Гримуча ртуть
Гриму́ча ртуть, або фульміна́т рту́ті (англ. mercury fulminate; нім. Quecksilberfulminat n), — сполука ряду фульмінатів складу Hg(ONC)2, ртутна сіль гримучої (фульмінатної) кислоти.
| Гримуча ртуть | |
  | |
 | |
 | |
| Маса |
4,7E−25 кг[1] |
|---|---|
| Хімічна формула |
C₂HgN₂O₂[1] |
| Канонічна формула SMILES |
C(#[N+][O-])[Hg]C#[N+][O-][1] |
| Густина |
4,39 г/см³ |
| Температура спалаху |
180 °C |
| Температура самозаймання |
140 ± 10 °C |
 Гримуча ртуть у Вікісховищі | |
Безбарвні, білі або сірі кристали. Отруйна, у поводженні небезпечна. Надзвичайно чутлива до іскор, механічних впливів, особливо в сухому вигляді. Гримуча ртуть — найчутливіша з усіх ініціювальних вибухових речовин. Застосовується як ініціювальна вибухова речовина у капсулях-детонаторах і капсулях-запальниках.
При зволожуванні гримучої ртуті її вибухові властивості і чутливість знижуються. За відсутності вологи не взаємодіє хімічно з міддю та її сполуками. З алюмінієм взаємодіє з виділенням тепла та утворенням невибухових сполук (проходить розкладання алюмінію). Через це гільзи гримучортутних капсулів виготовляють з інших металів (мідь, мельхіор).[2]
| Густина | 4307 кг/м³ |
| Температура спалахування | 170–180 °С |
| Температура вибуху | 4450 °С |
| Швидкість детонації | 4500–4850 м/с |
| Тротиловий еквівалент | 0,43 |
Отримання
ред.Фульмінат ртуті(II) отримують розчиненням ртуті в нітратній кислоті та додаванням до розчину етанолу. Його вперше отримав Едвард Чарльз Говард 1800 року.[3][4] Кристалічна структура цієї сполуки була визначена лише 2007 року.[5]
Подібним чином можна отримати фульмінат срібла, але ця сіль ще більш нестабільна, ніж фульмінат ртуті; він може вибухнути навіть під водою і його неможливо накопичити у великій кількості, оскільки він детонує під власною вагою.[6]
Примітки
ред.- ↑ а б в Knallquecksilber
- ↑ Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 356. — 552 с.
- ↑ Edward Howard (1800). On a New Fulminating Mercury. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 90 (1): 204—238. doi:10.1098/rstl.1800.0012. S2CID 138658702.
- ↑ Wisniak, Jaime (2012). Edward Charles Howard. Explosives, meteorites, and sugar. Educación Química (англ.). Universidad Nacional Autonoma de Mexico. 23 (2): 230—239. doi:10.1016/s0187-893x(17)30114-3. ISSN 0187-893X.
- ↑ W. Beck; J. Evers; M. Göbel; G. Oehlinger; T. M. Klapötke (2007). The Crystal and Molecular Structure of Mercury Fulminate (Knallquecksilber). Zeitschrift für anorganische und allgemeine Chemie. 633 (9): 1417—1422. doi:10.1002/zaac.200700176.
- ↑ The Sciences - Fulminating Substances. Scientific American. 11 червня 1853.
Джерела
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.