Джон Майкл Бішоп

Джон Майкл Бішоп (англ. John Michael Bishop; народився 22 лютого 1936 року, Йорк, Пенсільванія, США) — американський імунолог і мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Гарольдом Вармусом. Професор Університету Каліфорнії в Сан-Франциско.

Джон Майкл Бішоп
англ. John Michael Bishop
John Michael Bishop John Michael Bishop
Народився	22 лютого 1936(1936-02-22)[…] (88 років)  Йорк, Пенсільванія, США
Місце проживання	США
Країна	США
Національність	Білі люди
Діяльність	біолог, вірусолог, імунолог, викладач університету, лікар, онколог, хімік, мікробіолог
Alma mater	Гарвардський університет
Галузь	імунологія, мікробіологія
Заклад	Каліфорнійський університет у Сан-Франциско Національний інститут алергії й інфекційних хворобd
Науковий ступінь	докторський ступінь і доктор філософії
Науковий керівник	Gebhard Kochd
Аспіранти, докторанти	Patrick O. Brownd Chi V. Dangd Гаролд Вармус Kari Alitalod Joshua M Kapland
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Європейська академія American Society for Cell Biologyd Американське товариство мікробіологіїd American Society for Virologyd Alpha Omega Alphad Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки:	ретровірусний онкогенез
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1989) Національна наукова медаль США (2003)
Джон Майкл Бішоп у Вікісховищі

Біографія

Джон Майкл Бішоп народився 22 лютого 1936 року в Йорку (Пенсільванія) в сім'ї лютеранського священика. Він закінчив невелику сільську школу, а потім провінційну вищу школу. Дружба з сімейним лікарем Робертом Кафом стимулювала його інтерес до біології людини. Вирішивши вступити до медичної школи, Бішоп спочатку закінчив Геттісберзький коледж, а потім почав вивчати медицину в Гарвардському університеті. Там він вперше почав займатися вірусами тварин. Після закінчення медичної школи Бішоп 2 роки пропрацював лікарем у Массачусетському загальному госпіталі, а потім вступив у пост-докторантуру в Національний інститут здоров'я в Бетезді, де займався реплікацією поліовірусу, а після річного перебування в Гамбурзі отримав позицію в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско, де працює досі.

Науковий внесок

Спочатку Джон Бішоп цікавився молекулярною біологією, але брак досвіду не дозволив йому безпосередньо займатися дослідженнями в цій галузі, тому він вибрав наукову нішу, яка, не бувши областю фундаментальної молекулярної біології, тим не менше дозволила йому бути залученим в неї. Він займався вірусами, зокрема їх реплікацією. В Університеті Каліфорнії Бішоп почав працювати з вірусом саркоми, який пізніше став вважатися одним з класичних ретровірусів. У цей час Говард Темін та Девід Балтімор відкрили зворотну транскриптазу, ключовий фермент ретровірусу. Бішоп зміг описати механізм копіювання РНК в ДНК зворотною транскриптазою і охарактеризував вірусну РНК в інфікованій клітнині. Наприкінці 1970-х років Бішоп разом з Гарольдом Вармусом досліджували як вірус саркоми трансформує інфіковані клітини в неоплазми. Вони виявили, що ген вірусу, що викликає утворення пухлини, або неопластичних трансформацію інфікованих клітин, (src) опинився в вірусному геномі в результаті захоплення нормального клітинного гена (прото-онкогена) в процесі трансдукції. Мутація цього гена перетворила його в онкоген.

У 1989році у Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Посилання

• Автобіографія Джона Майкла Бішопа на Нобелівському сайті [Архівовано 3 серпня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)