Дмитро́ Герчанівський (30 вересня 1894, с. Ваньовичі, Самбірський район, Львівська область[1] — 1 жовтня 1984, Лівонія, штат Мічиган, США[2]) — український військовий і громадсько-політичний діяч, один із організаторів УВО.

Дмитро Герчанівський
 Вістун (капрал)
 Сотник
Загальна інформація
Народження30 вересня 1894(1894-09-30)
Ваньовичі, Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть1 жовтня 1984(1984-10-01) (90 років)
Лівонія, Вейн, Мічиган, США
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Війни / битвиПерша світова війна
Українська революція

Життєпис

ред.

Народився в селі Ваньовичі Самбірського повіту на Львівщині 1894 року в тодішній Австро-Угорській імперії.

У 1914 році при формуванні Легіону Українських Січових Стрільців зарахований до 2 сотні поручника Романа Сушка, брав участь у численних боях. Під час одного із боїв полонений російськими солдатами, із іншими січовиками відправлений на Волгу у Царицин.

У листопаді 1918 перед повстанням проти гетьманщини очолював булавну сотню — обозники і майстри стрілецьких майстерень.

На початку лютого 1919 року січові стрільці уступили Київ більшовикам, останнім із столиці України вийшов курінь під командуванням сотника Герчанівського з групи полковника Івана Чмоли; січовики відступили до Проскурова (тепер Хмельницький).

З половини 1920 Герчанівський із своєю сотнею воює у 2 пішому полку січових стрільців, що складався в основі з білоцерківських селян та галицьких новобранців.

В часі Другого Зимового походу Герчанівський — у Волинській групі, ад'ютант начальника повстансько-партизанського штабу, а з 23 жовтня 1921 року Штабу Повстанської армії УНР Юрія Отмарштейна. Тоді він писав стрілецькі листівки та матеріали і підписував їх псевдонімом Дмитро Стрілець (або Січовик). З 1921 року входив до Начальної команди організації (майбутньої УВО), яка після реорганізаційних дій Коновальця замінила Начальну колегію.

Дружні стосунки пов'язували його і з Євгеном Коновальцем. Коли провідника УВО переслідувала поліція, вирішено переправити його за кордон, це було поручено Герчанівському.

В 1930-х роках обіймав посаду інженера — закінчив технічний факультет.

Перед приходом радянської влади у Галичину емігрує за кордон і згодом поселяється у США. Розвинув активну громадську і публіцистичну діяльність — публікації у часописі «Вісті комбатанта» та інших виданнях. Статті на стрілецьку тематику — «Початки січових стрільців», «Прикметні риси січових стрільців», «В російському полоні». 1963 року у Мюнхені вийшла книга «Вигнати окупанта», була перевидана у Детройті в 1969 році накладом автора.

Дмитро Герчанівський помер 1 жовтня 1984 року.

Примітки

ред.
  1. Dmytro Herczanivsky, «United States Social Security Death Index». Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 24 жовтня 2013.
  2. Dmytro Herczanivsky, «Michigan, Death Index, 1971—1996»

Література

ред.
  • Іван Драбчук. Дмитро Герчанівський — січовик і публіцист, «Галицьке слово»
  • Олег Шатайло. Спадкоємці козацької слави.
  • Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.

Посилання

ред.