Вікіпедія

Гормон стресу

Гормони стресу виділяються залозами внутрішньої секреції, щоб змінити внутрішнє середовище людини під час стресу.[1] Виконуючи різні функції, такі як мобілізація джерел енергії, збільшення частоти серцевих скорочень і зниження регуляції метаболічних процесів, які не є негайно необхідними, гормони стресу сприяють виживанню організму.[1] Секреція деяких гормонів також знижується під час стресу.[1] Гормони стресу включають, але не обмежуються:[1]

Роль у здоров'ї людини

ред.

Ендокринні залози виділяють гормони стресу, щоб змінити внутрішнє середовище людини під час стресу.[2] Виконуючи різні функції, такі як мобілізація джерел енергії, збільшення частоти серцевих скорочень і зниження регуляції метаболічних процесів, які не є негайно необхідними, гормони стресу сприяють виживанню організму. Секреція деяких гормонів також знижується під час стресу. Гормони стресу включають, але не обмежуються: кортизол, катехоламіни, такі як адреналін і норадреналін, вазопресин і гормон росту.[3][4][5][6]

Гормони стресу відіграють складну роль у боротьбі з хворобами та інфекціями, оскільки вони, наприклад, можуть як позитивно, так і негативно впливати на імунну систему. З одного боку, гормони стресу можуть посилити імунну відповідь, стимулюючи вироблення цитокінів, які є молекулами, які регулюють запалення та імунітет. Гормони стресу також можуть підвищити активність природних клітин-кілерів і макрофагів, які є імунними клітинами, які можуть знищувати інфіковані або аномальні клітини. Ці ефекти можуть допомогти організму боротися з гострими інфекціями, такими як грип і SARS-CoV-1 і SARS-CoV-2, які спричинені вірусами.[7]

З іншого боку, гормони стресу також можуть пригнічувати імунну відповідь шляхом зменшення кількості та функції лімфоцитів, які є імунними клітинами, які виробляють антитіла та координують адаптивний імунітет. Гормони стресу також можуть викликати стан хронічного запалення[8], яке може пошкодити тканини й органи тіла та збільшити ризик хронічних захворювань, таких як артрит, діабет і серцево-судинні захворювання. Ці ефекти можуть зробити організм більш уразливим до хронічних інфекцій, таких як бактеріальні інфекції та аутоімунні захворювання, які викликані власною імунною системою організму, котра атакує себе.[9][10][11] Отже, гормони стресу відіграють подвійну роль у боротьбі з хворобами та інфекціями, залежно від типу, тривалості та інтенсивності стресу, а також природи збудника. Помірна і короткочасна реакція на стрес може принести користь імунній системі, тоді як сильна і довгострокова реакція на стрес може бути шкідливою для імунної системи. Баланс між позитивним і негативним впливом гормонів стресу має важливе значення для підтримання здоров'я та благополуччя організму.[12][13] [14][4]

Відомо, що деякі віруси, такі як грип і SARS-CoV-1 і SARS-CoV-2, пригнічують секрецію гормонів стресу, щоб уникнути імунної відповіді організму, таким чином уникаючи імунного захисту організму. Ці віруси пригнічують гормон стресу кортизол, виробляючи білок, який імітує людський гормон АКТГ, але є неповним і не має гормональної активності. АКТГ — це гормон, який стимулює надниркові залози виробляти кортизол та інші стероїдні гормони. Проте організм виробляє антитіла проти цього вірусного білка, і ці антитіла також вбивають людський гормон АКТГ, що призводить до пригнічення функції надниркових залоз. Таке пригнічення надниркових залоз є способом для вірусу уникнути імунного виявлення та усунення.[15][4][6]

Ця вірусна стратегія може мати серйозні наслідки для господара (людини, інфікованої вірусом), оскільки кортизол необхідний для регулювання різних фізіологічних процесів, таких як метаболізм, артеріальний тиск, запалення та імунна відповідь. Нестача кортизолу може призвести до стану, який називається недостатністю надниркових залоз, що може спричинити такі симптоми, як втома, втрата ваги, низький артеріальний тиск, нудота, блювання та біль у животі. Недостатність надниркових залоз також може погіршити здатність господаря справлятися зі стресом та інфекціями, оскільки кортизол допомагає мобілізувати джерела енергії, збільшити частоту серцевих скорочень і знизити регуляцію несуттєвих метаболічних процесів під час стресу. Тому, пригнічуючи вироблення кортизолу, деякі віруси можуть вийти з імунної системи та послабити загальний стан здоров'я та стійкість організму.[9][4][6]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Ranabir, Salam; Reetu, K. (2011). Stress and hormones. Indian Journal of Endocrinology and Metabolism. 15 (1): 18—22. doi:10.4103/2230-8210.77573. ISSN 2230-8210. PMC 3079864. PMID 21584161.
  2. ↑ Holsboer F, Ising M (2010). Stress hormone regulation: biological role and translation into therapy. Annu Rev Psychol. 61: 81—109, C1—11. doi:10.1146/annurev.psych.093008.100321. PMID 19575614.
  3. ↑ Webster Marketon JI, Glaser R (2008). Stress hormones and immune function. Cell Immunol. 252 (1–2): 16—26. doi:10.1016/j.cellimm.2007.09.006. PMID 18279846.
  4. ↑ а б в г Pal R (May 2020). COVID-19, hypothalamo-pituitary-adrenal axis and clinical implications. Endocrine. 68 (2): 251—252. doi:10.1007/s12020-020-02325-1. PMC 7186765. PMID 32346813.
  5. ↑ Van A, Kim A, Dolan J (2021). SARS-COV-2-Induced Secondary Adrenal Insufficiency. Chest. 160 (4): A959. doi:10.1016/j.chest.2021.07.893. PMC 8503451.
  6. ↑ а б в Akbas EM, Akbas N (March 2021). COVID-19, adrenal gland, glucocorticoids, and adrenal insufficiency. Biomed Pap Med Fac Univ Palacky Olomouc Czech Repub. 165 (1): 1—7. doi:10.5507/bp.2021.011. PMID 33542545.
  7. ↑ Wheatland R (2004). Molecular mimicry of ACTH in SARS - implications for corticosteroid treatment and prophylaxis. Med Hypotheses. 63 (5): 855—62. doi:10.1016/j.mehy.2004.04.009. PMC 7126000. PMID 15488660.
  8. ↑ Straub RH, Cutolo M (December 2016). Glucocorticoids and chronic inflammation. Rheumatology (Oxford). 55 (suppl 2): ii6—ii14. doi:10.1093/rheumatology/kew348. PMID 27856655.
  9. ↑ а б Buford TW, Willoughby DS (June 2008). Impact of DHEA(S) and cortisol on immune function in aging: a brief review. Appl Physiol Nutr Metab. 33 (3): 429—33. doi:10.1139/H08-013. PMID 18461094.
  10. ↑ Norbiato G, Bevilacqua M, Vago T, Taddei A, Clerici (October 1997). Glucocorticoids and the immune function in the human immunodeficiency virus infection: a study in hypercortisolemic and cortisol-resistant patients. J Clin Endocrinol Metab. 82 (10): 3260—3. doi:10.1210/jcem.82.10.4304. PMID 9329349.
  11. ↑ Jefferies, W.McK. (1991). Cortisol and immunity. Medical Hypotheses. 34 (3): 198—208. doi:10.1016/0306-9877(91)90212-H. PMID 2062254.
  12. ↑ Adamo SA (September 2014). The effects of stress hormones on immune function may be vital for the adaptive reconfiguration of the immune system during fight-or-flight behavior. Integr Comp Biol. 54 (3): 419—26. doi:10.1093/icb/icu005. PMID 24691569.
  13. ↑ How Does Stress Affect the Immune System?. 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 30 січня 2024. Процитовано 30 січня 2024.
  14. ↑ Seiler, Annina; Fagundes, Christopher P.; Christian, Lisa M. (2020). The Impact of Everyday Stressors on the Immune System and Health. Stress Challenges and Immunity in Space. с. 71—92. doi:10.1007/978-3-030-16996-1_6. ISBN 978-3-030-16995-4. Архів оригіналу за 30 січня 2024. Процитовано 30 січня 2024.
  15. ↑ Antoni, Michael H.; Dhabhar, Firdaus S. (2019). The impact of psychosocial stress and stress management on immune responses in patients with cancer. Cancer. 125 (9): 1417—1431. doi:10.1002/cncr.31943. PMC 6467795. PMID 30768779.


  Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Гормон_стресу&oldid=44120540