Гулик Артур Ярославович
Арту́р Яросла́вович Гу́лик (нар. 17 липня 1983, м. Борислав, Львівська область, Українська РСР — пом. 26 червня 2014, с-ще Мирне, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву МВС України, кулеметник 2-го резервного батальйону Нацгвардії, доброволець, позивний «Пітбуль».
| Гулик Артур Ярославович | ||
|---|---|---|
 Солдат резерву | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 17 липня 1983.svg){kind=small} Борислав, Львівська область | |
| Смерть | 26 червня 2014 (30 років) Мирне, Донецька область(загиблий у бою) | |
| Псевдо | Пітбуль | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | 2-й резервний батальйон в/ч 3027 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 1983 року в місті Борислав на Львівщині. Навчався у загальноосвітній школі № 5. У 1989 році загинув батько.
Після закінчення 9-ти класів продовжує навчання в Підбузькому профтехучилищі, де опанував професії маляра, штукатура та плиточника.[1]
У 2005 році втратив матір.
Активний учасник подій Революції Гідності, — перебував у складі 5-ї, а потім 2-ї сотні Самооборони Майдану. Був поранений під час останніх лютневих протистоянь — дістав заряд дробу й осколків в лице. Збирався їхати на лікування до Польщі, але почались бойові дії на сході, й Артур добровольцем пішов на фронт у складі сформованого з майданівців резервного батальйону Нацгвардії.
Солдат резерву, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення (резервістів) військової частини 3027 Національної гвардії України (в подальшому на базі 1-го та 2-го резервних батальйонів було сформовано 1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького).
З червня 2014 брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання на блокпосту біля Слов'янська.
Обставини загибелі
ред.26 червня 2014, в часі оголошеного «перемир'я», російські терористи здійснили масований — із застосуванням танків та мінометів — штурм блокпоста № 1, що був розташований на північно-західній околиці Слов'янська в районі водойми Рибгоспу — поблизу селища Мирне. Бойовики почали обстріл з боку дамби і дороги, після чого пішли на штурм. У перші хвилини бою було підбито два БТРа десантників 95-ї аеромобільної бригади. В підбитому БТР-80 загинув солдат Ігор Ващук. Нацгвардійці Артур Гулик з товаришем Олександром намагались врятувати десантника, але він уже помер. Коли відходили від БТРа, поряд влучив снаряд. Артуру перебило судину під ключицею, побратими надали йому першу допомогу, але він знепритомнів і помер у бліндажі за кілька годин. У бою загинули десантники сержант Андрій Коган і старший солдат Максим Добрянський, ще п'ятеро бійців дістали поранень. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили, — резервіст 2-го батальйону Вадим Д. з РПГ підбив танк, що насувався на позиції гвардійців, старший лейтенант Сергій Сідорін (спецпідрозділ «Барс») кількома пострілами з РПГ-7 вивів танк з ладу. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити за наказом, але вже наступного дня контроль над блокпостом було повернуто[2][3][4][5].
30 червня з добровольцем прощались у Бориславі, у місті оголосили триденну жалобу. Похований на Новому кладовищі Трускавця поряд із могилою матері [6][7][8].
В Артура залишилися дві сестри — Люба й Оксана.
Нагороди та звання
ред.8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].
Рішенням сесії Бориславської міської ради у 2014 році присвоєне звання «Почесний громадянин міста Борислава» (посмертно)[10].
Нагорджений недержавною медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).
Вшанування пам'яті
ред.На місці 1-го блокпосту біля с-ща Мирне відкрито меморіальний знак на честь загиблих під час бою 26 червня 2014 року[11].
29 січня 2015 у Бориславі на фасаді будівлі ЗОШ № 5 встановлено пам'ятну дошку загиблому Артуру Гулику, який вчився у цій школі[12].
Примітки
ред.- ↑ Гулик Артур — Бориславська загальноосвітня школа I-III ст. №5. school5-boryslav.org.ua. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
- ↑ Українські військові знищили танк терористів та ще один захопили [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 27 червня 2014
- ↑ Внаслідок бою під Слов'янськом загинуло п'ятеро військовослужбовців [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // ForUm, 27 червня 2014
- ↑ Бійці АТО розповіли подробиці нападу на блокпост під Слов'янськом [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // ТСН, 27 червня 2014
- ↑ Обстріл блокпосту на в'їзді в Слов'янськ [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Радіо Свобода», 3 липня 2014
- ↑ Не сміється Борислав — тихо плаче кров'ю… [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Бориславської міськради, 2 липня 2014
- ↑ У Бориславі попрощались із 30-ти річним бійцем Нацгвардії на YouTube // 5 канал, 30 червня 2014
- ↑ У Трускавці вшанували пам'ять Героїв-трускавчан Ігоря Дідача та Артура Гулика [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Трускавецький вісник, 3 вересня 2015
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Почесні громадяни [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Бориславської міськради
- ↑ Патріотичний автопробіг вшанував мітингом-реквіємом пам'ять героїв, що загинули під Слов'янськом [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Діловий Слов'янськ», 26 червня 2016
- ↑ Найбільша любов — віддати життя за друзів [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Нафтовик Борислава», 30 січня 2015
Посилання
ред.- Гулик Артур Ярославович [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Гулик Артур Ярославович [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // На сайті Національної гвардії України.
- В бою під Слов'янськом загинув бориславець [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Бориславської міської ради, 27 червня 2014.
- Юлія Ліщенко. «Замість того, аби лікувати поранення з Майдану, записався у Нацгвардію…» // Високий замок, 30 червня 2014.
- Трикутник смерті… (спогади Діани Макарової) [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // На сайті Бориславської міської ради, 4 липня 2014.
- Юлія Бабич. Пам'яті Артура Гулика та захисників першого блокпосту Слов'янська [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 20 серпня 2014.
- Сергій Коваленко. Їхні подвиги відзначено орденами. Посмертно [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Моменти» № 9 (Іменем закону, № 39 (5945) від 25 вересня 2014) на сайті Книги пам'яті.
- Бій на першому блокпості Слов'янська. Перша танкова атака [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Viyna.in.ua, 26 червня 2015.
- Ірина Новак. Безсмертя Артура Гулика [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Трускавецький вісник», 26 червня 2015.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |