Деревій язиколистий
Деревій язиколистий[1], чихавка язиколиста[2] (Achillea lingulata) — вид рослин із родини айстрових (Asteraceae).
| Деревій язиколистий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Деревій (Achillea) |
| Вид: | A. lingulata
|
| Біноміальна назва | |
| Achillea lingulata | |
Біоморфологічна характеристика
ред.Багаторічна рослина. Кореневище повзуче, буре, розгалужене, коротке. Стебла прямовисні, прості, 15–50 см заввишки, густо вкриті листками, від дрібно волосинчастих до безволосих. Листки 2–7 см завдовжки, язикоподібні, з тупою, іноді виїмчастою верхівкою, на краях слабо пилясті зазубрені, війчасті. Суцвіття — щільний щиток, складається з 10–25 кошиків. Обгортки діаметром 6–7 мм утворені загостреними, темно облямованими, рясно-волосистими листками. Язичкових квіток 6–9. Язички білі, еліптичні, завдовжки 4 мм. Сім'янки сплющені, 2.5–2.8 × 0.9–1.1 мм; поверхня поздовжньо смугаста, слабо блискуча, жовтувато-коричнева. Цвіте у липні–серпні, плодоносить у серпні–вересні. Здатний до вегетативного розмноження, але переважає насіннєве поновлення[2][3][4].
Середовище проживання
ред.Вид зростає у Європі від Балканського п-ва до України (Боснія та Герцеговина, Сербія та Косово, Чорногорія, Македонія, Албанія, Румунія, Болгарія, Греція, Україна)[5][6].
В Україні вид росте на високогірних луках, кам'янистих місцях — у Карпатах, рідко (хребти Чорногора, Свидовець)[2].
Охороняється у Свидовецькому, Чорногірському і Мармароському масивах Карпатського БЗ, а також у заповідній зоні Карпатського НПП. У ЧКУ має статус «рідкісний»[4].
Примітки
ред.- ↑ Achillea lingulata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 335.
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 689. (англ.)
- ↑ а б ЧКУ
- ↑ Achillea lingulata. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 24.03.2022. (англ.)
- ↑ Achillea lingulata. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24.03.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |