Гетера

Гетера (дав.-гр. ῾ἑταίρα, «подруга», «супутниця»; лат. hetaera) — тип повій у Стародавній Греції, що, окрім надання сексуальних послуг, працювали співрозмовником і розрадником клієнта. На відміну від простих гречанок, були високоосвіченими і мали право виступати на симпосії.

Гетера танцює на сімпосії, тондо червонофігурного кілікса з Вульчі; напис Калос: «Філіппос Каллісто», вазописець Брига

Жінка грає на авлосі. Червонофігурний кілікс, 5 ст. до н. е., Вазописець Брига

Опис

Уперше термін з'явився у контексті словосполучень hetaires gynaikos («жінка-супутниця»), epaphroditoi hetairai («особливо приваблива супутниця»), orchestridas hetairas («супутниця-артистка»). Гетери з'явились у Архаїчний період як ознака статусу багатих та впливових чоловіків на симпозіумах — чоловічих бенкетах, куди не допускались заміжні жінки.

Були професійними куртизанками, які, окрім надання сексуальних послуг, займались розвитком власної фізичної краси, освіченості та вивчали мистецтва, через що були цікавими співрозмовницями та компаньйонками у освічених та заможніх колах. Гетери не тільки надавали сексуальні послуги, але й розважали бесідою, піснею чи танцем та приваблювали аристократичними манерами. Зазвичай жили поодинці, а іноді організовувались у професійні групи по 2-3 особи та платили податки.

Гетери не були певним класом. Їхні заняття важко ідентифікувати, оскільки вони залежали від кожного конкретного випадку. Наприклад, гетера могла бути секс-рабинею багатого власника, бути незалежною працівницею або ж навіть мати власну групу секс-рабів та керувати ними; могла бути викуплена та звільнена багатим коханцем або ж здобути свободу накопичивши власне багатство як незалежний підрядник. Гетери не мали права виходити заміж. У Афінах гетера у деяких випадках могла поступово перейти зі статусу рабині у статус дружини свого власника. Із часом гетери стали свого роду професією. Аналог - японські гейші, сучасні працівниці ескорт-послуг, повії.

Вперше гетери у великому числі з'явилися в Коринфі у зв'язку з культом богині краси та плідності Афродити — так звані, ієродули (брали участь у культових подіях та займались храмовою проституцією). Зазвичай гетерами ставали рабині, чужинниці або вільновідпущениці. Завдяки своїй освіченості, знанню світського та культового етикету гетери збирали довкола себе видатних мужів. Гетера, володіючи винятковою красою та маючи спеціальну підготовку, мала й високу ціну. Деякі гетери досягали такого політичного впливу, що могли відігравати помітну роль у суспільному житті грецьких полісів. Також гетери були відомі своєю здатністю викликати згубну закоханість як неодружених молодих чоловіків, так і старших та одружених . Тим не менш, статус гетер був доволі нечітким і навіть небезпечним для них через свою нестабільність (наприклад, для афінської жінки було образливим твердження, ніби вона у минулому була гетерою, оскільки у такому випадку це могло поставити під сумнів її статус та статус її дітей як вільних людей).

Гнучкий статус гетер зробив їхній образ сприятливим як для критичних та цинічних коментарів, так і для романтизацій. Життя гетер описане кількома античними авторами, зокрема Лукіаном у «Розмовах гетер» і Алкіфроном в «Листах гетер».

Видатні гетери

«Гетера Фріна перед ареопагом», Жан-Леон Жером, 1861, Гамбурзька картинна галерея

• Аспасія — дружина Перікла.
• Археанасса — подруга Платона.
• Белістіха — гетера фараона Птолемея II Філадельфа.
• Вакхіс — коханка оратора Гіперіда, відома своєю безкорисливістю і добротою.
• Герпіліс — коханка Аристотеля і мати його сина.
• Глікерія — співмешканка комедіографа Менандра.
• Гнат — коханка поета Дифіла.
• Елефантида — автор посібників еротичного характеру.
• Клеонісса — авторка кількох філософських праць, що не збереглись донині.
• Лагіска — коханка ритора Ісократа та оратора Демосфена.
• Ламія— коханка базилевса Деметрія I Поліоркета.
• Лаїса Коринфська — кохана філософа Арістіппа.
• Лаїса Сицилійська — натурниця художника Апеллеса, вбита в храмі Афродіти.
• Літала — коханка Ламаліона.
• Леена — відома тим, що відкусила собі язика, аби не видати змову Гармодія і Аристогітона, за це їй спорудили статую.
• Мегалострата — муза поета Алкмана.
• Менатеїра — коханка оратора Лісія.
• Мільто — уродженка Фокіди, її називали східною Аспасіяєю.
• Неера — проти неї виступав в суді Демосфен.
• Нікарета — засновниця знаменитої школи гетер в Коринфі.
• Пігарета — коханка філософа Стільпона з Мегари.
• Пітіоніса — відома царськими розкішами, якими її оточив Гарпал, намісник Александра Македонського у Вавилоні.
• Сапфо — поетеса, закінчила школу гетер, але власне гетерою не була.
• Таїс Афінська — коханка Александра Македонського і дружина діадоха Птолемея І Сотера.
• Таргелія — за свідченнями Плутарха, коханка кількох грецьких полководців.
• Феодетта — коханка полководця Алківіада.
• Фріна — натурниця скульптора Праксітеля, прообраз статуї Афродіти Кнідської. За переказом, через те, що Фріна була гетерою, Праксітеля викликали в суд. Проте коли скульптор зірвав з Фріни покривало, і весь ареопаг побачив божественну красу її тіла, звинувачення були зняті.

Джерела

• Алкіфрон. Листи гетер. Теофраст. Характери. Переклад з давньогрецької Дзвінки Коваль. — Львів: видавництво «Апріорі», 2020. — 92 с. ISBN 978-617-629-643-0
• Гетера // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гетера