Головенко Микола Якович
Головенко Микола Якович (3 квітня 1942, Нова Одеса) — український політичний діяч, науковець в галузі біохімії і фармакології. Дійсний член (академік) НАМН України (фармакологія, 1993), доктор біологічних наук зі спеціальності біохімія та фармакологія, професор (1985), завідувач відділу фізико-хімічної фармакології Фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського НАН України[3][4]. Народний депутат України 1-го скликання[5].
Головенко Микола Якович | |
---|---|
Народився | 3 квітня 1942[1] (82 роки) Нова Одеса, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | політик, науковець, викладач університету |
Alma mater | ОНУ ім. І. І. Мечникова |
Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
Вчене звання | професор |
Знання мов | українська і англійська |
Заклад | Фізико-хімічний інститут ім. О. В. Богатського НАН України[1] |
Членство | Національна академія медичних наук України і Верховна Рада України I скликання |
Посада | народний депутат України[2] |
Нагороди | |
Лауреат державної премії з науки і техніки 2017 року[6], премії з теоретичної медицини НАМН України, премії імені Андрія Кіпріанова НАН України, заслужений діяч науки і техніки України (1992).
Біографія
ред.Народився 3 квітня 1942 року в селі (нині місто). Нова Одеса на Миколаївщині в родині селян. Батьки, Яків Олексійович (1908—1984) та Юлія Тимофіївна (1913—1993). Після закінчення в 1959 р. Новоодеської середньої школи № 2 почав трудову діяльність в місцевому колгоспі. З 1960 по 1965 р. навчався в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова (біологічний факультет), після закінчення якого проходив строкову військову службу[5]. З 1967 року — старший лаборант, аспірант, молодший, старший науковий співробітник, завідувач сектора науково-дослідної лабораторії Одеського державного університету. У 1973 році захистив кандидатську дисертацію, яка була присвячена вивченню молекулярної будови білкової молекули тетанотоксину та механізмам чутливості тварин до його дії. У 1981 році захистив докторську дисертацію «Метаболізм та розподіл бенздіазепінів в організмі експериментальних тварин»[7].
З 1983 року трудова діяльність пов'язана з Фізико-хімічним інститутом ім. О. В. Богатського НАН України, де він створив та очолив відділ фізико-хімічної фармакології, нині відділ біомедицини, у складі якого входять лабораторія молекулярної фармакології та медицини, лабораторія медико-фармацевтичної біотехнології і ензимології та лабораторія біоаналітики і фарманалізу. Основними їх завданням є визначення ефективності, механізму дії та безпечності новаторських синтетичних і природних біологічно активних сполук задля їх впровадження в медичну практику.
Наукова діяльність
ред.З ім'ям М.Я. Головенка пов'язано становлення та активний розвиток у світі нового напрямку біохімії (біохімія ксенобіотиків)[8]. Основними фундаментальним досягненнями вченого є встановлення структурних закономірностей і механізмів реакцій метаболізму ксенобіотиків та лікарських засобів різної хімічної будови в біологічних мембранах. Виявлено нові шляхи біотрансформації ксенобіотиків та охарактеризовані ферментні системи, що каталізують зазначені процеси[9]. Сформульовано критерії фармакометаболічного профілю лікарських засобів. Встановлені загальні закономірності їх фармакокінетики та можливості ефективного моделювання. Значна увага приділена використанню принципів та підходів метаболізму ліків в конструюванні пролікарських засобів[10]. Головенком М.Я. та його співробітниками було вперше вивчено каталітичні властивості функціонування монооксигеназ імунокомпетентних клітин, що дозволило авторам зробити висновок про наявність у них, принаймні, двох форм гемопротеїду. Встановлено реціпрокний характер зміни активості монооксигеназ при дії імуностимуляторів та імунодепресантів. Доведено можливість використання макрогетероциклічних сполук різних класів (азакраун-етери, мезозаміщені порфірини) як носіїв для створення комбінованих імуномодуляторів.
Значним внеском М.Я. Головенка та його школи є розвиток нової перспективної і актуальної медико-біологічної дисципліни фізико-хімічної фармакології. Вони охоплюють молекулярні аспекти структури фізичних, хімічних, фізико-хімічних властивостей біологічно активних речовин і їх мішеней з метою встановлення загальних закономірностей, кількісного опису і пояснення механізмів взаємодії ліків з організмом, що є підґрунтям для конструювання інноваційних лікарських засобів. Цю теорію та її втілення в медичну практику викладено у монографії «Физико-химическая фармакология»[11]. За цей цикл досліджень М.Я. Головенко став лауреатом Академічної премії з теоретичної медицини НАМН України.
Академіком НАМН України Головенком М.Я. разом із науковцями МОЗУ та НАМНУ розроблено офіційні настанови для нормативної бази, що гарантує ефективність та безпечність наукових та прикладних робіт з медичної біотехнології, статус якиї є аналогічним настановам у ЄС та інших регіонах ІСН:
- Випробування стабільності біотехнологічних/біологічних продуктів (ich q5с)[12]
- Методи випробувань та критерії прийнятності для біотехнологічних/біологічних продуктів (ich q6b)[13]
- Подібні біологічні лікарські препарати, що містять як активні речовини протеїни, отримані біотехнологічним шляхом[14].
- Порівнянність біотехнологічних/біологічних продуктів при змінах у процесі їх виробництва (ich q5e)[15].
Наукова діяльність М.Я. Головенка знайшла значне науково-практичне втілення. Обґрунтовано наукові підходи конструювання та впровадження в широку медичну практику інноваційних лікарських засобів з нейротропними (феназепам, гідразепам, левана) та імуннотропними (аміксин) властивостями. Їх ефективність і безпечність доведена експериментальними дослідженнями, що відповідають національним та міжнародним стандартам. Препарати введені в обіг під власними торговими назвами, права на використання яких захищені законодавством України і включені в Державний формуляр лікарських засобів. Препарати використовуються в широкій медичній практиці, а так само як штатні засоби медичної допомоги для силових структур. Субстанції і лікарські препарати зареєстровано за межами України і експортуються в Росію, Казахстан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Киргизію, Молдову, Туркменістан, Узбекистан і Швейцарію. (монографії: «Феназепам-Киев, Наук. думка-1982-288с.», «Гидазепам-Киев, Наук. думка-1992-196с.», «Механизмы действия анксиолитических противосудорожных и снотворных средств-Киев,Наук. думка-1988-255с.»). За створення і випуск вітчизняних оригінальних лікарських засобів М.Я. Головенко разом з групою співробітників Інституту і ВАТ «ІНТЕРХІМ» була присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки та премія імені А. Кіпріанова НАН України.
Проведено експериментальні дослідження ефективності та безпечності низки генеричних лікарських засобів: Транквілар ІС, Нообут ІС, Кодтерпін ІС, Кодесан ІС, Пенталгін ІС, Фенобарбітал ІС, Бензонал ІС, Клоназепам ІС, Сибазон ІС, Паракод ІС.
М.Я.Головенко - автор понад 500 наукових праць в тому числі 12 монографій і 27 патентів на винахід. Серед учнів М.Я. Головенка - 7 докторів і 26 кандитатів наук. Згідно бази даних SCOPUS, на 2023р, загальна кількість публікацій авторів роботи складає 57, кількість цитувань – 486, h-індекс – 17.
Науково-педагогічна діяльність
ред.М.Я. Головенко поєднує наукову та педагогічну діяльність. На хімічному факультеті Одеського університету він читав лекції студентам, які навчались на спеціальностях «Біоорганічна хімія, хімія природних і фізіологічно активних речовин» та «Фармацевтична хімія». Разом з академіком АН УРСР Богатським О. В, був ініціатором створення спеціальності «Біохімія» на хімічному факультеті (1977-1987 роки). У той час такі спеціальності було запроваджено тільки в Московському, Донецькому та Одеському державних університетах. В Одеському університеті поряд з обов’язковими навчальними дисциплінами викладались і спеціальні, пов'язані з проблемами біохімії чужерідних сполук. Колективом спеціалізації було розроблено навчальні посібники та підручники, в яких описано як класичні відомості, так і дані, опубліковані в українських та іноземних наукових журналах і монографіях. П'ять аспірантів цієї спеціальності захистили свої роботи у відповідних спецрадах по спеціальності «Біохімія-03.00.04».
Політична діяльність
ред.Головенко Микола Якович відомий громадськості країни як людина, що має активну позицію в розвитку та становленні української держави. У 1990 році М.Я. Головенка було обрано народним депутатом України по мажоритарному виборчому округу № 296, який охоплював виборців Київського району міста Одеси. Це була Верховна Рада 12-го скликання (пізніше перейменована у 1-е скликання), яка була обрана на перших альтернативних парламентських виборах в Українській РСР. Як написав М.Я. Головенко
Наша ВР була, перш за все, будівничим органом, на нашу каденцію припав найскладніший і найневдячніший етап конструювання і створення нових структур і механізмів в усіх сферах суспільного життя. Ми прийняли на себе шторм людських переживань від зламу всіх укладів і устоїв, хоча наша історична місія була в іншому – у створенні нової держави, нових систем (політичної, економічної, управлінської тощо) на історичних руїнах обвалу попередніх. І ми можемо пишатися, що безпрецедентний, неймовірно складний процес глобальних трансформацій в Україні був проведений успішно, без суспільних катаклізмів і трагедій. У 1994 році ми передали наступному поколінню політиків абсолютно іншу державу – незалежну, демократичну Україну з усіма державним інститутами, з основами ринкової економіки, свободами людини і громадянина | ||
— Головенко М.Я., Газета «Світ» 2023р . 31-32, (1259-12600 |
Всю каденцію Верховної Ради України працював головою підкомісії з питань науки парламентської Комісії з питань народної освіти і науки[5]. Він був єдиним безпартійним серед народних депутатів Одеської області. Автор законопроєкту «Про основі науково-технічної політики»[16]. Закон введено в дію Верховною Радою України 13.12.1991 і вперше в Україні він визначав правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створював умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку. М.Я. Головенко є одним із авторів законопроєкту «Про інформацію»[17], введеного в дію Верховною Радою України 02.10.1992. У Законі прописані основні напрями державної інформаційної політики, які полягали в: забезпечення доступу кожного до інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства: забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Після закінчення каденції приймає активну участь в роботі Асоціації Народних депутатів України, яка є об’єднанням депутатів чинного та попередніх скликань Верховної Ради України із метою сприяння парламенту та його комітетам у підготовці законодавчих актів, проведення просвітницької роботи у сфері законодавства та історії українського парламентаризму, а також захисту інтересів народних депутатів.
Науково-організаційна діяльність
ред.Академік Головенко активно займається науково-організаційною діяльністю, яка спрямована на методичне, організаційне забезпечення і координацію наукової та науково-технічної роботи. Його обрано заступником Голови координаційної ради НАН України з проблем «Наукові основи створення лікарських засобів». Основними завданнями Координаційної Ради є оцінка стану та перспектив розвитку фундаментальних і прикладних досліджень з наукових проблем (напрямів), підготовка пропозицій щодо їх підтримки, участь в установленому порядку у формуванні та затвердженні тематики наукових досліджень, експертиза проектів і завершених досліджень в галузі медичної хімії. М.Я. Головенко є Головою наукової ради освітньо-науково-виробничого інноваційного Комплексу «МедХімФарм», цілями якого є створення постійно діючої платформи задля ефективних взаємодій у науковому та освітньому середовищах, а також вирішення проблем комунікації вчених із фахівцями суміжних сфер промисловості та бізнесу, розвиток уміння комерціалізації результатів досліджень у фармацевтиці. Як Голова підкомісії з питань науки Верховної Ради України, брав активну участь в заснуванні Академії медичних наук України, як академік – фундатор[4].
За його участі було створено Фармакологічний комітет МОЗ України (нині Державний науково-експертний центр МОЗ України), функцією якого є здійснення наукової, експертної, консультативної, виробничої та іншої діяльності для захисту фармацевтичного ринку України від небезпечної та недоброякісної продукції[18]. Під його керівництвом створено низку Методичних рекомендацій та Настанов щодо впровадження ефективних та безпечних лікарських засобів в Україні. М.Я.Головенко є членом колегії Державного формуляра лікарських засобів, в якому закладено погоджені й прийняті на міжнародному і національному рівні практичні рекомендації (стандарти) лікування, доказово обґрунтовано підхід до ведення раціональної фармакотерапії, ретельний аналіз структури захворюваності, доказово обґрунтовано дані про найбільш клінічно й економічно ефективні й безпечні препарати, дані досліджень про рівень їх споживання та вартість курсу лікування кожного захворювання
Він є членом спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій, член редколегій низки науково-практичних журналів, секретарем спеціалізованої наукової ради Міністерства освіти і науки України з відбору наукових робіт, науково-технічних та інфраструктурних проектів «Наукові роботи за тематичним напрямом «Здоров’я, біобезпека».
Основні праці
ред.- Транквилизаторы (1,4-Бенздиазепины и родственные структуры). Киев: Наукова Думка, 1980, 276 с.
- Механизм реакций метаболизма ксенобиотиков в биологических мембранах. Киев: Наукова Думка, 1981, 217 с.
- Физико-химическая фармакология. Одесса, Астропринт, 2004.-740 с.
- Биохимическая фармакология пролекарств. Одесса, Экология, 2007.-358 с.
- Філософія фармацевтичних інновацій Вісник НАН України. 2012, №3. – С. 59-66
- An effector analysis of the interaction of propoxazepam with antagonists of GABA and glycine receptors. Neurochemical Journal, 2017, Vol. 11, No. 4, Р. 302–308.
- Pharmacodynamic analysis of propoxazepam interaction with GABA-benzodiazepine-receptor-ionophore complex. Neurophysiology. 2018; 50. 1, Р.2-10.
Література про М.Я. Головенка
ред.- Post scriptum. Лидеры Украины. Головенкео Н.Я. Страницы книги под названием «Жизнь» № 2004, С.15-18.
- Видные ученые Одессы (доктора наук и профессора). 2005, С. 60.[1] [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Головенко Микола Якович. Національна школа біоорганічної хімії. Ukrainica Bioorganica Acta ,7, № 2, 2009, P. 69.
- Національна академія медичних наук, 25 років (1993-2018), С. 290.[2]
- The history of Ukranian parlamentarism 2011, P.51.[3] [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія Сучасної України, т.6, с.56.
- Верховна рада України дванадцятого скликання 1990-1994 роки, Київ, Кий, С. 184.
- От генериков—к оригинальным лекарствам (Создание инновационныхмедицинских препаратов в Украине: миф или реальность)? ZN.UA, № 33(179), 20 сентября 2014г.
- Особистості.Головенко Микола Якович-доктор біологічних наук, професор, академік НАМН України. Фармакологія та лікарська токсикологія. 2012, 27(2), С.72-74.
- Акдеміку НАМН України М.Я.Головенку—70 років. Журнал НАМН України. 2012. 2, С.275.
- Акдеміку НАМН України М.Я.Головенку—75 років. Наука і практика.» №1-2, С. 127-128.
Примітки
ред.- ↑ а б колектив авторів Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ Національна школа біоорганічної хімії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ а б Національна академія медичних наук України. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 27 червня 2013.
- ↑ а б в Народні депутати України 1-го скликання (1990–1994). Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 138/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року». Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.
- ↑ Національна школа біоорганічної хімії. Головенко Микола Якович (PDF). www.bioorganica.org.ua.
- ↑ КСЕНОБІОТИКИ. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ Метаболизм ксенобиотиков в биологических мембранах - Киев, Наук.думка 1981 - 220с.
- ↑ Биохимическая фармакология пролекарств - Одеса, Екологія - 2007 - 360 с.
- ↑ «Физико-химическая фармакология» - Одесса, Астропринт, 2004. 740 с.
- ↑ СТ-Н МОЗУ 42-8.2:2013 Лікарські засоби. Випробування стабільності біотехнологічних / біологічних продуктів (IСН Q5C). Компендіум (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ СТ-Н МОЗУ 42-8.3:2013 Лікарські засоби. Специфікації: методи випробування та критерії прийнятності для біотехнологічних / біологічних продуктів (IСН Q6В). Компендіум (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ СТ-Н МОЗУ 42-8.0:2013 Лікарські засоби. Подібні біологічні лікарські препарати, що містять як активні речовини протеїни, отримані біотехнологічним шляхом. Компендіум (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ СТ-Н МОЗУ 42-8.4:2013 Лікарські засоби. Порівнянність біотехнологічних / біологічних продуктів при змінах у процесі їх виробництва (IСН Q5Е). Компендіум (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ Про наукову і науково-технічну діяльність | від 13.12.1991 № 1977-XII (Сторінка 1 з 3). zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.
- ↑ Про інформацію | від 02.10.1992 № 2657-XII. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
- ↑ Державний Експертний Центр Міністерства Охорони Здоров'я України — Державний Експертний Центр Міністерства Охорони Здоров'я України. www.dec.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 23 червня 2018.
Посилання
ред.- Верховна Рада України [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.]