Географія Белізу
Беліз — північноамериканська країна, що знаходиться на півдні континенту . Загальна площа країни 22 966 км² (152-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 22 806 км², а на поверхню внутрішніх вод — 160 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Сумської області України.
Географія Беліз | |
---|---|
Географічне положення | |
Континент | Північна Америка |
Регіон | Центральна Америка |
Координати | 17°15′ пн. ш. 88°45′ зх. д. / 17.250° пн. ш. 88.750° зх. д. |
Територія | |
Площа | 22 966 км² (152-ге) |
• суходіл | 99 % |
• води | 1 % |
Морське узбережжя | 386 км |
Державний кордон | 542 км |
Рельєф | |
Тип | низовинний |
Найвища точка | гора Дойлс-Делайт (1160 м) |
Найнижча точка | Карибське море (0 м) |
Клімат | |
Тип | тропічний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Беліз ,річка (290 км) |
Найбільше озеро | П'ять Блюз-Лейк (10 km км²) |
Інше | |
Природні ресурси | родючі ґрунти, деревина, риба, гідроенергія |
Стихійні лиха | тропічні циклони, повіді |
Екологічні проблеми | знеліснення, забруднення вод |
Назва
ред.Офіційна назва — Беліз (англ. Belize)[2]. Назва країни походить від перекрученої іспанської вимови Пітера Велліса — британського пірата, який заснував перше поселення в Белізі 1638 року. Інша версія вказує на назву річки Беліз (у гирлі річки розташовується однойменне найбільше місто країни — місто Беліз), яка подібна до маянського слова «белікс», що означає мутні води, за іншою версією слово можна перекласти як Шлях з Іци (давнє маянське місто)[3]. Колишня (до 1973 року) колоніальна назва Британський Гондурас[3].
Історія дослідження території
ред.Географічне положення
ред.Беліз — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на заході і півдні — з Гватемалою (спільний кордон — 266 км), на півночі — з Мексикою (276 км). Загальна довжина державного кордону — 542 км[1]. Беліз на сході омивається водами Карибського моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 386 км[1].
-
Карта Белізу від ООН (англ.)
-
Порівняння розмірів території Белізу та США
-
Виключна економічна зона Белізу
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) на півночі і 3 морські милі на півдні (від гирла Сарстуну до Рангуана-Кей)[5]. Метою цього одностороннього обмеження з боку Белізу 1992 року було створення основи для проведення переговорів про укладення остаточної угоди розмежування морських вод з Гватемалою. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Крайні пункти
ред.Час
ред.Час у Белізі: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7].
Геологія
ред.Корисні копалини
ред.Надра Белізу не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[8].
Сейсмічність
ред.Вулканізм
ред.Рельєф
ред.Середні висоти — 173 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Дойлс-Делайт (1160 м). Північна частина країни — низовинна, заболочена рівнина. У південній частині прибережна рівнина відділена від внутрішньої гірсько-горбистої області, центральну частину якої утворюють витягнуті з північного сходу на південний захід гори Майя. Тут знаходиться найвища точка країни — пік Вікторія (1120 м). На північний захід від цих гір, у межах округу Кайо, розташоване пасмо з висотами більш як 900 м. Вздовж узбережжя, на відстані близько 30 км від нього, тягнеться бар'єрний риф.
-
Рельєф Белізу
-
Гіпсометрична карта Белізу
-
Гіпсометрична карта Белізу
-
Супутниковий знімок поверхні країни
-
Карта країни (англ.)
Узбережжя
ред.-
Велика синя діра і Белізький бар'єрний риф з космосу
-
Велика синя діра
Острови
ред.Клімат
ред.Територія Белізу лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Белізу (за Кеппеном)
-
Хмарність над Белізом навесні
Середні температури липня 24-26° С, січня — 20-24° С. Середня річна кількість опадів від 1340 мм на півночі (округ Коросаль) до 4520 мм на півдні (Пунта-Горда). На узбережжі північно-східний пасат зменшує літню спеку, але далеко від берега влітку температури можуть перевищувати 38° С. Вологість висока, особливо в прибережній частині. Сухий сезон триває з лютого по травень, а максимум опадів припадає на період з червня по жовтень. Беліз знаходиться в одному з найбільш схильних до тропічних циклонів районів Карибського басейну і періодично зазнає величезних збитків від штормів і ураганів.
Беліз є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води
ред.Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 18,55 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 35 км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа Белізу
-
Річка Беліз
Річки
ред.Річки країни належать басейну Атлантичного океану. На півночі країни протікають великі річки Ріо-Ондо і Беліз, які раніше використовувалися для транспортування лісу. Оскільки на півдні країни опади значно рясніші, ніж на півночі, періодично вони призводять до паводків на невеликих річках, які беруть початок у горах Майя, що дуже перешкоджає руху автомобільного транспорту.
Озера
ред.Болота
ред.Ґрунтові води
ред.Ґрунти
ред.Рослинність
ред.Велика частина півдня країни вкрита густими вологими тропічними лісами, більше 90% території. У Белізі росте багато цінних порід дерев, таких, як махагоні (обо червоне дерево), кедр, рожеве дерево (дальбергія); в минулому активно велися заготівлі кампешевого дерева і смоли чикле, яка використовується для виготовлення жувальної гумки.
Земельні ресурси Белізу (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 6,9 %,
- орні землі — 3,3 %,
- багаторічні насадження — 1,4 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 2,2 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 60,6 %;
- інше — 32,5 %[1].
Тваринний світ
ред.У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10].
Поблизу берегів Белізу великий бар'єрний кораловий риф.
Охорона природи
ред.Беліз є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
ред.На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті руйнівні урагани (з червня по листопад); на південному узбережжі повіді[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення;
- забруднення вод побутовими, промисловими стоками, сільськогосподарськими хімікатами;
- накопичення твердих побутових відходів на сміттєзвалищах.
Фізико-географічне районування
ред.У фізико-географічному відношенні територію Белізу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л Belize, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 8 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Північна Америка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г д ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
ред.Українською
ред.- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Беліз // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
ред.- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
ред.- (рос.) Белиз // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Белиз // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
ред.- Вікісховище : Атлас Белізу.
- Карти Белізу : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Belize : [англ.] : [арх. 1 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 8 January. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Беліз : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Белізу.