Вікіпедія

Дванадцять стільців (фільм, 2005)

російсько-український двосерійний телевізійний мюзикл 2004 року режисера Максима Паперника за романом Ільфа та Петрова
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дванадцять стільців (значення).

«Дванадцять стільців» — російсько-український двосерійний телевізійний мюзикл 2004 року режисера Максима Паперника за романом Ільфа та Петрова. Виробництво телеканалу «Інтер» («Мелорама Продакшн», Україна) за замовленням ВАТ «Перший канал» (Росія)[1].

Дванадцять стільців
ЖанрМюзикл / Комедія
РежисерМаксим Паперник
ПродюсерВлад Ряшин
Олександр Файфман
СценаристГригорій Ховрах
На основіДванадцять стільців
У головних
ролях		Микола Фоменко, Ілля Олейников, Людмила Гурченко, Ніна Усатова, Юрій Гальцев, Ольга Волкова, Анжеліка Варум, Олена Воробей, Олег Школьник, Дмитро Шевченко, Олександр Семчев, Неоніла Білецька, Олексій Вертинський, Олександр Бондаренко, Ольга Гришина, Назар Задніпровський, Лев Сомов, Ольга Когут, Антін Мухарський, Дмитро Лалєнков, Ігор Слободський і Микола Бабенко
КомпозиторМаксим Дунаєвський
ХудожникЮрій Маковейчук
КінокомпаніяІнтер
Тривалість164 хв.
Моваросійська
Країна Україна
 Росія
IMDbID 3963494

Сюжет

ред.

1 серія

ред.

У бідній квартирці безтурботно спить Ільф, якого будить візит незадоволеного Петрова — аванс за новий авантюрний роман отримано вже давно, а не написано ще жодного рядка. Писати вирішують про щось дуже просте — про стільці.

Працівника РАЦСу Іполіта Вороб'янінова повідомляють про передсмертний стан його тещі. На смертному ложі зять дізнається таємницю фамільних коштовностей, зашитих в один зі стільців гостинного гарнітура. Цю ж таємницю дізнається і отець Федір, що сповідав вмираючу. Двоє мисливців за діамантами вирушають до Старгорода.

Авантюрист Остап Бендер прибуває до Старгорода, де в дворі богадільні знайомиться з Вороб'яніновим. На пошуки нові знайомі вирушають тепер компаньйонами. Перший стілець добувається в бійці з панотцем Федором. Він виявляється порожнім.

У житловій конторі Бендер дістає ордери на меблі Вороб'янінова, а батько Федір отримує ордера сім'ї Петухових. Дороги мисливців за коштовностями розходяться. У Старгороді відбулася зустріч з давньою любов'ю Іполіта Матвійовича — Оленою Станіславівною Боур. З цієї зустрічі Остап влаштовує таємне товариство, таким чином формуючи капітал для майбутніх пошуків.

Заради наступного стільця Остап одружується зі вдовою Грицацуєвою, але він також виявляється порожнім. Подальший діамантовий слід веде до Москви.

2 серія

ред.

У московському гуртожитку Киса знайомиться з молодою дівчиною Лізою, до якої вирішує позалицятися. Ця інтрижка вартує Вороб'янінову 200 рублів і грандіозного провалу на аукціоні, де практично з-під носа йдуть решта 10 стільців.

Наступний стілець знаходиться у модниці з малим словниковим запасом Еллочки Щукіної, що бідує. Остап вимінює його на золоте ситечко. Далі Бендер здійснює візит до редакції газети «Верстат». Там його чекають два стільці і зустріч з його дружиною — мадам Грицацуєвою, що розшукує Остапа. Стільці театру «Колумб» перекочовують через монтера-п'яницю, але діамантів немає і в них.

Панотець Федір викуповує стільці у інженера Брунса, але, не виявивши в них скарбів, з'їжджає з глузду і, без копійки грошей, пішки вирушає додому, в повітове місто N.

Отримавши дані про місце перебування останнього стільця, Вороб'янінов вирішує, що компаньйон йому більше не потрібний, і перерізує бритвою горло Бендеру, який спить.

Фінал у Ріо-де-Жанейро, де відпочивають відомі та багаті письменники. З їхньої розмови довідуємося, що в творчих суперечках через «вбивства» Бендера, вони вирішили як компроміс передати алмази Мадам Пєтухової тому самому клубу залізничників. Тоді ж їх знаходить справжня мадам Грицацуєва, яка продовжує шукати Бендера, на що один з письменників говорить: «Ніколи не втрачайте надію».

У ролях

ред.

В епізодах

ред.

Знімальна група

ред.

Пісні і виконавці

ред.
  1. Ольга Волкова, Ілля Олейников і Юрій Гальцев — Бриллианты, изумруды и рубины/1 с. 10.11—13.06/
  2. Микола Фоменко та Ілля Олейников — Тёща тоже бывает полезной/1 с. 21.00—24.21/
  3. Микола Фоменко — Командовать парадом буду я/1 с. 32.44—35.32/
  4. Микола Фоменко та Ніна Усатова —Страсти/2 с. 45.53—47.30/
  5. Микола Фоменко та Ніна Усатова — Танго/1 с. 1:16.17—1:18.40/
  6. Ілля Олейников і Людмила Гурченко — Лямур-Тужур/1 с. 53.55—57.26/
  7. Ілля Олейников — Отцвели уж давно хризантемы.../2 с. 9.46—14.00/
  8. Анжеліка Варум та Олена Воробей — Хамишь парниша/2 с. 29.45—32.45/
  9. Микола Фоменко — Вам шах и мат/2 с. 1:1.18—1:3.49/
  10. Олександр Семчев і Дмитро Шевченко — Финальная песня (Рио-Де-Жанейро)/2 с.1:14.40—1:18.13/

Факти

ред.
  • Микола Фоменко, який зіграв Остапа в цьому фільмі, в той час був зятем Андрія Миронова, який також виконував роль Остапа в телефільмі 1976 року
  • Зйомки проходили в павільйонах кіностудії «Укртелефільм» у Києві. Були побудовані 17 різних декорацій, а сцени аукціону знімали в одному з будинків культури української столиці[2].
  Микола Фоменко в мюзиклі трохи жорсткуватий та прямолінійний, але водночас це Бендер сьогоднішнього дня. Ілля Львович Олейников - просто найкращий Кіса, а їх з Фоменко дует тягне на собі всю махину. Кіса для мене, це Бендер на пенсії і, повірте, вони не дарма знайшли один одного. Я дуже скептично ставився до Юри Гальцева, очікував від нього, як від артиста естради, якихось штампів, а він так блискуче зіграв батюшку Федора! Абсолютно нова Олена Станіславівна вийшла у Людмили Гурченко, яка сама поставила всі танці в дуеті з Олейниковим. Людмила Марківна - це Примадонна з великої літери і працювати з нею виявилося фантастичною насолодою. Одним словом, це шоу не для людей зі слабкими нервами! - режисер Максим Паперник про акторський ансамбль фільму в інтерв'ю газеті «Сьогодні» № 297 (1941) за 29.12.2004 року[3]  
  Публіка нікуди не дінеться і буде дивитися мюзикл із задоволенням. У неї всього 15 каналів і 150 відомих імен та прізвищ разом з політиками, баскетболістами, артистами і президентом - Микола Фоменко про жанр новорічних мюзиклів[7]  

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Двенадцать стульев (2005) Информация на сайте Kino-X [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Анна СМИЛЫК (13 сентября, 2004). «Двенадцать стульев» под елку (рос.). «День». Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 2014-5-31.(рос.)
  3. ↑ «12 стульев» — Шоу не для слабонервных [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Константин БЕЛОВ (26 Августа 2004). Фоменко отказался целоваться с Сердючкой (рос.). Комсомольская правда. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 2014-5-30.(рос.)
  5. ↑ Людмила Гурченко закинула ноги на Илью Олейникова [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Людмила ГРАБЕНКО (18 октября 2005). Оператор Вадим САВИЦКИЙ: "Я попросил Гурченко: "Можно с вами в новом костюме сфотографироваться?". - "Что, только из-за костюма?!" - нервно отреагировала она" (рос.). Бульвар Гордона № 26 (26). Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 2014-5-31.(рос.)
  7. ↑ Юлия ЛАРИНА. Новогодняя летняя ночь (рос.). Огонёк. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 2014-5-31.(рос.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Дванадцять_стільців_(фільм,_2005)&oldid=43186455