Григорівський десант
Григо́рівський деса́нт — успішна тактична операція, морський десант, здійснений радянськими військами під час оборони Одеси 22 вересня 1941 року з метою сприяння Приморській армії в розгромі угруповання румунських військ, які наступали на Одесу з району Гільдендорфу і Фонтанки.
| Григорівський десант | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Німецько-радянська війна Оборона Одеси | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Командувачі | |||||||
| контр-адмірал Горшков С. Г. | |||||||
| Військові сили | |||||||
| КР — 2, ЕМ — 3, сили десанту: морський — близько 1 900 чол., повітряний — 23 чол. | |||||||
| Втрати | |||||||
| до 30 осіб убитими, понад 400 — пораненими | |||||||
Обстановка на вересень 1941
ред.В серпні-вересні 1941 року в районі Одеси склалося важке становище: в результаті запеклих боїв наприкінці серпня румунські війська потіснили частини Одеського оборонного району (ООР) в його східному секторі. Румунські дивізії знаходились на відстані 10-12 км від міста. Артилерійські батареї встановлені поблизу Чабанки та Гільдендорфу вели вогонь по місту, порту і вхідному фарватеру. Придушення батарей противника ударами авіації і вогнем корабельної і польової артилерії виявилося малоефективним.
Задум операції
ред.З метою покращення оборонних позицій військ Одеського оборонного району на правому фланзі оборони та ліквідації румунських далекобійних артилерійських батарей було ухвалене рішення провести комбіновану наземно-морську контрнаступальну операцію, яка включала в себе узгоджений удар 157-ї та 421-ї стрілецьких дивізій по позиціях 13-ї і 15-ї піхотних дивізій румунів з одночасним комбінованим повітряно-морським десантом в найближчий тил румунських військ: в районі села Григорівка в тил румунським дивізіям мав висадитися 3-й морський полк[1], а в район висоти 57,3 (північніше колишнього села Шицлі — на північ нинішнього с. Змієнкове та південний захід від с. Булдинка) планувалося висадити парашутний десант чисельністю до взводу для дезорганізації управління військами противника. У зв'язку з тим, що авіація не могла забезпечити панування в повітрі, було вирішити здійснити висадку десанту не на світанку, а вночі.
Залучені сили
ред.Сили десанту: 3-й морський полк (командир капітан К. М. Корень) і парашутно-десантна група. Полк, включав в себе три батальйони морської піхоти загальною чисельністю 1920 чоловік — головним чином червонофлотців-запасників і добровольців зі складу екіпажів кораблів і частин Севастопольського гарнізону та мінометну батарею (дев'ять 82-мм мінометів зразка 1938 року)[2]. Парашутно-десантна група чисельністю 23 чоловіки була також сформована в Севастополі. Група формувалася з червонофлотців, які служили у авіаційних частинах Чорноморського флоту. Командування розраховувало, що до парашутної групи будуть відібрані військовослужбовці, які мають повітряно-десантну підготовку, тому парашутних тренувань не проводили[3].
Десантно-висадочні засоби: канонерський човен «Красная Грузія» (рос. «Красная Грузия», колишній десантний корабель типу «Ельпідіфор»), буксир «Алупка», 22 малі катери — сторожові катери типу «МО» і рейдові катери типу «КМ», 10 самохідних баркасів одеської військово-морської бази[4].
Загін кораблів вогневої підтримки: легкі крейсери «Красний Крим» (рос. «Красный Крым», командир капітан 2 рангу А. І. Зубков), «Красний Кавказ» (рос. ««Красный Кавказ»», командир капітан 2 рангу О. М. Гущин), дивізіон ескадренних міноносців під командуванням капітана 2 рангу Б. А. Пермського — есмінці «Бойкій» (рос. «Бойкий»), «Бєзупрєчний» (рос. «Безупречный»), «Бєспощадний» (рос. «Беспощадный»). Через відсутність спеціалізованих десантних кораблів доставка десанту з Севастополя в район висадки здійснювалася кораблями ЗКВП[4].
Авіаційну підтримку здійснювали 63-я бомбардувальна авіабригада ЧФ, 69-й винищувальний авіаполк ООР[3][4].
Планування і підготовку операції очолював контр-адмірал Л. А. Владимирський. Безпосереднє керівництво операцією здійснював командир бригади крейсерів контр-адмірал С. Г. Горшков.
Хід і результати операції
ред.Десантний загін (ДесЗ) в складі крейсерів «Красний Крим» і «Красний Кавказ» з морськими піхотинцями на борту та есмінців вийшов з Севастополя в напрямку Одеси о 13:30 21 вересня. Авіаційне прикриття кораблів здійснювали дві пари винищувачів І-16 та гідролітаків МБР-2. Об 1:14 22 вересня, кораблі вийшли в точку зустрічі з загонами висадочних засобів та вогневої підтримки десанту, в 15 — 20 кабельтових від берега на траверсі села Григорівка.
С. Г. Горшков вирішив почати висадку за планом, не чекаючи підходу інших корабельних загонів, і використовувати для висадки першої хвилі десанту корабельні баркаси і шлюпки. О 1:21 кораблі ЗКВП розпочали артпідготовку. Висадка першої хвилі десанту розпочалась о 1:33. Перший ешелон дістався берега через 25-30 хвилин із захопив плацдарм висадки для наступних десантних груп. Тим часом кораблі поставили вогневу завісу на флангах і по фронту ділянки висадки.
На три хвилини раніше початку висадки морського десанту, о 1:30 в район висоти 57,3 (н. п. Шицлі) в тилу противника з літака ТБ-3 був висаджений повітряний десант який, після декількох годин бою з'єднався з морським десантом. Висадка морського десанту булла завершена приблизно о 5:30 ранку.
Сили десанту відразу розгорнули наступ на позиції румунських військ в напрямках: 1-й батальйон Чабанка — Нова Дофінівка, 3-й батальйон Шицлі — Стара Дофінівка. 2-й батальйон складав другий ешелон наступу, перебуваючи у резерві. Десант за підтримки корабельної артилерії — есмінців «Бойкій», «Бєзупрєчний», «Бєспощадний», а також штурмової, бомбардувальної та винищувальної авіації до 18:00 22 вересня потіснив противника та вийшов на рубіж Чабанка — висота 57,3 — Стара Дофінівка — Нова Дофіновка. До ранку 23 вересня підрозділи десанту з'єднались з частинами 421-ї дивізії, знищивши близько 200 румунських солдатів та офіцерів, захопив чотирьохгарматну далекобійну артилерійську батарею. Втрати морського полку без урахування парашутистів склали 29 убитих та 407 поранених.
В результаті комбінованої операції були повністю розгромлені 13-а і 15-а румунські піхотні дивізії, румунські війська були відкинуті в східному секторі оборони Одеси на 5-8 кілометрів на північний схід, втративши при цьому, як далекобійну артилерію, так і можливість вести артилерійський вогонь по місту і порту. Противник втратив понад дві тисячі чоловік тільки убитими і полоненими. Морськими піхотинцями і стрілецькими дивізіями ООРу в ході боїв було захоплено 6 танків і танкеток, 39 гармат, 15 мінометів, 127 ручних і станкових кулеметів, понад 1100 гвинтівок і автоматів, а також багато боєприпасів, військового майна і техніки[2]. Ударами авіації по аеродромам противника було знищено до 20 літаків.
Примітки
ред.
- ↑ Морская пехота и морские стрелковые соединения в летне-осенней кампании 1941 года. Павел Войлов. Военно-исторический журнал. 2004. [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Григорьевский десант Черноморского флота первый крупный десант советского военно — морского флота в начале Великой Отечественной войны. Константин Колонтаев. Исторический вестник «Дорогами тысячелетий». 08.04.2011 [Архівовано 3 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Григорівський десант у контексті оборони Одеси. Олег Верешковський. «ХайВей». 13.05.2009. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 20 лютого 2012.
- ↑ а б в Героическая Одесса. Черноморский флот России. Под. ред. Комоедова В. П. Симферополь: Таврида. 2002. ISBN 966-584-194-7 °C. 224—225 (рос.)
Література
ред.- Григорьевка // Великая Отечественная война 1941–1945: энциклопедия. — под. ред. М. М. Козлова. — Москва : Советская Энциклопедия, 1985. — С. 222.
- Доценко В. Период флотов роазнородных сил. // Флоты XX века. История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — Москва : ЭКСМО, 2003. — Т. 2 кн. 1. — С. 622-623. — ISBN 5-699-04857-X.
- В огне Великой Отечественной. Героическая Одесса. // Российский Черноморский флот. Исторический очерк. — под. ред. А. Д. Клецкова. — Симферополь : ДИАЙПИ, 2008. — С. 232-234. — ISBN 978-966-491-038-2.
Див. також
ред.Події 22 вересня