Громоклія

Громоклія
Громоклія
	Громоклія в Кетрисанівці
47°56′50″ пн. ш. 32°03′35″ сх. д. / 47.9473° пн. ш. 32.0596° сх. д.
Витік	с. Пенькове
• координати	47°56′50″ пн. ш. 32°03′35″ сх. д. / 47.9473° пн. ш. 32.0596° сх. д.
Гирло	Інгул
• координати	47°21′02″ пн. ш. 32°13′25″ сх. д. / 47.3505° пн. ш. 32.2237° сх. д.
Похил, м/км	1,4 ‰
Країни:	Україна; Кіровоградська область,; Миколаївська область
Регіон	Кропивницький район
Довжина	102 км
Площа басейну:	1545 км² і 1610 км²
Притоки:	Ліві: балка Бикова, балка Шляхова, Жебкина балка, балка Суха, балка Глибока, балка Березнегувата, балка Собі-Робе, балка Лозуватка; Праві: Водяна балка, балка (річка) Богодушна, балка Рогова, балка Прусакова, балка Вовча

Громо́клія^[3] — річка в Україні, у межах Бобринецького району Кіровоградської області та Баштанського району Миколаївської області. Права притока Інгулу (басейн Південного Бугу).

Опис

Ставок на річці у Возсіятському

Довжина 102 км. Площа водозбірного басейну 1 545 км². Похил річки 1,4 м/км. Долина завширшки 2,5 км, завглибшки до 60 м. Річище слабозвивисте (у пониззі помірнозвивисте), його пересічна ширина в пониззі 5 м. Глибина річки в нижній течії 1 м (у межень). Влітку у верхів'ї пересихає. Використовується на технічне та сільськогосподарське водопостачання. Стік зарегульований ставками і 2-ма водосховищами.

Етимологія назви

Походження назви найімовірніше тюркське, від тур. Argamakli — «[річка] численних аргамаків (баских коней)». В історичних джерелах відома від середини XVI століття. Перша письмова згадка в кирилічних джерелах — як Яргумакли, датована 1548 роком. Востаннє тюркська назва Аргамакли датується 1770-ми роками. Приблизно від 30-х років XVIII століття відомий сучасний варіант Громоклія^[4].

Існує також легенда про назву річки, що походить з Баштанського району Миколаївської області. Згідно неї, з давніх-давен в цих крях жили різні племена, які ворогували між собою. В одному з таких племен був красивий і сильний юнак Ін. Він влучно стріляв, був гарним наїзником.

В іншому племені жила дівчина Клея. Розумна і гарна, вона добре співала, знала багато лікарських трав, лікувала людей. Ін і Клея подружилися. Грізний батько Клеї дізнався про цю дружбу і не дозволив своїй доньці зустрічатися з Іном. Але Ін і Клея щиро полюбили одне одного. Якось, повертаючись з походу, батько Клеї побачив їх. Закохані стояли на узліссі поблизу скелі, розмовляли і розглядали квітку-дивоцвіт. Батько, піднявши руки до неба, послав страшне прокляття й одразу блискавка вдарила в скелю. Скеля зрушила з місця, з-під неї з могутнім гулом вирвалася вода. Ні Іна, ні Клеї не стало. Вони залишилися разом назавжди, але стали ріками: довгий нешвидкий Інгул і його притока — вузька лагідна Громоклія, що вдвох несуть у степи живу воду^[5].

Розташування і історія

Бере початок біля села Пенькове. Тече спочатку на південний схід, потім на південь і південний захід, у нижній течії тече знову на південний схід. Впадає до Інгулу між селами Новопетрівка і Піски. В межах долини планується створити національний природний парк «Громоклійський».

Річка згадується у літописі Самійла Величка у зв'язку з подіями 1693 року. Через Громоклію проходив кордон Запорізької Січі і Бугогардівської паланки. На кінець існування Січі вздовж Громоклії було розташовано 11 козацьких зимівників. Більше знаходилося лише на Інгулі (17 зимівників) і на Дніпрі (14 зимівників). З цих зимівників пізніше виросли населені пункти. До нашого часу серед таких збереглися Іванівка та Веселівка^[6].

Притоки

Праві: Водяна балка, балка (річка) Богодушна, балка Рогова, балка Прусакова, балка Вовча. Ліві: балка Бикова, балка Шляхова, Жебкина балка, балка Суха, балка Глибока, балка Березнегувата, балка Собі-Робе, балка Лозуватка.

Населені пункти

Над річкою розташовані такі населені пункти (від витоків до гирла): Пенькове, Мирне, Іванівка, Кетрисанівка, Новомиколаївка, Чигиринське, Крутоярка, Веселівка, Ольгопіль, Возсіятське, Семенівка, Водяно-Лорине, Олександрівка, Остапівка, Антонівка, Веселе, Карлівка, Лисянка, Лук'янівка, Архангельське, Михайлівка, Любарка, Катеринівка, Зелений Гай, Кашперо-Миколаївка, Свобода, Новопетрівка.

Література

Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
«Каталог річок України» — К.: Видавництво АН УРСР, 1957. (№ 1066)
Ресурсы поверхностных вод СССР. Описание рек и озёр и расчёты основных характеристик их режима. — Т. 6. Украина и Молдавия. Вып. 1. Западная Украина и Молдавия (без бассейна р. Днестра). — Л.: Гидрометеоиздат, 1978. — 190–193 с. (рос.)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 69. — 192 с.
d:Track:Q71283660 d:Track:Q1899
↑ ^а ^б ^в ^г Слюсар О. І. Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 6. — ISBN 966-02-2075-8
d:Track:Q4201869 d:Track:Q4532152
↑ Громоклія. Український лінгвістичний портал. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 4 травня 2020.
↑ Шмотолоха, О. Р., ред. (2020). Визначення розчинності речовин в річці Громоклія та джерелах села Водяно-Лорине. Водяно-Лорине: Відділ освіти, молоді та спорту Єланецької районної райдержадміністрації.
↑ Легенда про Інгул та Громоклію / упор. Є. Кіташова. — с. Привільне, Баштанський район Миколаївської області, 2009. Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва. Процитовано 29 вересня 2023.
↑ Від Ками до Дніпра і Дунаю. Кіровоградська обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка. Процитовано 29 вересня 2023.

Література

Масенко Л. Т. До походження назви річки Громоклія // Мовознавство. – 1970. – № 6. – С. 81–82.

Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q2352616"_data-entity-id="Q71283660">[[:d:Q71283660|Каталог_річок_України]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Київ|Київ]]:_1957._—_С.&nbsp;69._—_192&nbsp;с.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q71283660]][[d:Track:Q1899]]</div>-1] а ^б ^в ^г Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 69. — 192 с.
d:Track:Q71283660 d:Track:Q1899

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1239328"_data-entity-id="Q4532152"><i_class="wef_low_priority_links">Слюсар&nbsp;О.&nbsp;І.</i>_[[:Енциклопедія_сучасної_України|Енциклопедія_сучасної_України]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Інститут_енциклопедичних_досліджень_НАН_України|Інститут_енциклопедичних_досліджень_НАН_України]],_2001._—_Т.&nbsp;6._—_ISBN_966-02-2075-8</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q4201869]][[d:Track:Q4532152]]</div>-2] а ^б ^в ^г Слюсар О. І. Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 6. — ISBN 966-02-2075-8
d:Track:Q4201869 d:Track:Q4532152

[3] Громоклія. Український лінгвістичний портал. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 4 травня 2020.

[4] Шмотолоха, О. Р., ред. (2020). Визначення розчинності речовин в річці Громоклія та джерелах села Водяно-Лорине. Водяно-Лорине: Відділ освіти, молоді та спорту Єланецької районної райдержадміністрації.

[5] Легенда про Інгул та Громоклію / упор. Є. Кіташова. — с. Привільне, Баштанський район Миколаївської області, 2009. Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва. Процитовано 29 вересня 2023.

[6] Від Ками до Дніпра і Дунаю. Кіровоградська обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка. Процитовано 29 вересня 2023.

[3]

[1]

[2]

[4]

[5]

[6]