Герчанівський Дмитро
Дмитро́ Герчанівський (30 вересня 1894, с. Ваньовичі, Самбірський район, Львівська область[1] — 1 жовтня 1984, Лівонія, штат Мічиган, США[2]) — український військовий і громадсько-політичний діяч, один із організаторів УВО.
| Дмитро Герчанівський | |
|---|---|
 Вістун (капрал) Сотник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 вересня 1894 Ваньовичі, Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Смерть | 1 жовтня 1984 (90 років) Лівонія, Вейн, Мічиган, США |
| Військова служба | |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українська революція |
Життєпис
ред.Народився в селі Ваньовичі Самбірського повіту на Львівщині 1894 року в тодішній Австро-Угорській імперії.
У 1914 році при формуванні Легіону Українських Січових Стрільців зарахований до 2 сотні поручника Романа Сушка, брав участь у численних боях. Під час одного із боїв полонений російськими солдатами, із іншими січовиками відправлений на Волгу у Царицин.
У листопаді 1918 перед повстанням проти гетьманщини очолював булавну сотню — обозники і майстри стрілецьких майстерень.
На початку лютого 1919 року січові стрільці уступили Київ більшовикам, останнім із столиці України вийшов курінь під командуванням сотника Герчанівського з групи полковника Івана Чмоли; січовики відступили до Проскурова (тепер Хмельницький).
З половини 1920 Герчанівський із своєю сотнею воює у 2 пішому полку січових стрільців, що складався в основі з білоцерківських селян та галицьких новобранців.
В часі Другого Зимового походу Герчанівський — у Волинській групі, ад'ютант начальника повстансько-партизанського штабу, а з 23 жовтня 1921 року Штабу Повстанської армії УНР Юрія Отмарштейна. Тоді він писав стрілецькі листівки та матеріали і підписував їх псевдонімом Дмитро Стрілець (або Січовик). З 1921 року входив до Начальної команди організації (майбутньої УВО), яка після реорганізаційних дій Коновальця замінила Начальну колегію.
Дружні стосунки пов'язували його і з Євгеном Коновальцем. Коли провідника УВО переслідувала поліція, вирішено переправити його за кордон, це було поручено Герчанівському.
В 1930-х роках обіймав посаду інженера — закінчив технічний факультет.
Перед приходом радянської влади у Галичину емігрує за кордон і згодом поселяється у США. Розвинув активну громадську і публіцистичну діяльність — публікації у часописі «Вісті комбатанта» та інших виданнях. Статті на стрілецьку тематику — «Початки січових стрільців», «Прикметні риси січових стрільців», «В російському полоні». 1963 року у Мюнхені вийшла книга «Вигнати окупанта», була перевидана у Детройті в 1969 році накладом автора.
Примітки
ред.- ↑ Dmytro Herczanivsky, «United States Social Security Death Index». Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 24 жовтня 2013.
- ↑ Dmytro Herczanivsky, «Michigan, Death Index, 1971—1996»
Література
ред.- Іван Драбчук. Дмитро Герчанівський — січовик і публіцист, «Галицьке слово»
- Олег Шатайло. Спадкоємці козацької слави.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Посилання
ред.- Дмитро Герчанівський — січовик і публіцист [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |