Гончаренко Борис Трохимович

Борис Трохимович Гончаренко (15 січня 1927(19270115), місто Харків — 16 червня 1999, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Луганського обкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ в березні 1971 — січні 1974 р. Член ЦК КПУ у січні 1974 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань (у 1974—1987 роках). Член ЦК КПРС у 1976—1990 р.

Гончаренко Борис Трохимович
Народився	15 січня 1927(1927-01-15)  Харків, Українська СРР, СРСР
Помер	16 червня 1999(1999-06-16) (72 роки)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	НТУ «ХПІ»
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині залізничника. У 1941 році закінчив Харківську семирічну школу. З вересня 1943 року працював у поштовому відділенні залізниці. У 1944 році вступив до ЛКСМУ.

У 1948 році закінчив Харківський машинобудівний технікум.

Член ВКП(б) з 1948 року.

У 1948—1955 роках — технолог, старший інженер, заступник начальника, начальник виробничого відділу Харківського турбобудівного заводу імені Кірова.

У 1954 році закінчив вечірнє відділення Харківського політехнічного інституту імені Леніна.

У 1955—1958 роках — заступник секретаря партійного комітету Харківського турбобудівного заводу імені Кірова.

У 1958—1963 роках — 2-й, 1-й секретар Московського районного комітету КПУ міста Харкова.

Могила Бориса Гончаренка, Байкове кладовище

У 1963—1967 роках — завідувач відділу машинобудування Харківського обласного комітету КПУ.

У 1967—1973 роках — завідувач відділу машинобудування ЦК КПУ.

14 грудня 1973 — 27 лютого 1987 року — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КПУ. У лютому 1987 року звільнений та відправлений на пенсію.

У 1987—1988 роках — радник посольства СРСР з економіки у Монгольській Народній Республіці. У 1988—1989 роках — торговий представник СРСР у Монгольській Народній Республіці.

З 1989 року — на пенсії. Проживав у місті Києві. Помер на 73-му році життя 16 червня 1999 року. Похований разом із сином на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Відгуки

Постійна адвокат українських дисидентів Неллі Немиринська згадувала Бориса Гончаренка, як «людину, яка навіть для людей його рівня відзначалася самодурством і невисоким інтелектом». З посади 1-го секретаря Ворошиловградського обкому Гончаренко був звільнений у 1987 році, за спогадами Немиринської, після активної участі в організації репресій проти журналіста Володимира Берхіна та резонансу у пресі у зв'язку з цією справою.

Нагороди

• орден Леніна (1976)
• орден Жовтневої Революції (1973)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (1966, 1971, 1981)
• медалі

Посилання

• [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]