Голуб-бронзовокрил світлочеревий
| Голуб-бронзовокрил світлочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Henicophaps foersteri Rothschild & Hartert, 1906[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голуб-бронзовокрил світлочеревий[3] (Henicophaps foersteri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї.
Опис
ред.Довжина птаха становить 38 см. Лоб попелястий, тім'я, потилиця, спина і груди з боків рудуваті, решта верхньої частини тіла, крила і хвіст темно-сірі або пурпурові. На щоках попелясто-білуваті плями, решта нижньої частини тіла попеляста. На покривних перах крил райдужні, металево-блискучі плями. Райдужки темні, дзьоб чорнувато-коричневий, лапи червоні. У самиць дзьоб менший, ніж у самців, нижня частина тіла у них іржасто-коричнева[5].
Поширення і екологія
ред.Світлочереві голуби-бронзовокрили мешкають на островах Нова Британія, Умбой[en] і Лолобау[en] в архіпелазі Бісмарка. Вони живуть у первинних вологих тропічних лісах, на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться плодами[6].
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція світлочеревих голубів-бронзовокрилів становить від 1000 до 2500 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Henicophaps foersteri: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ W. Rothschild, E. Hartert. New species of Pigeon. „Bulletin of the British Ornithologists' Club”. 19, s. 28, 1906.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
- ↑ Gibbs, David (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World (англ.). London: A&C Black. с. 298—299. ISBN 9781408135563.
- ↑ Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K.; Lecroy, Mary (2016). Birds of New Guinea: Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 38—69. ISBN 978-1400880713.
Джерела
ред.- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |