Горбулівська волость
Горбулівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Радомисльського повіту Київської губернії з центром у селі Горбулів.
| Горбулівська волость | ||||
| Центр | Горбулів | |||
|---|---|---|---|---|
| Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 21 025 (1886) | |||
| Населення | 6908 осіб (1886) | |||
| Густота | 30.1 осіб / км² | |||
Історія
ред.Станом на 1886 рік складалася з 12 поселень, 12 сільських громад. Населення — 6908 осіб (3400 чоловічої статі та 3508 — жіночої), 715 дворових господарств[1].
Наприкінці 1880-х років волость було ліквідовано, більша частина відійшла до Потіївської волості (села Видибор, Горбулів, Пилиповичі, Свидя, Торчин), менша — до Коростишівської волості (села Кам'яний Брід, Слобідка).
У 1910-х роках волость відновлено майже у тому ж складі, що і у ХІХ столітті, за винятком сіл Кам'яний Брід та Слобідка, що залишилися у Коростишівській волості. За даними 1920 року до складу волості входило 27 поселень — 16 сіл, 8 хуторів, 2 колонії, 1 урочище із загальним населенням 10 916 осіб[2].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 10220 | 7371 |
| Приватної власності | 10588 | 4557 |
| Іншої власності | 217 | 139 |
| Загалом | 21025 | 12067 |
Поселення волості:
- Горбулів — колишнє власницьке село за 20 верст від повітового міста, 945 осіб, 129 дворів, православна церква, костел, школа, 2 постоялих будинки, лавка. За 2 версти — винокурний завод. За 17 верст — смоляний завод.
- Видибор — колишнє власницьке село, 507 осіб, 73 двори, православна церква, постоялий лавка. Поруч — колонія євреїв-землевласників із 113 мешканцями, молитовним будинком і шкіряним заводом.
- Кам'яний Брід — колишнє власницьке село при річці Бистріївка, 880 осіб, 98 дворів, православна церква, школа, лавка, копальня лабрадориту.
- Пилиповичі — колишнє власницьке село при річці Бистріївка, 632 особи, 71 двір, єврейський молитовний будинок, постоялий будинок.
- Свидя — колишнє власницьке село, 477 осіб, 58 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки.
- Слобідка — колишнє власницьке село при річці Бистріївка, 710 осіб, 107 дворів, православна церква, постоялий будинок. Поруч — колонія євреїв-землевласників із 156 мешканцями.
- Торчин — колишнє власницьке село, 657 осіб, 83 двори, православна церква, постоялий будинок, лавка, 2 вітряних млини, крупорушка.
Примітки
ред.- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Попередні підсумки демографічного перепису 1920 р. по Київщині. К., 1922, с.218
Джерела
ред.- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Horbulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 123. (пол.)
- Horbulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 575. (пол.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |