Ґюнтер Фергойґен
Ґю́нтер Ферго́йґен (нім. Günter Verheugen, нар. 28 квітня 1944, Бад-Кройцнах, Німецька Імперія, нині ФРН) — німецький політичний діяч, Єврокомісар з питань розширення в 1999—2004 роках та Єврокомісар з питань підприємництва й промисловості в 2004—2010 роках. Був також одним із п'ятьох заступників голови в першій Європейській Комісії Баррозу, яка складалася з 27 членів і строк повноважень якої тривав з 2004 до 2009 року. Із 2010 року є почесним професором Європейського університету Віадріна, що у Франкфурті-на-Одері. Із 2015 року очолює напрямок європейської інтеграції в Агентстві модернізації України.
| Ґюнтер Фергойґен Günter Verheugen | |
|---|---|
нім. Günter Verheugen  | |
_(cropped).jpg) Günter Verheugen Ґюнтер Фергойґен 2019 року | |
 Єврокомісар з питань підприємництва та промисловості | |
| 22 листопада 2004 — 9 лютого 2010 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник | Ян Фіґель Оллі Рен (підприємництво та інформаційне суспільство) |
| Наступник | Антоніо Таяні (промисловість та підприємництво) |
| Єврокомісар з питань розширення | |
| 13 вересня 1999 — 11 листопада 2004 | |
| Президент | Романо Проді |
| Попередник | посаду засновано |
| Наступник | Оллі Рен |
| Народився | 28 квітня 1944 (80 років) Бад-Кройцнах, Рейнланд-Пфальц |
| Відомий як | політик, журналіст, викладач університету |
| Місце роботи | Університет Віадріна  |
| Громадянство |  Німеччина |
| Alma mater | Кельнський університет і Боннський університет |
| Політична партія |
|
| Професія | політик |
| Нагороди |  |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився в місті Бад Кройцнах, у західнонімецькій землі Рейнланд-Пфальц. Вивчав історію, соціологію та політологію в Кельнському та в Боннському університеті. Відразу після його закінчення 1969 року був завідувачем відділу зв'язків із громадськістю МВС в уряді Ганса-Дітріха Геншера, а 1974 року разом зі своїм начальником перейшов до Міністерства внутрішніх справ. Був генеральним секретарем ВДП Німеччини (ліберали) у період з 1978 до 1982 року. Залишив ВДП з багатьма ліволіберальними членами партії 1982 року з причини виходу ВДП з уряду канцлера Гельмута Шмідта. Того ж року вступив до СДП (соціал-демократи).
1983 року Фергойґен став депутатом Бундестагу.
Був членом комітету з міжнародних відносин з 1983 до 1998 року. 1987 року Віллі Брандт призначив Ґюнтера головним редактором партійної газети Vorwärts (Вперед).[1] 1992 року головував у Спеціальній комісії ЄС. З 1994 до 1997 року був заступником голови парламентської групи СДП. З 1997 року головує в Комітеті з питань миру, безпеки та роззброєння Соціалістичного інтернаціоналу.[2] З 1998 року і до призначення Комісаром ЄС з питань розширення Євросоюзу 1999 року обіймав посаду першого заступника міністра в міністерстві закордонних справ за уряду Йошки Фішера. За час його перебування на посаді Єврокомісара з розширення в Європейській Комісії Проді десять нових держав Європи стали членами ЄС 2004 року. У Комісії, сформованій наступником Проді Баррозу, став Єврокомісаром з підприємництва та промисловості. Його також підвищили до статусу одного з п'ятьох віцеголів Комісії.
5 листопада 2004 року під час пресконференції Фергойґен зауважив, що майбутнім прем'єр-міністром Румунії буде Мірча Джоане (зі Соціал-демократичної партії Румунії) та що Румунія закінчить переговори з ЄС лише за чотири дні до румунських парламентських і президентських виборів 2004 року. Після цього румунські журналісти звинуватили його в утручанні в політику Румунії.
Як комісар він заявив про бажання скоротити тяганину, особливо з метою спрощення діяльності малого та середнього підприємництва. Він також виділяє наукові дослідження та інновації як «ключі-близнюки до майбутньої конкурентоспроможності»; окреслює свої пріоритети як: ефективніша регуляторна база, сучасна промислова політика, малі і середні підприємства та нововведення. З метою сприяння конкурентноздатності він виклав три напрямки політики на основі міжнародних договорів: «Конкурентоспроможність і поліпшення бізнес-середовища» (ст. 157), «Оформлення й управління внутрішнім ринком на продукцію» (ст. 28 і 95) та «Рамкові програми інновацій і наукових досліджень» (Розділ XVIII).[3]
Комісар активно включився в роботу над директивами з реєстрації, оцінки, дозволу і обмеження хімічних речовин та забезпеченням їхньої сумісності з Лісабонською стратегією.[4] Він передбачає запровадження єдиного патенту в Євросоюзі до 2012 року, адже заявка на патент стосується 24 млн малих і середніх підприємств в Європі, що в середньому в 11 разів більше, ніж у Сполучених Штатах.[5]
У відповідь на відмову таких країн як США і Австралія підписати Кіотський протокол, Фергойґен попросив Голову Єврокомісії Баррозу подивитися, чи дійсно ЄС міг би впровадити податки на вироби, що імпортуються з тих країн, які не взяли на озброєння політику низьковуглецевої економіки (врегулювання митних зборів).[6]
Діяльність
ред.Комісаріат Європейського Союзу з питань розширення
ред.1999 року Фергойґен став європейським комісаром з розширення в комісії Романо Проді. Під час діяльності Фергойґена на цій посаді до Євросоюзу прийняли 10 східноєвропейських держав. 2004 року він обстоював приєднання до ЄС Туреччини.
Комісаріат Європейського Союзу з питань підприємництва та промисловості
ред.Ґюнтер Фергойґен з 22 листопада 2004 року по 9 лютого 2010 року обіймав посаду комісара з розвитку промисловості та підприємництва та Голови Європейськоъ економічної трансатлантичної ради. Він був віцепрезидентом Комісії протягом цього періоду перебування Баррозу на посту.
План Маршалла для України
ред.2015 року очолив напрямок європейської інтеграції в Агентстві модернізації України,[7] неурядової організації, що розробляє комплексну програму модернізації України та шукає інвестиційні ресурси для її реалізації.[8]. Як наголошують деякі експерти, Фергойґен прийшов на місце іншого експерта — Штефана Фюле, який відмовився від цієї посади через кишеньковий характер Агентства і його тісний зв'язок із підозрілим українським олігархом Фірташем. Репутація Фірташа, як бачиться, не зупинила Фергойґена[9][10].
В Агенції Фергойґен очолив галузевий підрозділ з рекомендацій проведення інституціональних реформ, спрямованих на інтеграцію України до ЄС і побудову громадянського суспільства. Разом із командою фахівців Ґюнтер Фергойґен займається напрацюванням програми розвитку української економіки, а також оцінкою потрібних обсягів фінансування[11].
Нагороди
ред.- 1982: Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»: Командорський Хрест
- 1997: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»: Великий хрест 1-го ступеня
- 1997: Великий хрест ордена Вікторії (Іспанія)
- 1997: Баварський орден «За заслуги»
- 2000: Орден Зірки Румунії: Кавалер Великого офіцерського хреста
- 2003: Орден Великого князя Литовського Гедиміна (Литва)
- 2004: Орден «На благо Республіки» (Мальта)
- 2004: Орден Трьох зірок: Великий хрест (Латвія)
- 2004: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»: Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою
- 2004: Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»: Великий хрест I ступеня — з золотою зіркою
- 2004: Командор із зіркою Ордена «За заслуги перед Угорською Республікою»
- 2004: Орден Подвійного білого хреста 1-го ступеня (Словаччина)
- 2005: Маріїнський Орден Хреста 1-го ступеня (Естонія)
- 2009: Командор із зіркою Ордена «За заслуги перед Польщею»
- 2010: Премія видавничої групи з малого та середнього бізнесу 'markt intern"
- 2016: Орден Білого лева
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 23 грудня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 23 грудня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Mission Statement [Архівовано 16 грудня 2007 у Wayback Machine.] ec.europa.eu
- ↑ Interview with Günter Verheugen, vice-president and commissioner for enterprise and industry [Архівовано 13 серпня 2007 у Wayback Machine.] euractiv.com
- ↑ EU patent in five years, says industry commissioner [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.] euobserver.com
- ↑ Time to tax the carbon dodgers [Архівовано 15 січня 2009 у Wayback Machine.] news.bbc.co.uk
- ↑ Авторитетні європейські діячі заснували Агентство модернізації України. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Агенція модернізації України розроблятиме реформи в економіці. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Фюле відмовився працювати на Фірташа//Укрінформ, 19.03.2015
- ↑ Фюле відмовився працювати у проекті Фірташа//Українська Правда, 19 березня 2015. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Засновник Агентства модернізації України розповів про український «план Маршалла». Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 25 березня 2015. [Архівовано 2015-07-08 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.- Офіційний сайт [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Архівований сайт як Єврокомісара з розширення [Архівовано 17 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Біографія [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.] з Southeast European Times (англ.)
Література
ред.- Р. Кривонос. Фергойґен Гюнтер // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Кривонос Р. А. Г. Фергойген // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. — С. 337—338.
|
Це незавершена стаття про німецького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |