Деже Костолані
| Деже Костолані | |
|---|---|
| угор. Kosztolányi Dezső | |
| Народився | 29 березня 1885 Суботиця |
| Помер | 3 листопада 1936 (51 рік) Будапешт ·пневмонія |
| Поховання | Керепеші |
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина |
| Національність |  Угорщина |
| Діяльність | поет, літературний критик, перекладач, журналіст, есеїст, письменник |
| Галузь | Угорська література |
| Знання мов | угорська |
| Заклад | Nyugatd і Q16522442? |
| Членство | Hungarian PEN Clubd і масонство |
| Батько | Árpád Kosztolányid |
| Родичі | Ágoston Kosztolányid |
| У шлюбі з | Ilona Schlesingerd |
| Діти | Ádám Kosztolányid |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0467594 |
| |
_%E2%80%94_crop.jpg){kind=link}
Деже Костолані (угор. Kosztolányi Dezső; *29 березня 1885, Суботиця — †3 листопада 1936, Будапешт) — угорський письменник, поет, журналіст, перекладач.
Біографія
ред.Народився 29 березня 1885 в Суботиці, провінційному австро-угорському місті (зараз територія Сербії). Це місто стало прототипом для написання його романів, в тому числі і роману «Жайворонок». Його рід володів трьома замками і землями на півдні країни, і були єдиними представниками аристократії в цьому регіоні. Саме сімейні традиції стали ключовими у формуванні його особистості.
Його батько був директором місцевої гімназії, в якій навчався і сам Костолані, поки його не вигнали за погану поведінку. Але перші знання Костолані отримав від свого діда, колишнього військового офіцера, який вчив його читати, писати і навіть вчив його англійської мови. Але в той же час дід не поділяв його творчих поривів в ранньому дитинстві і вселяв, щоб він знайшов роботу, яка б приносила заробіток.
Навчався в Будапештському університеті з 1903 по 1904 рік, де вивчав угорську та німецьку мову, але потім перевівся на факультет журналістики в 1906 році.
Зайнявся журналістикою, почав писати вірші та оповідання для газет. Активно співпрацював з органом угорських модерністів журналом Нюгат (Захід). Коли почалася Перша світова війна, брат Костолані виявився в таборі в Сибіру. Його смерть в ув'язненні стала важким ударом для Костолані.
Помер від раку гортані 3 листопада 1936 року. Перед своєю смертю вважався одним з найкращих письменників Угорщини.
Творчість
ред.У збірках віршів «Скарги бідної дитини» (1910), «Скарги сумного чоловіка» (1924), «Звіт» (1935) та інших домінують настрої соціальної невлаштованості.
Різкий осуд суспільства, що породжує деспотизм, губить людську індивідуальність, звучить в історичному романі «Нерон, кривавий поет» (1922).
Повість «Жайворонок» (1924), романи «Золотий дракон» (1924) і «Анна Едеш» (1926) — про знедолених людей, у середовищі яких зріс протест проти насильства і злигоднів. У романі «Корнель Ешті» (1936) — підвищена увага до внутрішнього світу людини. Автор численних оповідань.
Окремі вірші Костолані переклали Юрій Шкробинець, Іван Петровцій, Іван Мегела.
Література
ред.- Петровцій І. Чистий промінь надії. «Літературна Україна», 1985, 6 червня;
- Мегела И. Летописец повседневности. «Иностранная литература», 1986, № 12;
- Мегела І. «Нерон, кривавий поет» Деже Костолані. Історія і сучасність. «Радянське літературознавство», 1987, № 4;
- Сабо Э. Новеллы Костолани. В кн.: Писатели Венгрии. М., 1989.
|