Вікіпедія

Гленн Янгкін

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Гленн Аллен Янгкін (англ. Glenn Allen Youngkin; нар. 9 грудня 1966(19661209), Ричмонд, Вірджинія) — американський бізнесмен і політик, губернатор Вірджинії з 15 січня 2022 року[4]. Член Республіканської партії, Янгкін переміг колишнього губернатора-демократа Террі Мак-Оліффа на виборах губернатора Вірджинії 2021 року.[5][6] До того як прийти в політику, він провів 25 років у приватній інвестиційній компанії Carlyle Group, де він став одним із генеральних директорів 2018 року[7]. Янгкін вийшов вз Carlyle Group у вересні 2020 року і в січні 2021 року висунув свою кандидатуру на виборах губернатора Вірджинії 2021 року[8].

Гленн Янгкін
англ. Glenn Allen Youngkin
Гленн Янгкін
Гленн Янгкін
74-й Губернатор Вірджинії
Нині на посаді
На посаді з15 січня 2022
ПопередникРальф Нортем
Народився9 грудня 1966(1966-12-09) (58 років)
Ричмонд, США
Відомий якбізнес-директор, політик, інвестиційний банкір, баскетболіст, письменник
Місце роботиThe Carlyle Group, First Bostond і McKinsey & Company
КраїнаСША
Alma materУніверситет Райса (1990)[1][2], Norfolk Academyd (1985) і Гарвардська школа бізнесу (1994)[3]
Політична партіяРеспубліканська партія США
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя та освіта

ред.

Гленн Аллен Янгкін[9] народився в Річмонді, штат Вірджинія,[10] 9 грудня 1966 року[11]. Він син Елліс (до шлюбу Квінн) і Керролла Вейна Янгкіна. Його батько грав у баскетбол у команді Дюкського університету, працював у бухгалтерії та фінансах.[12] Коли Янгкін був підлітком, сім'я переїхала з Річмонда до Вірджинії-Біч.[13] Він відвідував Норфолкську академію в Норфолку, штат Вірджинія, яку закінчив 1985 року[14]. Він отримав численні нагороди з баскетболу в середній школі.[15]

Янгкін навчався в Університеті Райса в Х'юстоні, штат Техас, на баскетбольну стипендію.[16] Він відіграв чотири сезони за команду Owls, що виступала у Південно-Західній конференції баскетбольної ліги Національної асоціації студентського спорту і набрав 82 очки та 67 підбирань у своїй кар'єрі.[17] 1990 року здобув ступінь бакалавра мистецтв у галузі менеджменту та бакалавра у галузі машинобудування.[18][19] Він відвідував Гарвардську школу бізнесу та здобув ступінь магістра ділового адміністрування (MBA) 1994 року[20].

Кар'єра

ред.

Початок кар'єри

ред.

Після закінчення навчання в університеті Райса 1990 року Янгкін приєднався до інвестиційного банку First Boston[19], де займався злиттями та поглинаннями та фінансуванням ринку капіталу.[21] Компанія була викуплена Credit Suisse і стала Credit Suisse First Boston; Янгкін полишив її 1992 року, щоб отримати ступінь МВА.[22][19]

1994 року, здобувши ступінь MBA, він приєднався до консалтингової компанії McKinsey & Company.[22][19][23]

Робота в Carlyle Group

ред.

У серпні 1995 року[23] Янгкін приєднався до приватної інвестиційної компанії The Carlyle Group, що базується у столиці США Вашингтоні,[22] спершу як член відділу з придбання активів[19] 1999 року він був призначений партнером і керівним директором Carlyle.[24][25] Він керував британською філією відділу з придбання активів (2000—2005)[19][26] та головним відділом інвестицій у промисловий сектор (2005—2008), розподіляючи свій час між Лондоном та Вашингтоном.[24][27]

У квітні 2008 року засновники Carlyle попросили Янгкіна відмовитися від укладання угод, щоб зосередитися на ширшій стратегії компанії.[7][28] 2009 року засновники створили операційний комітет із семи осіб під головуванням Янгкіна, який наглядав за щоденними операціями Carlyle.[28][29] 2009 року Янгкін разом із Деніелом Акерсоном увійшов до виконавчого комітету фірми, який раніше складався виключно з трьох засновників.[29][30]

Коли фінансовий директор Carlyle Пітер Нахтвей раптово пішов наприкінці 2010 року, Янгкін став тимчасовим фінансовим директором[31] доки Адену Фрідман не призначили фінансовим директором наприкінці березня 2011 року[32] У 2010 році Янгкін увійшов до керівного комітету компанії.[33][28] Янгкін був головним операційним директором Carlyle Group з березня 2011 року по червень 2014 року[34]

Янгкін відіграв важливу роль у виведенні Carlyle на біржу, контролюючи первинне публічне розміщення акцій.[28][35][36][31][37][38]

У червні 2014 року він став співпрезидентом і операційним співдиректором разом з Майклом Дж. Каванахом, який перейшов до Carlyle Group з JPMorgan Chase.[39][40] Разом вони допомагали розвивати та реалізовувати ініціативи щодо зростання компанії та керували повсякденною діяльністю компанії.[41] Каванах покинув фірму в травні 2015 року, щоб стати фінансовим директором Comcast, залишивши Янгкіна президентом і головним операційним директором Carlyle.[42]

Виконавчий співдиректор

ред.

У жовтні 2017 року Carlyle Group оголосила, що її засновники залишаться виконавчими головами в раді директорів, але підуть у відставку з посади повсякденних керівників компанії; з 1 січня 2018 року вони призначили Янгкіна та Кьюсонга Лі[7]. Як співкерівник, Янгкін керував бізнесом Carlyle з нерухомості, енергетики, інфраструктури та інвестиційними рішеннями; Лі керував усім іншим.[43][44] Янгкін і Лі також увійшли до ради директорів фірми, де вони стали виконавчими співдиректорами.[38]

Під час перебування на посаді співкерівників Янгкіна та Лі вони наглядали за переходом фірми від публічного партнерства до корпорації.[45][46][47]

Bloomberg News описав стосунки спільного генерального директора як «незграбні… і все більш запеклі», і Янгкін оголосив про свою відставку після 2,5 років перебування на посаді.[37] У липні 2020 року Янгкін оголосив, що звільниться з Carlyle Group у кінці вересня 2020 року, заявивши про свій намір зосередитися на громадській та політичній роботі.[48][45] 2020 року Янгкін та його дружина заснували некомерційну організацію Virginia Ready Initiative, що залучала безробітних у штаті до програм професійного навчання і зводила їх із потенційними роботодавцями.[49][50][51][52]

Вибори губернатора Вірджинії 2021 року

ред.
 
Підсумкові результати в розрізі округів та незалежних міст:
Список
  •    Youngkin—80–90%
  •    Youngkin—70–80%
  •    Youngkin—60–70%
  •    Youngkin—50–60%
  •    Youngkin—40–50%

У січні 2021 року Янгкін оголосив, що змагатиметься за висунення його кандидатом від Республіканської партії Вірджинії на посаду губернатора Вірджинії.[53][13] Особисті статки Янгкіна дали йому можливість самостійно фінансувати свою передвиборчу кампанію[54][55] на яку він витратив щонайменше 5,5 мільйонів доларів[56] Янгкіна підтримав Тед Круз під час праймериз; Круз описав Янгкіна як близького друга його сім'ї.[57][58][59] Раніше Янгкін жертвував на передвиборну кампанію Круза 2018 року.[59]

Янгкін переміг на виборах кандидата на партійному з'їзді 10 травня 2021 року після кількох раундів преференційного голосування на 39 дільницях у всьому штаті. Він переміг шістьох інших кандидатів.[56]. Усі кандидати від Республіканської партії, включно з Янгкіним, наголосили на своїй підтримці Дональда Трампа та трампізму, хоча інші кандидати на номінацію, як-от сенатор штату Аманда Чейз, були найбільш яскраво про-Трампа.[55][60] Після перемоги у кандидатських виборах Янгкіна підтримав Трамп.[60] Янгкін назвав це схвалення «честю для нього»[60] але намагався відмежуватися від деяких із найзатятіших прихильників Трампа.[61] У жовтні Нью-Йорк Таймс писала, що Янгкін намагався звузити повістку виборів до місцевих проблем штату Вірджинія.[62] Янгкін відкрито боровся як за прихильників Трампа, так і за виборців, що ніколи б не проголосували за нього.[63]

Янгкін зіткнувся з кандидатом від Демократичної партії, колишнім губернатором Террі Мак-Оліффом, на загальних виборах. 12 липня 2021 року Янгкін відмовився зустрічатися з Мак-Оліффом в дебатах Асоціації адвокатів Вірджинії, посилаючись на своє несприйняття як незаангажованої особи модератора Джуді Вудрафф у зв'язку з пожертвою, яку та зробила «Фонду Клінтона-Буша на підтримку Гаїті» 2010 року. Асоціація адвокатів Вірджинії проводила губернаторські дебати на всіх виборах починаючи з 1985 року.[64] Мак-Оліфф і Янгкін два рази провели дебати протягом кампанії.[65][66]

Янгкін виступав у передвиборній кампанії з Майком Пенсом у серпні[67], а колишній радник Трампа Стів Беннон висловився на підтримку Янгкіна на жовтневому мітингу, на якому також було представлено відео з виступом Трампа. Янгкін особисто на жовтневому мітинзі не був, хоча подякував організаторам за його проведення.[68][69] Пізніше він назвав це «дивним і неправильним», коли цей мітинг розпочався з того, що його учасники присягнули на вірність прапору, який, за словами ведучого заходу, майорів «на мирному мітингу з Дональдом Дж. Трампом 6 січня».[70] (див. Штурм Капітолію США 6 січня 2021)

Перемогу Янгкіна в перегонах 2021 року приписували коаліції виборців, що складалася з прихильників Трампа та жителів передмістя, які підтримували Джо Байдена 2020 року.[71][72]

Особисте життя

ред.

Янгкін живе в Грейт-Фоллз, штат Вірджинія, з дружиною Сюзанною та чотирма дітьми Джоном, Грантом, Анною та Томасом.[73] Станом на вересень 2021 року його статки оцінювали в 440 мільйонів доларів.[74] Янгкін має зріст 200 см.[75][76] Він християнин і раніше служив у ризниці церкви Святої Трійці в Макліні, штат Вірджинія .[77] Його церква Святої Трійці описує себе як «неконфесійну церкву з англіканським корінням і сучасним харизматичним вираженням».[78]

Примітки

ред.
  1. ↑ College Basketball at Sports-Reference.com
  2. ↑ https://s3.amazonaws.com/riceowls.com/documents/2015/4/30/_rice_m_baskbl__tocquickfacts.pdf
  3. ↑ https://www.alumni.hbs.edu/stories/Pages/story-bulletin.aspx?num=6426
  4. ↑ Republican Glenn Youngkin sworn in as Virginia 74th governor. Associated Press (англійською) . 15 січня 2022. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  5. ↑ Virginia's 2021 gubernatorial election results. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  6. ↑ The Editorial Board (3 листопада 2021). Opinion | A Thumping in Virginia. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  7. ↑ а б в Gottfried, Miriam (27 жовтня 2017). Carlyle's Next Generation: A Deal Whiz and a Homegrown Quarterback. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  8. ↑ Reston, Maeve. Republican Youngkin wins Virginia governor's race, CNN projects. CNN. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  9. ↑ Nisen, Max (24 жовтня 2013). 11 Rockstar Executives Who Earn More Than Their CEOs. Business Insider. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  10. ↑ FCRC February Meeting Highlights. FauquierGOP. 5 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  11. ↑ Glenn Allen Youngkin. Companies House. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  12. ↑ Carroll Wayne Youngkin. Dignity Memorial. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  13. ↑ а б Millionaire investor joins Virginia governor contest. Associated Press. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  14. ↑ Glenn Youngkin '85 Helps Create Nonprofit Aimed At Supporting Unemployed Workers. Norfolk Academy News. Norfolk Academy. 30 червня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  15. ↑ Mayfield, Adrienne (5 квітня 2021). Candidate Profile: Glenn Youngkin (Governor). WAVY (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  16. ↑ Vozzella, Laura (27 січня 2021). Former Carlyle executive Glenn Youngkin joins race for Virginia governor. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  17. ↑ Glenn Youngkin. Sports Reference. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  18. ↑ Meet The Candidate: Glenn Youngkin Seeks Nomination For Governor. Arlington, VA Patch. 5 травня 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 12 січня 2022.
  19. ↑ а б в г д е The 2006-07 Rice Owls Basketball Media Guide (PDF). Rice Owls. с. 3. Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  20. ↑ Two HBS Alumni To Lead Carlyle Group. Harvard Business School. 27 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  21. ↑ QinetiQ Group plc Notice of AGM. Investegate. 27 червня 2006. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  22. ↑ а б в Kelly, Jason; Perlberg, Heather (4 червня 2018). Meet Private Equity's Next Generation. Bloomberg. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  23. ↑ а б Memorandum submitted by the Carlyle Group. Парламент Сполученого Королівства. 15 січня 2003. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 20 лютого 2021.
  24. ↑ а б Glenn Youngkin Named Head of the Global Industrial Team. The Carlyle Group. 1 вересня 2005. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  25. ↑ Form 8-K. The Carlyle Group. US Securities and Exchange Commission. 23 жовтня 2017. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  26. ↑ Carlyle's World, Glenn Youngkin's Mandate. PRLog. Privcap. 11 лютого 2013. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  27. ↑ Kinder Morgan, Inc. (22 лютого 2012). Form 10-K: Annual Report for the fiscal year ended December 31, 2011 (PDF). AnnualReports.com. US Securities and Exchange Commission. Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  28. ↑ а б в г Kelly, Jason (2012). The New Tycoons: Inside the Trillion Dollar Private Equity Industry That Owns Everything. John Wiley & Sons. с. 31—32, 40. ISBN 9781118205464. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  29. ↑ а б Carlyle 2009 Annual Report (PDF). EastCountyMagazine.org. The Carlyle Group. 2010. Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  30. ↑ Generation Next. Private Equity International. 28 травня 2010. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 20 лютого 2021.
  31. ↑ а б Alesci, Cristina (13 грудня 2010). Carlyle Finance Chief Peter Nachtwey Leaves Firm. Bloomberg News. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  32. ↑ Gottlieb, Jenna (15 лютого 2011). Carlyle names new CFO. Private Equity International. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  33. ↑ Carlyle 2010 Annual Report (PDF). PEDaily.cn. The Carlyle Group. 2011. Архів оригіналу (PDF) за 29 липня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  34. ↑ Form 8-K. US Securities and Exchange Commission. The Carlyle Group. 23 жовтня 2017. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  35. ↑ Sender, Henny; Espinoza, Javier (25 жовтня 2017). Carlyle profiles: closer look at founders and new management. Financial Times. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  36. ↑ Sender, Henny (12 грудня 2010). Carlyle faces setback for listing plans. Financial Times. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 20 лютого 2021.
  37. ↑ а б Perlberg, Heather (23 липня 2020). Carlyle Co-CEO's Abrupt Exit Caps a Long, Awkward Power Struggle. Bloomberg News. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  38. ↑ а б Banerjee, Devin (25 жовтня 2017). Carlyle's Billionaire Founders Hand Reins to New Leaders. Bloomberg News. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  39. ↑ Heath, Thomas L. (25 березня 2014). Carlyle Group names Cavanagh and Youngkin as co-presidents. The Washington Post. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2021.
  40. ↑ Dezember, Ryan (26 лютого 2015). Carlyle Founders Took In $800 Million in 2014. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 20 лютого 2021.
  41. ↑ Carlyle poaches Dimon protege. The Australian. Dow Jones Newswires. 26 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2021.
  42. ↑ Roumeliotis, Greg (11 травня 2015). Comcast names Carlyle Group's Michael Cavanagh as CFO. Reuters. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  43. ↑ Bray, Chad (26 жовтня 2017). Private equity Carlyle Group names Kewsong Lee, Glenn Youngkin as new leaders. Australian Financial Review. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  44. ↑ Espinoza, Javier; Massoudi, Arash (25 жовтня 2017). Carlyle names executives to succeed its co-founders. Financial Times. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  45. ↑ а б Lewis, Adam (21 липня 2020). Carlyle co-CEO Glenn Youngkin to retire, leaving reins to Kewsong Lee. PitchBook. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  46. ↑ Gottfried, Miriam (31 липня 2019). Carlyle to Abandon Partnership Structure and Dual-Class Shares. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  47. ↑ Louch, William (21 липня 2020). Carlyle Co-CEO Glenn Youngkin to Step Down. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  48. ↑ Wiggi, Kaye; Vandevelde, Mark (21 липня 2020). Carlyle co-chief Glenn Youngkin to step down. Financial Times. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  49. ↑ Reskilling for a changing economy: A discussion with Glenn Youngkin. McKinsey & Company. 1 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  50. ↑ Georgescu, Peter (21 січня 2021). A Scalable System To Lower Unemployment. Forbes. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  51. ↑ Pierceall, Kimberly (29 червня 2020). Nonprofit offers extra $1,000 to unemployed Virginians who get re-trained for a new career. The Virginian-Pilot. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  52. ↑ Glenn Youngkin announces run for Virginia governor. WAVY. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  53. ↑ Vozzella, Laura (11 січня 2021). Political newcomer with ability to self-fund to enter race for Virginia governor. The Washington Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  54. ↑ Gabriel, Trip (11 травня 2021). In Virginia, a Fight Over the Suburbs in the Governor's Race. The New York Times. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  55. ↑ а б Karson, Kendall; Scanlan, Quinn (7 травня 2021). 'Trumpy, Trumpier and Trumpiest': Virginia GOP to vote on nominee for governor in post-Trump era. ABC News. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021.
  56. ↑ а б Gabriel, Trip (10 травня 2021). Glenn Youngkin Declares Victory as G.O.P. Nominee for Virginia Governor. The New York Times. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  57. ↑ Manchester, Julia (3 травня 2021). Cruz backs Glenn Youngkin in Virginia GOP gubernatorial primary. TheHill (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  58. ↑ Nikki Haley to campaign in Virginia with GOP gubernatorial nominee Glenn Youngkin. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  59. ↑ а б Glenn Youngkin, Virginia's 'political outsider,' has given more than $1 million to GOP campaigns. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  60. ↑ а б в Barakat, Matthew (15 травня 2021). Virginia GOP nominee's independence from Trump up for debate. Associated Press. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021.
  61. ↑ Seitz-Wald, Alex (14 жовтня 2021). Virginia GOP candidate Youngkin criticizes supporters for venerating flag from Jan. 6 riot. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  62. ↑ W. Herndon, Astead (16 жовтня 2021). Glenn Youngkin Talks About Virginia. His Base Talks About Donald Trump. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  63. ↑ Mucha, Sarah (26 вересня 2021). Glenn Youngkin's play: Forever- and Never-Trumpers. Axios (амер.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  64. ↑ Vozzella, Laura. Youngkin to skip marquee debate over moderator's donation to Clinton Bush Haiti Fund. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
  65. ↑ Montellaro, Zach; Ward, Myah (28 вересня 2021). McAuliffe, Youngkin unload in feisty final Virginia debate. POLITICO (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  66. ↑ Schneider, Gregory; Vozzella, Laura (28 вересня 2021). Youngkin, McAuliffe clash in final debate of Virginia governor's race. Washington Post. Процитовано 3 листопада 2021.
  67. ↑ Manchester, Julia (19 серпня 2021). Pence headlines fundraiser for Youngkin in Virginia governor's race. TheHill (англ.). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  68. ↑ Scanlan, Quinn (14 жовтня 2021). Youngkin calls pledge to flag 'carried' at Jan. 6 rally 'weird and wrong'. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
  69. ↑ Vozzella, Laura (21 жовтня 2021). Biden to campaign with McAuliffe in home stretch of Virginia governor's race. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  70. ↑ Vozzella, Laura (14 жовтня 2021). Youngkin distances himself from controversial rally featuring Trump and Bannon. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  71. ↑ November 3, 2021. Glenn Youngkin's Big Win [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.]. National Review. Retrieved November 5, 2021.
  72. ↑ Graham, David A. (September 2, 2021). Tonight Is a Test of What Trumpism Could Be Without Trump [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]. The Atlantic. Retrieved November 5, 2021.
  73. ↑ A Conversation with David Rubenstein Moderated by Glenn Youngkin. Harvard Business School Club of Chicago. November 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  74. ↑ Tognini, Giacomo. Glenn Youngkin Is Worth Hundreds Of Millions, But Terry McAuliffe Has The Big Money In The Virginia Governor's Race. Forbes. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
  75. ↑ What is Glenn Youngkin's height? Gov-elect taller than every POTUS ever. The Focus (брит.). 3 листопада 2021. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  76. ↑ Glenn Youngkin College Stats. College Basketball at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  77. ↑ HTC Vestry's Statement on Racial Unity. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  78. ↑ What We Believe. Holy Trinity Church (амер.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.

Посилання

ред.
Партійно-політичні посади
Попередник:
Ед Гіллеспі 		Номінант на Губернатора Вірджинії від Республіканців
2021 		Наступник:
Останній
Політичні посади
Попередник:
Ральф Нортем 		Губернатор Вірджинії
2022— 		Повноважний
Штати
Бред Літтл (Айдахо) · Кім Рейнольдс (Айова) · Кей Айві (Алабама) · Майк Данліві (Аляска) · Кеті Гоббс (Аризона) · Сара Гакабі Сандерс (Арканзас) · Марк Гордон (Вайомінг) · Джей Інслі (Вашингтон) · Філ Скотт (Вермонт) · Гленн Янгкін (Вірджинія) · Тоні Іверс (Вісконсин) · Джош Ґрін (Гаваї) · Джон Карні (Делавер) · Браян Кемп (Джорджія) · Джим Джастіс (Західна Вірджинія) · Джей Роберт Пріцкер (Іллінойс) · Ерік Голкомб (Індіана) · Ґевін Ньюсом (Каліфорнія) · Лора Келлі (Канзас) · Енді Бешир (Кентуккі) · Джаред Поліс (Колорадо) · Нед Лемонт (Коннектикут) · Джон Едвардс (Луїзіана) · Мора Гілі (Массачусетс) · Тім Волз (Міннесота) · Тейт Рівз (Міссісіпі) · Майк Парсон (Міссурі) · Ґретхен Вітмер (Мічиган) · Грег Джанфорте (Монтана) · Джанет Міллс (Мен) · Вес Мур (Меріленд) · Джим Піллен (Небраска) · Джо Ломбардо (Невада) · Кріс Сунуну (Нью-Гемпшир) · Філ Мерфі (Нью-Джерсі) · Кеті Гокул (Нью-Йорк) · Мішель Лухан Ґрішем (Нью-Мексико) · Майк Девайн (Огайо) · Кевін Стітт (Оклахома) · Тіна Котек (Орегон) · Джош Шапіро (Пенсільванія) · Крісті Ноем (Південна Дакота) · Генрі Мак-Мастер (Південна Кароліна) · Дуг Бергам (Північна Дакота) · Рой Купер (Північна Кароліна) · Ден Маккі (Род-Айленд) · Вільям Лі (Теннессі) · Грег Ебботт (Техас) · Рон Де-Сантіс (Флорида) · Спенсер Кокс (Юта)
Округ Колумбія
Території
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Гленн_Янгкін