Джигурда Ольга Петрівна
| Джигурда Ольга Петрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
_.jpg) | ||||
| Народилася | 7 грудня 1901 село Печеніги, Печенізька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія (тепер — село Чугуївського району Харківської області України) | |||
| Померла | 10 грудня 1986 (85 років) Запоріжжя, Запорізька область, Українська РСР (тепер — центр Запорізької області України) | |||
| Поховання | Капустяне кладовище | |||
| Громадянство |  Російська імперія→УНР→ СРСР | |||
| Діяльність | письменниця, лікарка, лікарка-хірургиня, фтизіатр  | |||
| Alma mater | Харківський університет | |||
| Мова творів | російська | |||
| Учасник | Друга світова війна і Оборона Севастополя | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
О́льга Петрі́вна Джигурда́ (нар. 7 грудня 1901 — пом. 10 грудня 1986) — українська лікарка, письменниця, учасниця Другої світової війни. Заслужена лікарка УРСР, Почесна громадянка міста Запоріжжя.
Життєпис
ред.Народилася 7 грудня 1901 року у селі Печеніги Печенізької волості Вовчанського повіту Харківської губернії Російської імперії (тепер — село Чугуївського району Харківської області України) в сім'ї земського лікаря. Згодом — сім'я переїхала до Вовчанська.
У 1919 році — на відмінно закінчила Вовчанську жіночу гімназію.
У 1925 році — закінчила Харківський університет, медичний факультет (за іншими даними — Харківський медичний інститут[1]). Отримала спеціальність лікаря-фтизіатра. Цього ж року — повернулася до Вовчанська, де працювала дитячим лікарем у місцевій лікарні. Та невдовзі — переїхала до Білгорода.
У кінці 1920-х років — переїхала до Криму. Працювала начальницею туберкульозного відділення санаторію у Євпаторії.
У 1934 році — переїхала до Запоріжжя. Працювала дільничною лікаркою-фтизіатринею протитуберкульозного диспансеру.
Із 1941 по 1949 рік — служила лікаркою на Чорноморському флоті СРСР. Зокрема, із листопада 1941 року по червень 1942 року — лікаркою на транспортному кораблі «Абхазія», який возив захисникам Севастополя боєприпаси, а на зворотньому шляху вивозив поранених. 10 червня 1942 року підбита «Абхазія» почала тонути — Джигурда разом із командою виносила поранених в підземний шпиталь Інкермана і однією з останніх залишила корабель.
Учасниця оборони Миколаєва, Севастополя, Кубані, Кавказу. Нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора і шістьма медалями (зокрема, медалями «За оборону Севастополя» і «За оборону Кавказу»).
Із 1944 року, після визволення Севастополя від гітлерівців, і до 1949 року — працювала у головному госпіталі Чорноморського флоту імені Пирогова, що був закладений в Севастополі. Закінчила військову службу на посаді хірурга госпіталю у званні майора медичної служби.
Після служби на флоті — повернулася до Запоріжжя. Знову працювала дільничною лікаркою-фтизіатринею міського протитуберкульозного диспансеру.
У 1949 році — стала членкинею Спілки письменників СРСР.
У 1967 році — отримала звання Заслужений лікар Української РСР. Цього ж року — стала членкинею Спілки письменників України.
У 1970 році — отримала звання Почесний громадянин міста Запоріжжя (присвоєно рішенням міської ради від 4 вересня 1970 року № 393).
Померла 10 грудня 1986 року у Запоріжжі. Похована у Запоріжжі, на Капустяному кладовищі.
Творчість
ред.Перші публікації вийшли у журналах «Советский Крым» та «Знамя». Вони привернули увагу відомих на той час письменників: Петра Павленка, Вадима Кожевникова, Петра Вершигори, Олександра Твардовського та Олександра Фадеєва.
Творчий доробок складається із трьох напівдокументальних книг на військову тематику російською мовою:
Примітки
ред.- ↑ Гетьманець М.Ф. Джигурда Ольга Петрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
Джерела
ред.- Бахрах М.Л. Джигурда Ольга Петровна// Краткая литературная энциклопедия. — Т.2. — Москва, 1964. — 1056 c.
- Василенко П. Військлікар другого рангу Ольга Джигурда: [орденоносець Великої Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора служила на «плавучому» шпиталі у листопаді 1941 р. — червні 1942 р.] // Печенізький край. — 1996. — 12 жовтня.
- Василенко П. Слово про славну землячку [Ольгу Петрівну Джигурду (07.12.1901, с. Печеніги — 10.12.1986, м. Запоріжжя): щодо проведення заходів, присвячених пам'яті письменниці, лікаря] // Печенізький край. — 1996. — 6 лютого.
- Василенко П. Творчий почерк Ольги Джигурди: [твори: «Загибель «Абхазії» (1946), «Теплохід «Кахетія» (1948), «Підземний госпіталь» (1949), «Тилові будні» (1961)] // Печенізький край. — 1996. — 7 грудня.
- Гетманець І.О. Ольга Джигурда — військовий лікар і письменник// Методологія та практика лінгвістичної підготовки іноземних студентів: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Харків, 14 квітня 2021 р. / Ред. колегія: С.О. Краснікова, Н.В. Аль-Газо, С.В. Заборовська та ін. — Харків, 2021. — Випуск 15. — С. 16–21.
- Гетьманець М.Ф. Джигурда Ольга Петрівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 523. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- Город Запорожье. Информация о городе. Почётные граждане города. [Архівовано 25 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Доценко І.І. Джигурда Ольга Петрівна // Літературна Харківщина: довідник / За заг. ред. М.Ф.Гетьманця. – Х., 1995. – С. 131.
- Лисняк В.О. О том, что не забудется никогда // Запорожская правда. — 1961. — 7 грудня. (рос.)
- Ольга Петрівна Джигурда [(07.12.1901–10.12.1986): письменниця, засл. лікар УРСР, народилася у Печенігах, вчилася у Вовчанській жіночій гімназії] // Захаров І. Історія Вовчанщини. — Вовчанськ, 1995. — С. 170-171.
- Сосницький Л. Вандали-манкурти спаплюжили пам`ять жінки-хірурга II світової// Голос України. — 2016. — 15 листопада.
- Чабаненко В.А. ДЖИГУРДА Ольга Петрівна// Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І.О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — Київ: Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т.2: Д-К. — С. 48. — ISBN 5-88500-014-X