Вікіпедія

Джеймс Джордж

Джеймс Джордж (англ. James George; 14 вересня 1918(1918вересня14), Торонто, Канада — 7 лютого 2020) — канадський дипломат, політичний та екологічний активіст, письменник і «духовний шукач»[2]. Засновник Threshold Foundation і президент Sadat Peace Foundation, він очолював міжнародну місію Friends of the Earth[3] до Кувейту та Перської затоки для оцінки післявоєнної шкоди навколишньому середовищу[4].

Джеймс Джордж
 
Народження: 14 вересня 1918(1918-09-14) Редагувати інформацію у Вікіданих
Торонто, Канада
Смерть: 7 лютого 2020(2020-02-07) Редагувати інформацію у Вікіданих (101 рік)
Країна:  Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Крайст Черч[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джордж.

Ранні роки

ред.

Народився у Торонто, Онтаріо. Отримав стипендію Літтауера у Гарвардському університеті[5] та був стипендіатом Родса в Онтаріо у 1940 році, навчався у Коледжі Верхньої Канади, Триніті-коледжі й Торонтському університеті, а також здобув ступінь почесного доктора священної літератури Триніті-коледжу Торонтського університету у травні 2008 року[6]. Під час навчання в університеті був членом братства Alpha Delta Phi[7].

Кар'єра

ред.

Під час Другої світової війни служив у Королівському канадському військово-морському резерві добровольців й отримав звання лейтенанта, після чого представляв Канаду в ООН. У 1955—1957 роках обіймав посаду заступника директора відділу розвідки у Міністерстві зовнішніх справ в Оттаві. Пізніше — заступника канадського постійного представника при НАТО у Парижі з 1957 до 1960 рік[8]. Джордж працював разом з Г'ю Гемблтоном, канадцем, якого викрили у шпигунстві на користь СРСР.

Джордж отримав посаду верховного комісара Канади на Шрі-Ланці у 1960—1964 роках, потім у Парижі у посольстві Канади[9], верховним комісаром в Індії та послом у Непалі у 1967—1972 роках[10] і послом в Ірані та країни Перської затоки 1972—1977 роках[11]. Генеральний секретар Співдружності Арнольд Сміт приписував Джорджу допомогу у стримуванні конфлікту між Індією та Пакистаном у 1971 році, коли Східний Пакистан став Бангладеш[12].

Залишивши дипломатичну службу у 1977 році, Джордж повністю присвятив увагу екологічним і духовним питанням. Як керівник Threshold Foundation, який він допоміг заснувати у Лондоні (1978—1982), відіграв провідну роль у прийнятті Міжнародною китобійною комісією мораторію на китобійний промисел у відкритому морі та забороні всього китобійного промислу в Індійському океані й Антарктиці[13]. У 1984 році став співзасновником Фонду миру Анвара Садата для сприяння миру на Близькому Сході, а наступного року став засновником Rainforest Action Network[14]. Працював над розробкою вітроенергетичних ресурсів у Британській Колумбії та допомагав у розробці нової технології, щоб опріснення морської води стало доступнішим[13].

Видавець описує Джорджа як «перш за все духовного шукача»[15]. За роки дипломатичної служби він познайомився з багатьма духовними вчителями, зокрема Крішнамурті, Томасом Мертоном, Йогасвамі зі Шрі-Ланки, доктором Джавадом Нурбахшем, Дуджомом Рінпоче та Чог'ямом Трунгпою Рінпоче. Протягом шести десятиліть він був відданим практиком «Роботи» Гурджиєва та близьким учнем мадам де Зальцманн, учениці Г. І. Гурджиєва[15]. У 1968 році він написав рекомендаційний лист для Йогі Бхаджана з нагоди початку його викладацької місії на Заході[16].

Особисте життя

ред.

Джордж був двічі одружений. Перший шлюб з Керолайн Парфітт тривав з 1942 до 1996 року. Пара виховувала трьох дітей: Деніела, Грема (помер у 2003 році) та Керолайн Рендольф (Долфі)[17]. 1 січня 2005 року у віці 86 років він одружився з Барбарою Брейді Райт у Сан-Франциско[18].

У вересні 2007 року Сі-Бі-Сі показало короткий документальний фільм про нього «У дусі дипломатії» незалежного режисера Марко Маскаріна. У стрічці використано елементи документального фільму «Святий Димитрій їздить на червоному коні: Джеймс Джордж залишає Індію» Пола Зальцмана 1975 року[19].

У вересні 2018 року Джорджу виповнилося 100 років. Він помер у лютому 2020 року у віці 101 року[20][21].

Публікації

ред.
  • George, James (1975). Achaemenid Orientations.
  • George, James; Blackwelder, Brent (10 липня 1991). Oil Fires: A Middleast Chernobyl?. Toronto Star. с. A21.
  • George, James (1 вересня 2002). Asking for the Earth: Waking Up to the Spiritual/Ecological Crisis. Barrytown, NY: Station Hill Press. ISBN 978-1581770902.
  • George, James (22 серпня 2009). The Little Green Book on Awakening. Barrytown, NY: Station Hill Press. ISBN 978-1-58177-112-1.
  • George, James (2016). Last Call: Awaken to Consciousness (Paperback).

Примітки

ред.
  1. ↑ Rhodes Scholar Database
  2. ↑ Fordham, Walter (October 2003). Interview with James George: June 27th, 2003. Chronicles of Chögyam Trungpa Rinpoche. Процитовано 1 квітня 2015.
  3. ↑ Cushman, John H. Jr. (25 червня 1991). Environmental Toll Mounting in Kuwait As Oil Fires Burn On. New York Times. Процитовано 1 квітня 2015.
  4. ↑ Whittaker, Richard (24 грудня 2004). Interview: James George: If Not Now, When? SF, CA 12/24/04. works & conversations. ServiceSpace. Процитовано 1 квітня 2015.
  5. ↑ Abstracts 2009: On the writings of G.I. Gurdjieff. All & Everything International Humanities Conference. 2009. Процитовано 2 квітня 2015.
  6. ↑ Fordham, Walter (2011). Chronology: A partial timeline of James George's accomplishments and continuing activities. Chronicles of Chögyam Trungpa Rinpoche. Архів оригіналу за 18 February 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  7. ↑ Torontonensis. Toronto: University of Toronto Students' Administrative Council. 1939. с. 418.
  8. ↑ Fordham, Walter (2011). Chronology: A partial timeline of James George's accomplishments and continuing activities. Chronicles of Chögyam Trungpa Rinpoche. Архів оригіналу за 18 February 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  9. ↑ Heads of Post List : SRI LANKA. Foreign Affairs, Trade and Development Canada. Government of Canada. 3 жовтня 2011. Архів оригіналу за 6 November 2014. Процитовано 1 квітня 2015.
  10. ↑ Fordham, Walter (2011). Chronology: A partial timeline of James George's accomplishments and continuing activities. Chronicles of Chögyam Trungpa Rinpoche. Архів оригіналу за 18 February 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  11. ↑ George, James (Career). Foreign Affairs, Trade and Development Canada. Government of Canada. 3 жовтня 2011. Архів оригіналу за 6 November 2014. Процитовано 1 квітня 2015.
  12. ↑ Abstracts 2009: On the writings of G.I. Gurdjieff. All & Everything International Humanities Conference. 2009. Процитовано 2 квітня 2015.
  13. ↑ а б Abstracts 2009: On the writings of G.I. Gurdjieff. All & Everything International Humanities Conference. 2009. Процитовано 2 квітня 2015.
  14. ↑ Fordham, Walter (2011). Chronology: A partial timeline of James George's accomplishments and continuing activities. Chronicles of Chögyam Trungpa Rinpoche. Архів оригіналу за 18 February 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  15. ↑ а б James George. Barrytown/Station Hill Press. 2008. Архів оригіналу за 6 October 2010. Процитовано 2 квітня 2015.
  16. ↑ Yogi Bhajan's Biography. Healthy, Happy, Holy Organization. 3HO Foundation. Архів оригіналу за 26 March 2018. Процитовано 10 липня 2021.
  17. ↑ Abstracts 2009: On the writings of G.I. Gurdjieff. All & Everything International Humanities Conference. 2009. Процитовано 2 квітня 2015.
  18. ↑ Whittaker, Richard (24 грудня 2004). Interview: James George: If Not Now, When? SF, CA 12/24/04. works & conversations. ServiceSpace. Процитовано 1 квітня 2015.
  19. ↑ Fordham, Walter (2011). Chronology: A partial timeline of James George's accomplishments and continuing activities. Chronicles of Chögyam Trungpa Rinpoche. Архів оригіналу за 18 February 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  20. ↑ Remembering the life of James George. montrealgazette.remembering.ca (англ.). Процитовано 22 жовтня 2023.
  21. ↑ Edwards, Lucie (28 лютого 2020). Remembering Ambassador James George, 1918-2020. Bhutan Canada Foundation (амер.). Процитовано 22 жовтня 2023.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Джеймс_Джордж&oldid=43801310