Городниця (Коломийський район)
Горо́дниця — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської области, Україна.
| село Городниця | |
|---|---|
 
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Тер. громада | Городенківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26080030080062735 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1448 |
| Населення | 1115 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78140 |
| Телефонний код | +380 03430 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′27″ пн. ш. 25°37′48″ сх. д. / 48.69083° пн. ш. 25.63000° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78103, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Городенка, вул. Шевченка Тараса, буд. 77 |
| Карта | |
  Городниця | |
 Городниця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Городенківської міської громади.[1]
Розташування
ред.Розташоване у котловині Дністра [2]; має 316 господарств — з чудовими городами, що в них плекали помідори, виноград, абрикоси, кавуни, вишні, черешні, груші та яблуні.
Археологічні знахідки
ред.На полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення. Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела.
На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав професор Козловський у 1938—1939 рр.
Публікації з археології Городниці
ред.- Д-р Ярослав Пастернак. Археологія України. — Торонто, 1961.
- Первісна давня та середня історія України за археологічними джерелами. Городенка. — С. 155, 175,
- Неолітична доба, трипільські неолітичні пам'ятки горішнього Подністров'я. Городниця-Городенка. — С. 72, 144, 224, 263, 265, 269, 280, 427, 236, 442, 529, 531, 598—600, XI, XIV, XVI.
(Писано в Чикаго, 22 квітня 1972 року)
Місцевості села
ред.Село ділили на «кути»: в напрямку до Передівання — однойменний "До Передіваня" , у напрямку Городенки — «Могилки», до села Стрільче — «Луг», а до Бабина — під "Черлиною» (тут колись був над Дністром ліс, а також кар'єри теребовельського пісковику та місця випалювання вапна).[3]
За селом був цвинтар і стара церква (знищена), над рікою — дерев'яна церква.
Поля ділились на: «Над Черлиною», «Городище», «Попри ліс», «Фільварок», «На могилі», «Над берізками» й «На куті».
Ліси: «На Черлені», «Грабова», «Дубина», «Борсуки».
Звірина дика: лиси, дикі кабани, зайці, кози, сарни; птахи: куропатки, перепелиці. В Дністрі ловили рибу: підуства, марена, судаки, вірозуб, щупак, сом, чечуга, бабки й колюки.
На Городищі біля валів була оселя в давнину, а над водою мешкали рибалки; у пізніших роках село розмістилось над водою і прибрало назву Городниця.
Всі дані подав Євген Бялий (уродженець села), упорядкував Осип Гаванський — кооперативний робітник в повіті.
Село має дуже давню історію. Колись поблизу села була притсань за часів Римської імперії.
А в часи СРСР до села курсували річкові катера .
Легенди
ред.Навпроти села є ліс, який має статус заказника .Там є три скелясті височини. Соколова, Червона скала та Гнила скала. Перша тримала назву через те, що там тривалий час збирались однойменні птахи.
Друга отримала назву через свій червоний колір .
А гнила через те ,що зовні виглядає як гниле дерево. Біля тієї скали є вхід в печеру. Ніхто не знає її протяжності. Подейкують, що інший вихід аж біля Тернополя. За легендою під час монгольської навали там сховались жителі села Городниці .Вхід в печеру був дуже малий, тож монголи підпалили вогонь і пускали дим в ту печеру, так і загинули втікачі.
А під час повстанського руху бандерівців, там біля печери заховались декілька бандерівців, жителів села. І будучи в одній частині села вистрілив танок в ту скалу і патріоти повмирали .
Лев
ред.Існує легенда ,що в одній з частин села "Острові", колись викопали золотого лева вагою 9 кг.
Коротка історія
ред.6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa)[4].
Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу.
До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна).
У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»).
31 липня 1952 р. Городенківський райвиконком під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Більшовик» рішенням № 368 ліквідував Пробабинську і Передіванську сільради з приєднанням її до Городницької сільради.
Під час вторгнення комуністів в село, було знищено куркульські родини, забрано їхні маєтки та землі, а частину людей які були спротивниками радянської влади було вислано та знищено. Зокрема під час радянщини постраждали родини Черепів, Кучмеїв, Коломийчуків, Бялих, Чермаків та інші.
В селі активно діяли учасники ОУП УПА. На окраїнах села була родина ,де один з синів був учасником в битві Під Крутами .
Прізвища
ред.У селі були такі прізвища: Коломийчуки, Передерки, Маркивичі, Лукавецькі, Вознятовські, Воробці, Срайки, Москалики, Дутки, Черепи, Козаки, Бордуни, Чорні, Чермаки.
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- учений-економіст і громадсько-політичний діяч Коломийчук Василь Степанович
- священник та парох церкви "Пресвятої Родини" у Відні о. Любомир Дутка[5]
- Головний лікар Київської міської клінічної лікарні №1 Ігор ЧЕРМАК
Померли
ред.- український галицький письменник, публіцист, культурний і громадський діяч Глинський Теофан
Сучасність
ред.На сьогоднішній день більшість селян є заробітчанами в країнах Європи.
А частина займається сільським господарством .Село має статус овочевої "столиці" в районі ,бо поставляє овочі в район та область.[6]
Примітки
ред.- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Записки Ханаса: Про Городницю. Записки Ханаса. пʼятниця, 10 лютого 2017 р. Процитовано 1 жовтня 2022.
- ↑ Марунчак Михайло (1978). Городенщина. Історично-мемуарний збірник (PDF) (Українською) . Ню йорк — Торонто — Вінніпеґ: Наукове Товариство ім. Шевченка. с. 866. ISBN 966-550-175-5. Архів оригіналу (PDF) за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie z archiwu t. zw. bernardyńskiego we Lwowe…— Lwów, 1887.— t. 12.— 564 s. [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]— S. 169. (лат.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Маріанна Карп'як-Кучмей: Городниця - моє все (укр.), процитовано 2 жовтня 2022
Джерела
ред.- Мацкевий Л. Г. Городниця [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 171. — ISBN 966-00-0405-2.
- Horodnica 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 140. (пол.) — S. 140.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |