Джадан Леся Анатоліївна
Леся Анатоліївна Джадан (нар. 23 листопада 1975 в м. Прилуки Чернігівської області — пом. 12 лютого 2024 в Києві) — українська журналістка, співзасновниця і багаторічна головна редакторка чернігівської щотижневої обласної газети «Деснянка», громадська діячка та волонтерка.
| Джадан Леся Анатоліївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 23 листопада 1975 Прилуки, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Померла | 12 лютого 2024 (48 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | журналістка, волонтерка |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| У шлюбі з | Андрій Джадан |
| Діти | Єлизавета, Софія, Данило |
Життєпис
ред.Навчалася в Інституті журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. На початку кар'єри була журналістом телекомпанії «Прилуки» в місті Прилуки Чернігівської області. Пізніше літературним редактором газети «Деснянська правда» в Чернігові, виконавчим директором міжнародного журналу «In the World of Special Services» в Києві, керівником пресцентру Генпрокуратури України. Проживала в Києві.
Померла внаслідок онкологічного захворювання, похована на Байковому кладовищі.[1]
Була заміжня, чоловік Андрій — підприємець. Залишила трьох дітей: Єлизавету, 9 років, Софію, 7 років і Данила, 4 роки.[2][3][4]
Громадська і волонтерська діяльність
ред.У 2019 вступила в громадську організацію Ротарі-клуб «Київ-Столиця». Як президентка цього клубу (з березня 2022 по червень 2023) займалася залученням коштів для допомоги редакціям медіа на деокупованих і прифронтових територіях, забезпечення військових генераторами, турнікетами, ліками, системами очищення води, втіленням проєкту «Перша медична допомога» (тренінги для школярів і студентів), забезпеченням житла для багатодітних родин та родин, житло яких було зруйноване російськими окупантами, організацією доставлення в медичні заклади генераторів, медобладнання та інструментів, систем очищення води, медичних засобів та ліків, речей для поранених.
За її участі суттєва допомога була надана 8 підрозділам ДСНС України в Чернігівській області: рятувальний човен, пожежні машини, автомобіль для розмінування, генератори, мотопомпи, аптечки, ковдри. 65 потужних генераторів отримали підрозділи ЗСУ, ТРО, прикордонники, рятувальники, медики, реабілітаційні центри, а також Національний Ботанічний сад у Києві.[2]
Починаючи з кінця 2022 року під її керівництвом Ротарі-клуб почав займатися допомогою сім'ям на деокупованих територіях Чернігівщини, які втратили житло внаслідок російської агресії. Базучючись на запитах від місцевих громад, Леся з друзями-ротарійцями знаходили міжнародних донорів для фінансування створення нових сучасних модульних будинків на місці старих розтрощених росіянами споруд. Таким чином, були залучені кошти спеціального грантового фонду для упередження катастроф Фундації Ротарі Інтернешенл для 5 українських родин. Для будинка родині похилого віку були залучені кошти шведських благодійників - сім'ї Бріт та Пера Яннерстен, для іншої родини гроші надала швейцарська ІТ-компанія з українським корінням VIRTUOZZO . В 2023 році до справи долучився СІТІБАНК-Україна, який профінансував нові будинки для ще 10 родин, втративших житло напередодні. Цей проєкт був реалізований в співдружності з Благодійним фондом Peli can live та отримав власну назву "Знову Вдома".[5]
Відзнаки
ред.- Award For Peace & Humanitarian Service (2022, на знак визнання видатного внеску в розбудову миру, людського розвитку, допомоги біженцям, сталий економічний розвиток, гендерну рівність, охорону здоров’я, освіту та викорінення бідності).
Примітки
ред.- ↑ Померла журналістка, директорка чернігівського видання «Деснянка» Леся Джадан. Укрінформ. 14 лютого 2024. Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ а б Сніжана Божок (26 липня 2023). Президентка доброї волі або 516 днів нон-стоп: історія столичної волонтерки. Вечірній Київ. Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ Віра Крайня (14 лютого 2024). Померла журналістка та активістка Леся Джадан. Детектор медіа. Процитовано 14 березня 2024.
- ↑ Леся Джадан померла у приватній клініці // Вісник Ч. — № 7 (1960), 15 лютого 2024. — С. 4.
- ↑ Peli can live (15 березня 2024), HOME AGAIN: Project documentary film, процитовано 10 вересня 2024
Посилання
ред.- Lesya Dzhadan. Global Peace And Humanitarian Awards.