Голгофа

	Голгофа
Країна	Ізраїль
Адміністративна одиниця	Юдея
Зображений на	хресна дорога і кальварія
	Голгофа у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про: Голгофа (значення) та Кальварія.

31°46′43″ пн. ш. 35°13′46″ сх. д. / 31.778611111111° пн. ш. 35.229444444444° сх. д. / 31.778611111111; 35.229444444444

Голго́фа^[1]^[2]^[3]^[4]^[5] або Ґолґо́та^[6]^{[відсутнє в джерелі]} (грец. Γολγοθᾶ від арамейського Gûlgaltâ — череп), або Кальварія — пагорб, на якому розіп'яли Ісуса Христа. За описами, це місце було поблизу Єрусалима, проте його точне розташування невідоме.

Місце страти злочинців у стародавніх євреїв. У християнстві стає символом мук, страждань.^[7]

Згадки. Опис

Голгофа згадана у всіх чотирьох канонічних Євангеліях:

Євангелія від Матвія 27:33-34

І, прибувши на місце, що зветься Голгофа , цебто сказати Череповище, дали Йому пити вина…

Євангелія від Марка 15:22

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

Євангелія від Луки 23:33

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його…

Євангелія від Івана 19:17

І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.

Євангелія від Луки не дає місцевої, тобто арамейської, назви Голгофи. Євангелія від Івана дещо збиває з пантелику, вказуючи, що слово «Голгофа» означає «череповище» по-гебрейському. Це потрібно трактувати як «мовою євреїв», якою на той час була арамейська.

Інше місце, яке теж вважають Голгофою, Східний Єрусалим біля Садової Могили.

В Новому Заповіті вказано, що Голгофа була неподалік від Єрусалима (Івана 19:20) за стінами міста (Євреям 13:12). Згідно з єврейськими звичаями, страчених ховали неподалік місця страти, тому пагорб біля Гробу Господнього з великою імовірністю можна вважати місцем розп'яття Христа.

Римський імператор Костянтин Великий збудував у 326 — 335 роках Храм Гробу Господнього на місці, яке на той час вважалося місцем поховання Ісуса, неподалік Голгофи. Відповідно до християнської легенди, Гріб Господній і Справжній Хрест віднайшла імператриця Олена, мати Костянтина, 325 року. Храм розташований у межах Старих стін міста Єрусалима, проте Святе Поховання, можливо, в ті часи було зовні. Усередині храму є рештки скелі приблизно 5 м заввишки, які вважаються залишками Голгофи. Цю церкву визнає місцем поховання Ісуса більшість істориків, а невеличку скелю всередині — залишками Голгофи, що вказують її колишнє розташування.

Єрусалим (Здійснилось!), Жан-Леон Жером 1867

Провівши деякий час у Палестині у 1882-83 роках, Чарлз-Джордж Ґордон висловив припущення про інше місце розташування Голгофи. Садова Могила, розташована на північ від Гробу Господнього за сучасними Дамаскськими воротами, має поховання точно датовані Візантійським періодом. У Саду є скеля з двома великими заглибленнями, схожими на очі черепа (за давньою християнською легендою череп Адама поховано саме на Голгофі).

Див. також

Примітки

↑ Голгофа // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України. «Голго́фа – іменник жіночого роду (місцевість у Єрусалимі)»
↑ Голгофа // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
↑ Голгофа // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 176.
↑ Голгофа // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
↑ Голгофа // Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.( — С. 42.)
↑ Мазніченко, Є. І.; Македон, В. Є.; Шарабанова, С. В.; Яловнича, І. Л., ред. (2019). Український правопис (PDF). Київ: НВП «Видавництво “Наукова думка” НАН України». с. 156. ISBN 978-966-00-1728-3. Архів оригіналу за 21 січня 2021. § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антолóгія, антрополóгія, аптéка, áстма, бібліотéка, католúцький, ортодóкс, ортопéдія, теáтр, теóрія; Амальтéя, Прометéй, Таї́сія, Тéкля, Теодóр. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, можлива орфографічна варіантність на зразок: анáфема і анáтема, дифірáмб і дитирáмб, ефíр і етéр, кáфедра і катéдра, логарúфм і логарúтм, міф, міфолóгія і міт, мітолóгія; Агафáнгел і Агатáнгел, Афíни і Атéни, Борисфéн і Бористéн, Демосфéн і Демостéн, Мáрфа і Мáрта, Фессáлія і Тессáлія та ін. {{cite book}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 33 (довідка)
↑ Голгофа // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 57.

Посилання

Голгофа // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Голгофа // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
360 панорама Храму Господнього на г. Голгофі
Die Golgota-Kapelle in der Grabeskirche
Modell des Golgota-Felsens innerhalb eines ehemaligen Steinbruchs vor genau 2000 Jahren [Архівовано 19 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

[1] Голгофа // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України. «Голго́фа – іменник жіночого роду (місцевість у Єрусалимі)»

[2] Голгофа // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

[3] Голгофа // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 176.

[4] Голгофа // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.

[5] Голгофа // Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.( — С. 42.)

[6] Мазніченко, Є. І.; Македон, В. Є.; Шарабанова, С. В.; Яловнича, І. Л., ред. (2019). Український правопис (PDF). Київ: НВП «Видавництво “Наукова думка” НАН України». с. 156. ISBN 978-966-00-1728-3. Архів оригіналу за 21 січня 2021. § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антолóгія, антрополóгія, аптéка, áстма, бібліотéка, католúцький, ортодóкс, ортопéдія, теáтр, теóрія; Амальтéя, Прометéй, Таї́сія, Тéкля, Теодóр. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, можлива орфографічна варіантність на зразок: анáфема і анáтема, дифірáмб і дитирáмб, ефíр і етéр, кáфедра і катéдра, логарúфм і логарúтм, міф, міфолóгія і міт, мітолóгія; Агафáнгел і Агатáнгел, Афíни і Атéни, Борисфéн і Бористéн, Демосфéн і Демостéн, Мáрфа і Мáрта, Фессáлія і Тессáлія та ін. {{cite book}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 33 (довідка)

[7] Голгофа // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 57.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]