamic State accused of ethnic cleansing. BBC News (брит.). 2 вересня 2014. Процитовано 19 липня 2024.
- ↑ How Saddam's men help Islamic State rule. Reuters. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ Bruno, Alessandro (31 серпня 2015). The Ba'athist Roots of Islamic State. Geopolitical Monitor (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ Saddam's Ex-Officer: We've Played Key Role In Helping Militants. NPR. Архів оригіналу за 16 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
- ↑ Simmons, Mary Kate (1997). Unrepresented Nations and Peoples Organization: Yearbook. Martinus Nijhoff Publishers. с. 88. ISBN 904110223X.
- ↑ а б в Turkomans (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ а б Звіт про захист цивільного населення в умовах збройного конфлікту в Іраку: 6 липня – 10 вересня 2014 року (PDF). ohchr.org (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2023.
- ↑ Shiite villagers describe "massacre" in northern Iraq. The Washington Post. 16 червня 2014. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Iraq crisis: Islamic State accused of ethnic cleansing. BBC News (брит.). 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Iraq after ISIL: Kirkuk. Global Public Policy Institute (амер.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ а б Report on Human Rights in Iraq: January-June 2014 (PDF). UNAMI Human Rights Office/OHCHR. 2014. Архів (PDF) оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ Women and children among massacred Iraqi Turkmen. www.aa.com.tr. Архів оригіналу за 2 серпня 2023. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ UNPO: Iraqi Turkmen: Minorities Face Discrimination And Violence In ISIS-controlled Areas. unpo.org. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ а б UNPO: Urgent Action For Iraq's Vulnerable Components Needed: June 2014. unpo.org. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Turkmens of Iraq: The Third Ethnic Component of Iraq (PDF). 2015. Архів (PDF) оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ UNPO: Iraqi Turkmen: Intense Summer Heat Poses Danger for Refugees in Iraq. Архів оригіналу за 28 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Iraq: ISIS Abducting, Killing, Expelling Minorities. Human Rights Watch (англ.). 19 липня 2014. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Iraq: ISIS Kidnaps Shia Turkmen, Destroys Shrines. Human Rights Watch (англ.). 27 червня 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ UNITED NATIONS Assistance Mission for Iraq (UNAMI) Human Rights Office (PDF). Report on the Protection of Civilians in the Non International Armed Conflict in Iraq: 5 June – 5 July 2014. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. с. 19. Архів (PDF) оригіналу за 2 серпня 2023. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ Iraqis rally to free abducted Turkmen women in Syria. Anadolou Agency. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Iraqi Turkmen woman recalls horrors of IS captivity. BBC News (брит.). 15 жовтня 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Iraqi MP: ISIS killed hundreds and displaced thousands of Turkmens. Daily Sabah. 28 липня 2015. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ ISIS genocide of Yezidis and Christians – Department of Information Technology, KRG. us.gov.krd (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ United Nations High Commissioner for Refugees. Refworld | Report on the Protection of Civilians in the Armed Conflict in Iraq: 1 November 2015 — 30 September 2016. Refworld (англ.). Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Agency, Anadolu (15 березня 2015). Mass grave of Turkmen fighters killed by ISIS discovered near Kirkuk. Daily Sabah (амер.). Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ d11681 :: Mar 13: Nine widows killed in Qara Quean village, Ninewa :: Iraq Body Count. www.iraqbodycount.org. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 2 серпня 2023.
- ↑ UNPO: Iraqi Turkmen: ISIS Massacre in Mosul Goes Unnoticed by the International Community. unpo.org. Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ The untold tragedy of Iraq's Turkmen women abducted by Islamic State. Middle East Eye (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
- ↑ Shiite Militias Are Crashing the Mosul Offensive. The Washington Institute (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Daesh shells Turkmen village with chemical weapons. Anadalou Agency. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ UNPO: Iraqi Turkmen: Inside Taza Village after the Chemical Attacks. unpo.org. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Iraqi Turkmen village struggles after expulsion of Daesh. Anadalou Agency. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Puttick, Miriam (2015). No Place to Turn: Violence against women in the Iraq conflict (PDF). CEASEFIRE Center for Civilian Rights. Архів (PDF) оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 28 липня 2023 — через Minority Rights Group International.
- ↑ Army forces find mass grave containing remains of 27 Turkmens near Mosul. Iraqi News (амер.). 29 січня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ Iraq 2019 Human Rights Report (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 11 серпня 2023.
- ↑ Between the Millstones: The State of Iraq's Minorities Since the Fall of Mosul (English) (вид. 1st). Brussels, Belgium: IILHR, MRG, NPWJ and UNPO. 2015. ISBN 978-1-907919-58-9.
Джерела
ред.- Husein Kokha, Ayad Yasin (2019). The Extent to Amount ISIL Acts Against Iraqi Minorities to Genocide. Quebec Journal of International Law. 32 (2): 59—105. doi:10.7202/1075170ar. ISSN 2561-6994.