Давидов Олександр Сергійович

український фізик-теоретик

Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (26 грудня 1912, Євпаторія — 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).

Давидов Олександр Сергійович
Олександр Давидов
Олександр Давидов
Олександр Давидов
Народився26 грудня 1912(1912-12-26) Редагувати інформацію у Вікіданих
Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 лютого 1993(1993-02-19) (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКиїв
КраїнаСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьросіянин
Діяльністьфізик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materфізичний факультет МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьФізика
ЗакладІнститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України
МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникТамм Ігор Євгенович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніФіліппов Геннадій Федорович та ін.
Аспіранти, докторантиБрижик Лариса Свиридівна
Гайдідей Юрій Борисович
Кручинін Сергій Павлович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ
International Academy of Quantum Molecular Scienced Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:«Давидівське розщеплення»
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна медаль «За трудову доблесть» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Біографія

ред.

Народився 26 грудня 1912 року в Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).

 
Могила Олександра Давидова

Помер 19 лютого 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність

ред.

Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.

Першим поширив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють у процесах поглинання світла, люмінесценції та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія здебільшого суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів у кристалах («Давидівське розщеплення»).

Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. У 1966 за теоретичні дослідження екситонів у кристалах нагороджений (спільно з іншими) Ленінською премією.

  • 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей у спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.
  • 19731976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.

Нагороди, почесні звання

ред.

Див. також

ред.

Бібліографія

ред.
  • Давидов О. С. Квантова механіка. — К. : Академперіодика, 2012. — 706 с.
  • Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К. : Наукова думка, 1991. — 672 с.
  • Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К. : Наукова думка, 1971. — 216 с.
  • Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К. : Наукова думка, 1979. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М. : Атомиздат, 1967. — 264 с.
  • Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К. : Наукова думка, 1990. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К. : Наукова думка, 1986. — 160 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К. : Наукова думка, 1984. — 288 с.
  • Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М. : ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
  • Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М. : Наука, 1968. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К. : Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М. : Наука, 1976. — 640 с.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.