Густаво Валькарсель
Густа́во Валька́рсель Вела́ско (ісп. Gustavo Valcárcel Velasco; *17 грудня 1921, Арекіпа, Перу — 3 березня 1990, Ліма, Перу) — перуанський письменник, поет, публіцист, історик, журналіст, редактор, політичний і громадський діяч. Лауреат Національної літературної премії Перу (1948).
Густаво Валькарсель | |
---|---|
ісп. Gustavo Valcárcel | |
Народився | 17 грудня 1921 Арекіпа, Перу |
Помер | 3 травня 1990 (68 років) або 3 травня 1992[1] (70 років) Ліма, Перу |
Країна | Перу |
Діяльність | журналіст, поет, прозаїк-романіст |
Знання мов | іспанська |
Жанр | поезія і есей |
Партія | American Popular Revolutionary Allianced |
З життєпису
ред.Навчався в Лімі у салезіанів (1928-1939). У 1939 році вступив до Університету Сан-Маркос, вивчав літературу.
У студентські роки брав активну участь у діяльності Американського народно-революційного альянсу. Зазнав переслідувань з боку правлячих кіл Перу. У результаті університетську освіту здобув лише 1947 року.
У 1950 році заснував часопис «Ідея» (Idea).
За політичну діяльність у 1951 році був вигнаний із країни. До 1957 року жив на еміграції в Мексиці, де присвятив себе журналістиці, співпрацював із прогресивною пресою.
Член Перуанської Комуністичної партії починаючи від 1955 року.
1957 року, після відновлення демократії, повернувся до Перу.
Редактор літературних та публіцистичних часописів Idea (1950-1951), Horizonte (1953-1954), газет Perú Popular (1959-1960), Frente (1962) та Unidad (1962—1963), органу ЦК Перуанської комуністичної партії.
Пізніше був кореспондентом радянського агентства друку «Новини» та редактором заснованого ним журналу Panorama Internacional (1969—1978).
З доробку
ред.Августо Валькарсель — автор соціально-політичного роману «В'язниця» (La prisión, 1951), поетичних збірок «Кінець часу та троянди» (Confín del tiempo y de la rosa, 1948; Національна літературна премія), «Поеми вигнання» (Poemas del destierro, 1956), «Прошу слова» (1962), поеми «Ленін» (1967), нарисів (зокрема «СРСР: півстоліття непереможної революції», 1967), драми «Світанок у тумані» (El amanecer latente, 1960).
Основна тема творів — революція, боротьба за краще майбутнє.
Бібліографія
ред.- Поеми
- Confín del tiempo y de la rosa (1948), збірка з 28 сонетів
- Poemas del destierro (1956)
- Cantos del amor terrestre (1957)
- Cinco poemas sin fin (1959)
- Cuba sí, yanquis no (1961)
- Pido la palabra (1965)
- Poesía extremista (1967)
- Pentagrama de Chile antifascista (1975)
- Антології поезії
- Sus mejores poemas (1960)
- Poesía revolucionaria (1962)
- Драма
- El amanecer latente (1960)
- Роман
- La prisión (1951)
- Інші твори
- Apología de un hombre (1945)
- La agonía del Perú (1952), хроніка
- Artículos literarios (1960)
- Ensayos (1960)
- Reportaje al futuro (1963-1967), опис поїздки до Радянського Союзу
- Breve historia de la revolución bolchevique (1967).
- Perú. Mural de un pueblo (1965)
- Canción de amor para la papa (1988).
Примітки
ред.- ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
Джерела, література і посилання
ред.- Энциклопедический справочник «Латинская Америка». — М.: Советская Энциклопедия. Главный редактор В. В. Вольский. 1979—1982. (рос.)
- Gustavo Valcárcel, amor terrestre por Rosina(ісп.)