Гугетт Каланд

Гугетт Каланд (араб. أوغيت الخوري; уродж. El Khoury; 19 січня 1931 — 23 вересня 2019) — ліванська художниця, скульпторка та модельєрка, відома своїми абстрактними картинами. Жила та працювала в Лос-Анджелесі, її твори демонструвалися на численних виставках та в музеях по всьому світу.

Гугетт Каланд
араб. أوغيت الخوري كالان
Народилася	19 січня 1931(1931-01-19)  Бейрут, Ліван
Померла	23 вересня 2019(2019-09-23) (88 років)  Бейрут, Ліван
Країна	Ліван
Місце проживання	Бейрут Париж Лос-Анджелес Бейрут
Діяльність	художниця, модельєрка, скульпторка
Alma mater	Американський університет Бейрута
Знання мов	арабська, французька і англійська
Роки активності	з 1965
Батько	Бішара ель-Хурі
Брати, сестри	Michel el-Khouryd
Сайт	huguettecaland.com

Дитинство та родина

Каланд народилася в ліванській політичній родині в Бейруті, Ліван. 19 січня 1931 р. її батько, Бечара Ель Хурі, став першим президентом Лівану після здобуття державою незалежності в 1943 році, прослуживши країні дев'ять років.

Кар'єра

Каланд прийшла до мистецтва дещо пізно, розпочавши навчання в Американському університеті в Бейруті в 30-тих роках ХХ століття.

У 1970 році вона переїхала до Парижа, де жила й писала картини протягом 17 років. Вона стала постійним гостем у студії Феро, зустріла там багатьох художників, серед яких Андре Массон, П'єр Шеффер та Адальберто Мекареллі. У 1979 році Каланд співпрацювала з дизайнером П'єром Карденом, створивши ряд кафтанів, що були виставлені на експозиції «Espace Cardin». У 1983 році Каланд познайомилася з румунським скульптором Джорджем Апосту. З 1983 по 1986 рік вони працювали в Парижі та Лімузені, створюючи велику кількість картин та скульптур.

Після переїзду з однієї студії в іншу в 1997 році Гугетт Каланд нарешті оселилася в студії у Венеції, де часто приймала друзів та членів мистецької спільноти, серед яких Ед Мозес, Кріс Берден, Ларрі Белл, Біллі Аль Бенгстон та Джеймс Хейворд.

У 1987 році Каланд переїхала до Лос-Анджелеса, де жила і працювала ще протягом 26 років. У 2013 році вона повернулася до Бейруту, щоб попрощатися зі своїм вмираючим чоловіком, і залишилася там до кінця свого життя.

Виставки

Персональні виставки

• Гугет Каланд, Галерея Жанін Рубейз, Бейрут, 2011
• Ретроспектива Гугетт Каланд, Виставковий центр Бейрута, 2013
• Персональна виставка, Galerie Janine Rubeiz, Бейрут, 2018
• Тейт Сент-Айвз, Сент-Айвз, Велика Британія, 2019

Групові виставки

• Мистецтво з Лівану, Виставковий центр Бейрута, 2012
• Institut du Monde Arabe, Париж, 2012 р.
• Бієнале на проспекті 3, Новий Орлеан, 2014
• Frize Masters, Лондон, 2014
• Музей молотків, зроблено в Л. А., 2016
• 57-а Бієнале де Венеція, 2017

Джерела

• Lebanese painter Huguette Caland dies at 88 [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• «Rebirth», questions de vie et de mort". L'Orient — Le Jour (французькою). 27 червня 2011.
• «The Mannequin Collective: More Than 100 Participants 'Flesh Out' On-Site Art Exhibit for New Santa Monica Place». News Wire. 7 липня 2010.
• Goodyear, Dana (7 червня 2017). «The Playful Provocations (and Erotic Kaftans) of the Lebanese Artist Huguette Caland» [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] — з www.newyorker.com.
• https://www.nytimes.com/2019/09/30/arts/huguette-caland-dead.html [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• «Huguette Caland: A Life Coming Into Focus — Art Papers» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] — з www.artpapers.org.
• «Huguette Caland: A Movement of Her Own» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] — з ocula.com. 25 листопада 2020.
• «Huguette Caland made Silent Letters as a Transition from Figurative to Abstract Forms» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] — з Widewalls.
• «Her magical world» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]. 19 червня 2003 — з LA Times.
• «Huguette Caland — Hammer Museum» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]. The Hammer Museum.
• «Galerie Janine Rubeiz» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] — з www.galeriejaninerubeiz.com.
• Bird, Michael (26 травня 2019). «Huguette Caland, Tate St Ives, review: joy of sex loses its rosy intimacy» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]. The Telegraph. ISSN 0307-1235. З www.telegraph.co.uk.
• «Lebanese modernist master Huguette Caland makes British debut» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]. The National.
• «Le Corps découvert» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Institut du monde arabe. 19 червня 2016.
• «Prospect.3: Notes for Now» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] — з www.domusweb.it.
• «Huguette Caland | Frieze» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] — з frieze.com.
• «Biennale Arte 2017 | 57th International Art Exhibition» [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]. La Biennale di Venezia. 26 травня 2017.