Вікіпедія

Гібристофілія

Гібристофілія (від грецького ὑβριστής hybristes «злочинець» і φιλία philia «дружба, прихильність») — парафілія, яка полягає в тому, що особи, які страждають на неї, відчувають сексуальний потяг до злочинців, особливо до осіб, які вчинили сексуальні, тяжкі насильницькі злочини та вбивства. Ця девіація також відома як синдром Бонні і Клайда.

Гібристофілія
Зображення

Коротий опис

ред.

Жінки страждають від цього розладу частіше, ніж чоловіки[1]. Існує надто мало емпіричних досліджень щодо причин гібристофілії[2][3]. Серед можливих причин — самотність, низька впевненість у собі та бажання привернути до себе увагу.[3] Оскільки серійні та масові вбивці, особливо в США, часто стають знаменитостями в масовій культурі, також припускають, що ті, хто страждає на гібристофілію, прагнуть бути близькими до злочинців, щоб самим прославитися[4]. Існує також еволюційна психологічна точка зору, згідно з якою постраждалі жінки бачать чоловіків-злочинців як альфа-особин, навіть якщо їхній прояв влади не є суспільно прийнятним[5].

За словами Шейли Айзенберг, гібристофідія частіше трапляється в жінок які пережили важке дитинство, напр. зазнали насильства або жорстокого поводження. У своїй книзі « Жінки, що люблять чоловіків, які вбивають» вона стверджує, що ці жінки шукають чоловіка, якого вони можуть контролювати і який не зможе їм заподіяти біль: чоловіки, які перебувають за гратами, особливо підходять для цього.

Описано два типи гібристофілії. У пасивній формі гібристофіли відчувають сексуальний потяг до злочинців, не маючи бажання брати участь у злочинах свого партнера. Активна форма цього розаду полягає в тому, що гібристофіли спонукають свого партнера до вчинення злочинів, допомоги або стають співучасниками, оскільки в результаті вони відчувають сексуальне збудження[6].

Австрійський психіатр Рейнгард Галлер розрізняє три форми гібристофілії: по-перше, так звані «рятівники», які, незважаючи на всі докази протилежного, вірять у «шляхетну душу чоловіка і в спокутну силу їхнього кохання»; по-друге, так звані «дослідниці душі», які, зачаровані злом, сподіваються отримати краще розуміння глибин власної душі, і третя група керується архаїчнішим мотивом: «Вбивство і забій розглядається як частина чоловічого начала, жінка ототожнює його з силою, захистом і безпекою». Майже у всіх ражені цим розладом випадках заперечують або применшують дії обраного ними злочинця[7].

ГІбристофідія є потенційно небезпечною для тих, хто на неї страждає, оскільки контакт із злочинцями створює ризик для них самих стати жертвами[8].

Приклади

ред.
  • Бонні і Клайд
  • У в'язниці Андерс Берінг Брейвік отримує численні любовні листи від молодих жінок[9].
  • Під час суду над Тедом Банді в аудиторії було багато його поклонниць.[9] Одна з них вийшла заміж за Банді в залі суду[10].
  • До самої смерті у в'язниці серійний вбивця-гомосексуал Джеффрі Дамер підтримував листування щонайменше з шістьма жінками, і всі вони вважали, що перебувають у романтичних стосунках з ним[11].
  • Після смерті Еріка Гарріса та Ділана Клеболда, виконавців стрілянини в середній школі Колумбайн, навколо них утворилася фанатська спільнота, члени якої, переважно жінки, називають себе «Колумбайнерами»[12].
  • Лука Маньотта мав чимало прихильників жіночої статі[13].
  • У Чарльза Менсона було багато прихильниць-гібрістофілок.
  • Річард Рамірес одружився з однією зі своїх численних фанаток під час ув'язнення[14].
  • Джон Вейн Гейсі отримав пропозицію одружитися у в'язниці[15].
  • Йозеф Фріцль отримав 200 любовних листів від жінок у перші кілька місяців свого ув'язнення[16].
  • Після злочину у Джохара Царнаєва з'явилися тисячі фанаток[5].
  • У в'язниці Ніколас Круз отримував численні любовні листи[17].
  • У випадку з героїнею коміксів Харлі Квінн підозрюється, що її одержимість Джокером є активною формою саме такої парафілії[18].

Примітки

ред.
  1. ↑ Christine M. Sarteschi: Mass and Serial Murder in America. 1 Auflage. Springer, Schweiz, ISBN 978-3-319-44280-8, S. 11.
  2. ↑ Liebesbriefe in den Knast: Wenn Frauen sich von Serienkillern angezogen fühlen In: Die Welt. 13. Dezember 2017, abgerufen am 24. Dezember 2017.
  3. ↑ а б Christine M. Sarteschi: Mass and Serial Murder in America. 1 Auflage. Springer, Schweiz, ISBN 978-3-319-44280-8, S. 12.
  4. ↑ Christine M. Sarteschi: Mass and Serial Murder in America. 1 Auflage. Springer, Schweiz, ISBN 978-3-319-44280-8, S. 12–13.
  5. ↑ а б Charlotte Allen: Dzhokhar Tsarnaev and his fangirls, Los Angeles Times, 22. Mai 2013.
  6. ↑ Passion Victim. A brief look at hybristophilia. In: Psychology Today. 18. Oktober 2013, abgerufen am 24. Dezember 2017.
  7. ↑ Die befreiende Macht der Liebe, FAZ.net, 15. Februar 2016, abgerufen am 21. September 2021.
  8. ↑ Robert M. Worley, Vidisha Barua Worley: Deviant Behavior. In: H. James Birx (Hrsg.): 21st Century Anthropology: A Reference Handbook. Volume 1. SAGE, Thousand Oaks, CA 2010, ISBN 978-1-4129-5738-0, S. 825.
  9. ↑ а б What Is Hybristophilia? In: Refinery29.com, abgerufen am 25. August 2017.
  10. ↑ Women Who Love Serial Killers. In: PsychologyToday, abgerufen am 25. August 2017.
  11. ↑ Roy Ratcliff, Lindy Adams: Dark Journey, Deep Grace: Jeffrey Dahmer’s Story of Faith. Leafwood Publishers, Abilene, Texas, ISBN 978-0-9767790-2-5, S. 304–305.
  12. ↑ Sascha Cohen (25 квітня 2016). Die Amokläufer von Columbine, ihre weibliche Fangemeinde und ich (вид. Vice (Magazin)). VICE Media.
  13. ↑ Luka Rocco Magnotta Fans Profess Support, 'School-Girl Crush' On Alleged Killer. In: The Huffington Post. 7. September 2012.
  14. ↑ The 10 Most Infamous Murderers Who Married in Prison In: Rolling Stone. 24. November 2014, abgerufen am 25. August 2017.
  15. ↑ Mario Fox: Chicago Paper To Publish Mass Murderer's Love Letters, Associated Press, 27. Februar 1988.
  16. ↑ Cellar monster Josef Fritzl receives hundreds of love letters, Dailymail.co.uk, 4. Juni 2008.
  17. ↑ Melissa Jeltsen: Chris Watts Killed His Family. Then The Love Letters Started Rolling In., Huffpost, 14. Dezember 2018.
  18. ↑ Kastilisch Medrano (5 серпня 2016). The Possible Psychological Disorder of ‘Suicide Squad’’s Harley Quinn (вид. Inverse).

Література

ред.
  • Sheila Isenberg: Women Who Love Men Who Kill. 3. Auflage. Backinprint.com, 2000, ISBN 0-595-00399-0.
  • Elisabeth Pfister: Wenn Frauen Verbrecher lieben. Ch. Links Verlag, Berlin 2013, ISBN 978-3-86153-744-1.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Гібристофілія&oldid=44287544