Глизін Олексій Сергійович
Олексій Сергійович Глизін (нар. 13 січня 1954, Митищі[1], Московська область) — радянський і російський естрадний співак, актор та музикант, радіоведучий. Заслужений артист Російської Федерації (2006)[2]. Володар премії «Шансон року» (2016).
Глизін Олексій Сергійович | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 13 січня 1954 (71 рік) |
Місце народження | Митищі, Московська область, РРФСР, СРСР |
Роки активності | 1977 — тепер. час |
Громадянство | СРСР Росія |
Професії | актор, співак, піаніст, гітарист, радіоведучий |
Освіта | Московський державний університет культури і мистецтв |
Співацький голос | тенор |
Інструменти | фортепіано, гітара і вокал[d] |
Жанри | поп |
Нагороди | |
glyzin.ru | |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
ред.Народився 13 січня 1954 року в місті Митищі в родині службовців Сергія Васильовича і Серафими Олексіївни Глизіних (12 серпня 1922—2012[3]), мати працювала в Міністерстві шляхів сполучення, Почесний залізничник.[4] Батько — Сергій Васильович Глизін — ветеран війни, двічі був поранений, контужений, під час Другої світової війни дійшов до Польщі, батьки розлучилися, коли йому було чотири роки, виховували його мама і бабуся.[5]
Освіта
ред.Олексій Глизін закінчив музичну школу по класу фортепіано. Після закінчення восьми класів навчався три роки в радіоаппаратобудівельному технікумі. Незадовго до закінчення його покинув і став грати в Митищинському ансамблі.
Після навчання на заочному відділенні в Тамбовському культпросвітучилищі перевівся до Московського державного інституту культури, де навчався на денному відділенні естрадно-духового факультету. На 3-му курсі його призвали в армію на Далекий Схід, де він служив біля китайського кордону молодшим авіаційним фахівцем, а потім перейшов до музичного взводу.
Кар'єра
ред.Працював у ВІА «Добрі молодці». У 1977 році Олексій Глизін виступав у складі ВІА «Самоцвіти». У 1978 році виступав у складі ВІА «Ритм», що акомпанував Аллі Пугачовій.
У 1979-1988 рр. — учасник ансамблю «Веселі хлопці», в якому здобув всесоюзну популярність. У складі ансамблю брав участь у фестивалі «На краще виконання радянської рок- і поп-музики „Єреван-81“» та у міжнародному конкурсі естрадної пісні «Братиславська ліра-1985». Брав участь у запису культового магнітоальбома «Бананові острови» і LP «Хвилиночку». В ансамблі «Веселі хлопці» записав багато популярних пісень: «Легко сказать», «Пришла пора», «Рудим завжди щастить», «Трикутник», «Кораблі», «Поїзд, що йде на південь», «Бологоє», «Вечір при свічках», «Бродячі артисти», «Розіта», «Не хвилюйтеся, тітко». У складі ансамблю виїжджав за кордон: Угорщина, Чехословаччина, Куба, Німеччина, Болгарія, Фінляндія. На межі останніх робіт у ансамблі та сольної кар'єри в «Утренней почте» виходять пісні «Эпизод» та «Лесная сказка».
У серпні 1988 року збирає групу «Ура» і починає сольну кар'єру. У 1990 році виступає у «Програмі „А“». У 1999 році змагається на «Музичному рингу» з Сергієм Рогожиним (66-й випуск — Олексій Глизін проти Сергія Рогожина; запис 18 червня 1999 року; поєдинок співаків, оспівують романтичну любов).
Випустив сім альбомів, з них три — збірки його пісень.
У 1993 році разом зі співаком Сергієм Мінаєвим був співведучим радіопрограми «Незрозумілі факти», в якій висвітлювалися загадкові події міст Підмосков'я. Через 4 місяці програма була закрита через низький рейтинг.
У 2006 році В.Путін підписав указ про присвоєння Олексію Глизіну почесного звання «Заслужений артист Російської Федерації».
У 2007 році брав участь в телевізійному в шоу «Ти — суперстар!» (НТВ) і зайняв там друге місце.
У 2008 році брав участь в шоу «Перша ескадрилья» ( Перший канал) і зайняв там друге місце.
У 2009 році почав участь в шоу «Жорстокі ігри», але був госпіталізований. Ця програма була показана у 2010 році. У 2012 році випускає новий альбом.
З 20 вересня 2015 року бере участь в 3-му сезоні шоу перевтілень «Точно в-точь». Перевтілювався в Аль Бано, Олександра Кутікова, Джона Бон Джові, Олександра Сєрова, Сергія Гармаша, Біллі Джоела, Віллі Токарєва, Олександра Барикіна, Сергія Шнурова, Юрія Антонова та Гаріка Сукачова.
8 квітня 2017 року Олексій Глизін здобув премію «Шансон року — 2017» за дуетну пісню з Валерією «Він і вона».
Особисте життя
ред.Сім'я:
- Перша дружина — Людмила Глизіна[6];
- Друга дружина (з 10 липня 1992 року) — Санія Валентинівна Глизіна (Бабій; нар. 07.05.1971), чемпіонка світу з художньої гімнастики, майстер спорту, керівник балету «Релеве» (цей колектив часто виступає в програмах Олексія Глизіна).
- Діти:
- Олексій Олексійович Глизін (нар. 15.11.1975), телережисер серіалу «Територія примар», телепередач: «У пошуках пригод з М. Кожуховим», «Все відразу» на НТВ. Режисер телепрограми «Дачний відповідь».
- Ігор Олексійович Глизін (нар. 12.12.1992), названий на честь Ігоря Талькова, займається плаванням, танцями, захоплюється музикою, грає на гітарі, вивчає китайську мову в школі з китайським ухилом, грає у шахи. Грає в групі Олексія Глизіна на концертах, зйомках.
- Онук: Денис Олексійович Глизін (нар. 2005, квітень).[7][8]
Захоплення: Олексій Глизін займається рукопашним боєм[9].
Фільмографія
ред.- 1987 — Вона з мітлою, він у чорному капелюсі
- 1988 — Приморський бульвар — епізод, пісня «Трикутник»
- 2006 — Я повернуся… Ігор Тальков (документальний)
Дискографія
ред.Winter Garden. Олексій Глизін і група «Ура». Одна из самых популярных советских пластинок в 1990-м году, сольний альбом, пісні Віктора Чайки, вірші Симона Осіашвілі.
1990 — «Зимний сад» (LP Мелодия)[10] | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Зимний сад» | |
2. | «Африка» | |
3. | «Всё позади» | |
4. | «Я всё простил» | |
5. | «Ты не ангел» | |
6. | «Доплыву до буйка» | |
7. | «Ты моя» | |
8. | «Пепел любви» |
1994 — «Пепел любви» CD (CDRDM 4 02 026)[11] | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Счастье ты моё» | |
2. | «Лампа» | |
3. | «Письма издалека» | |
4. | «Розы на память» | |
5. | «Крик в ночи» | |
6. | «Защити меня от одиночества» | |
7. | «Молитва» | |
8. | «Африка» | |
9. | «Всё позади» | |
10. | «Пепел любви» | |
11. | «Зимний сад» | |
12. | «Ты не ангел» | |
13. | «Блудный сын» | |
14. | «То ли воля, то ли неволя» | |
15. | «Сон» |
1995 — «Это неправда» («Элиас»)[12] | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Девочка-веточка» | |
2. | «Я скучаю» | |
3. | «Это неправда» | |
4. | «Колыбельная» | |
5. | «Лучшая женщина» | |
6. | «Моя любовь» | |
7. | «Так и стой!» | |
8. | «Я всё простил» | |
9. | «Ты опоздала» | |
10. | «Ты — моя» | |
11. | «Любовь-беда» | |
12. | «До свидания» |
1999 — «Запоздалый экспресс» (ОРТ-Рекордс)[13] | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Поздний вечер в Сорренто» | |
2. | «Запоздалый экспресс» | |
3. | «Регги на телеге» | |
4. | «Летит душа» | |
5. | «Молчаливое чудо» | |
6. | «Грешное танго» | |
7. | «Мечты» | |
8. | «Чёрный дрозд и белый аист» | |
9. | «Обман» | |
10. | «Песенка про меня» | |
11. | «Будь неподалёку» | |
12. | «Времени нет» |
2001 — «Золотая коллекция 1987—2001» (подарочное издание) (NOX 046-2) | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Век» | |
2. | «Сорренто» | |
3. | «Зимний сад» | |
4. | «Всё позади» | |
5. | «Ты не ангел» | |
6. | «Письма издалека» | |
7. | «Розы на память» | |
8. | «Не волнуйтесь, тётя» | |
9. | «То ли воля, то ли неволя» | |
10. | «Пепел любви» | |
11. | «Песенка обо мне» | |
12. | «Эпизод» | |
13. | «Экспресс» | |
14. | «Регги» | |
15. | «Дрозд и аист» | |
16. | «Пустыня (на диске «Мираж»)» | |
17. | «Автомобили» | |
18. | «Романс (Я знаю, осень не права…)» | |
19. | «Видеоклип «Век»» |
2004 — «Летит душа» CD (JAM 10 179-2)[14] | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Любовь-беда» | |
2. | «Девочка-веточка» | |
3. | «Солёное море» | |
4. | «Доплыву до буйка» | |
5. | «Я всё простил» | |
6. | «Плохой» | |
7. | «Летит душа» | |
8. | «Это неправда» | |
9. | «Блудный сын» | |
10. | «Африка» | |
11. | «До свидания» | |
12. | «P.S. Колыбельная» |
2004 — «Легендарные песни» (JAM CD) | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Думай и мечтай» | |
2. | «Пепел любви» | |
3. | «Письма издалека» | |
4. | «Зимний сад» | |
5. | «Лампа» | |
6. | «Это неправда» | |
7. | «Защити меня от одиночества» | |
8. | «Всё позади» | |
9. | «Поздний вечер в Сорренто» | |
10. | «Розита» | |
11. | «Не волнуйтесь, тётя» | |
12. | «Запоздалый экспресс» | |
13. | «Розы на память» | |
14. | «Любовь-беда» | |
15. | «Счастье ты моё» | |
16. | «То ли воля, то ли неволя» | |
17. | «Ты не ангел» |
2012 — «Крылья любви» CD (МИСТЕРИЯ ЗВУКА)[15] | ||
---|---|---|
# | Назва | Тривалість |
1. | «Пять минут» | |
2. | «Небо Италии» | |
3. | «Крылья любви» | |
4. | «Непокорная» | |
5. | «Новый год» | |
6. | «Осенние вечера» | |
7. | «Ухожу от тебя» | |
8. | «33 коровы» | |
9. | «Нет тебя, нет!» | |
10. | «По лабиринтам» | |
11. | «Где ты (Искупаться в волосах)» | |
12. | «Без пяти осень» | |
13. | «Ах, этот вечер!» | |
14. | «По лабиринтам (REMIX)» |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Биография : [арх. 26.04.2017] // Официальный сайт Заслуженного артиста России Алексея Сергеевича Глызина. — Дата звернення: 26.04.2017.
- ↑ Почётное звание присвоено Указом Президента России № 890 от 10 августа 2006 года(рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(рос.) - ↑ Интервью Алексея Глызина / 15 февраля 2007 года. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 серпня 2018.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 31 серпня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Алексей Глызин. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
- ↑ Алексей Глызин И Группа «Ура» – Зимний Сад (1990, Red labels, Vinyl) на Discogs (англ.)
- ↑ Алексей Глызин – Пепел Любви (1994, CD) на Discogs (англ.)
- ↑ Алексей Глызин – Это Неправда (1994, Cassette) на Discogs (англ.)
- ↑ Дискография Алексей Глызин
- ↑ Алексей Глызин – Летит Душа (2004, CD) на Discogs (англ.)
- ↑ Алексей Глызин – Крылья любви... (2012, CD) на Discogs (англ.)
Посилання
ред.- Офіційний сайт Олексія Глизіна
- Офіційне співтовариство ВКонтакте [Архівовано 16 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Офіційний канал на YouTube [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.]
- Олексій Глизін на сайті IMDb (англ.)