Джоселін Вільденштайн
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Джоселін Вільденштейн.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Джоселін Еліс Вільденштайн[3] (фр. Jocelyn Alice Wildenstein, до шлюбу Жоселін Періссе; 1939/1940[4] — Париж, Франція) — швейцарська світська особа[5], знана завдяки великій кількості пластичних операцій, гучному розлученню 1999 року з мільярдером, артторговцем і бізнесменом Алеком Вільденштайном[6][7], екстравагантним трибом і подальшим банкрутством.
| Джоселін Вільденштайн | |
|---|---|
| Народилася | 7 вересня 1945 Лозанна, Швейцарія[1] |
| Померла | 31 грудня 2024[1] (79 років) Париж, Франція[1] ·тромбоемболія легеневої артерії[1] |
| Країна |  Швейцарія[2] США Франція |
| Місце проживання | Лос-Анджелес |
| Діяльність | світська особа, колекціонерка мистецтва |
| У шлюбі з | Alec N. Wildensteind |
| IMDb | ID 3387745 |
Раннє життя та стосунки
ред.Народилася в Лозанні, Швейцарія[4][8]. Її батько Арман Періссе (помер 12 березня 1997 року в Кенії) працював у магазині спортивних товарів, а мати Ліліан Періссе була домогосподаркою[4]. У 17 років почала зустрічатися зі швейцарцем Сірілом Піге, продюсером фільму 1964 року «Un commerce tranquille»[9]. Пізніше жила в Парижі з італійсько-французьким режисером Серджіо Гоббі[10] й стала вправним мисливцем і пілотом[5].
1977 року саудівський торговець зброєю Аднан Хашоггі познайомив Періссе з Алеком Вільденштайном, який походив із заможної родини знаних торговців мистецтвом[11], на африканському ранчо Вільденштайна[8]. 30 квітня 1978 року Періссе втекла з Вільденштайном до Лас-Вегаса[8] і народили двох дітей[12]. Існували підозри, що вона могла бути проституткою до зустрічі з Вільденштайном, але це так і не довели[8].
Розлучення Вільденштайнів 1999 року[6][13] не було мирним[14]. Джоселін зайшла до спальні в будинку Вільденштайна в Нью-Йорку, де перебував чоловік та 21-річна російська модель, Вільденштайн погрожував Джоселін пістолетом[15][16]. За це він провів ніч у в'язниці[16]. Під час розгляду справи головуюча суддя Мерилін Даймонд отримувала поштою погрози вбивства[17]. Джоселін заручилася підтримкою Еда Роллінза[10][18] в роботі з громадськістю та в різний час Бернарда Клера[10][19] і Кеннета Годта[20] як юридичних консультантів. 2003 року почала зустрічатися з модельєром Ллойдом Кляйном[21].
Пластична хірургія
ред.Зробила численні пластичні операції на обличчі[22]. За зовнішність[23] ЗМІ прозвати її «жінкою-кішкою», «королевою-левицею» та «нареченою Вільденштайна»[24]. Вона заперечує, що робила надмірну кількість пластичних операцій, покликаючись на своє швейцарське походження[23], але зізналася, що витратила чимало мільйонів на операцію, щоб зробити її очі подібні до котячих[25]. За словами Алека Вільденштайна, «вона думала, що може полагодити своє обличчя, як предмет меблів. Шкіра так не працює. Але вона не слухала»[8].
Фінанси
ред.Знана своїм екстравагантним життям. Одного разу вона підрахувала витрати на телефонний зв'язок — 60 000 доларів, а витрати на їжу та вино — 547 000 доларів за рік[11]. Відповідно до угоди про розлучення отримала 2,5 мільярда доларів США (хоча, за чутками, ця сума сягає 3,8 мільярда доларів[26]) і 100 мільйонів доларів щороку протягом наступних 13 років[17], які не може витрачати на пластичні операції[27]. Після розлучення продала сімейний будинок у Нью-Йорку забудовнику Джанні Буллок за 13 мільйонів доларів[28].
2018 року подала заяву про захист від банкрутства відповідно до глави 11, стверджуючи, що на її банківському рахунку 0 доларів США[29]. 2020 року її три квартири в Трамп-тауер були конфісковані. Фінансові труднощі пояснює проблемами з довірою, які виникли після розлучення, та припинення виплат від Алека Вільденштайна з 2015 року[30].
Смерть
ред.Померла 31 грудня 2024 року від тромбоемболії легеневої артерії у готелі в Парижі[31].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Décès de Jocelyn Wildenstein, la « femme chat » de la jet-set — 2025.
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ The Crazy Life of Billionaire Socialite Jocelyn Wildenstein. MSN. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 21 жовтня 2016.
- ↑ а б в Konigsberg, 1997, с. 34.
- ↑ а б McCracken, 2008, с. 25.
- ↑ а б Dunford, 2009, с. 181.
- ↑ DeMello, 2007, с. 13, 36.
- ↑ а б в г д Jocelyne's Revenge. Vanity Fair (амер.). 9 березня 1998. Процитовано 8 березня 2023.
- ↑ Konigsberg, 1997, с. 35.
- ↑ а б в Carlin, Peter Ames (26 січня 1998). Surgical Strike. People Magazine. 49 (3). ISSN 0093-7673. Процитовано 4 січня 2012.
- ↑ а б Felder та Victor, 2011.
- ↑ Heigl, Alex (9 грудня 2016). The Famous Life and Face of Jocelyn Wildenstein. People. Процитовано 7 лютого 2017.
- ↑ Faith, Nicholas (22 лютого 2008). Alec Wildenstein: Art dealer and racehorse owner who divorced in a blaze of publicity. The Independent. Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 4 лютого 2012.
- ↑ Crowley, 2005, с. 164—165.
- ↑ People & Places: Art dealer admits he pulled gun on wife. Spartanburg Herald-Journal. 9 вересня 2000. с. A2. Процитовано 9 лютого 2012.
- ↑ а б Konigsberg, 1997, с. 32.
- ↑ а б Felder, 2004, с. 122—126.
- ↑ Grove, Lloyd (9 червня 2000). The Reliable Source. The Washington Post. Процитовано 4 лютого 2012.
- ↑ Gupte, Pranay (17 травня 2005). It's Personal for a Top NYC Divorce Lawyer. The Sun. New York. Процитовано 4 лютого 2012.
- ↑ Jocelyn gives bankrupt beau the brush-off. New York Post. 10 листопада 1999. с. 30. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 4 лютого 2012.
(необхідна підписка) for full content.
- ↑ Jocelyn Wildenstein's Boyfriend Lloyd Klein Reveals What Happened the Night of the Attack. PEOPLE.com.
- ↑ Jones, 2008, с. 123.
- ↑ а б McCarthy, Tyler (13 лютого 2018). 'Catwoman' Jocelyn Wildenstein denies having any plastic surgery, cites her Swiss heritage. Fox News.
- ↑ The crazy life of billionaire socialite Jocelyn Wildenstein. PressFrom - AU.
- ↑ Wet, Nici de. Stop posting fake pictures of me, rants Catwoman who claims she's never had plastic surgery. You (амер.). Процитовано 8 березня 2023.
- ↑ Corbett, Rachel (23 серпня 2023). The Inheritance Case That Could Unravel an Art Dynasty. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 14 вересня 2023.
- ↑ Portmann, 2004, с. 66.
- ↑ Greene, Penelope (26 липня 2007). Buy High, Sell Higher. The New York Times. Процитовано 4 лютого 2012.
- ↑ Paul Schrodt (17 липня 2018). How the Former Billionaire Known as 'Catwoman' Went Bankrupt With $0 in Her Bank Account. Money.com. Процитовано 27 серпня 2024.
- ↑ Jane Mulkerrins (17 червня 2023). What happened to the Bride of Wildenstein and her $2.5 billion?. The Times. Процитовано 27 серпня 2024.
- ↑ Exclu – Jocelyne Wildenstein : la femme "chat" est décédée hier soir à Paris. Public. 1 January 2025. Процитовано 1 January 2025.
Література
ред.- Cottom, Daniel (2006), Unhuman culture (вид. illustrated), University of Pennsylvania Press, ISBN 978-0-8122-3956-0
- Crowley, Kieran (2005). Almost Paradise: The Murder of Multimillionaire Ted Ammon in the Hamptons. New York: St. Martin's. ISBN 978-0-312-99913-1.
- DeMello, Margo (2007). Encyclopedia of body adornment. Westport, CT: Greenwood. ISBN 978-0-313-33695-9.
- Dunford, Martin (2009). The Rough Guide to New York City (вид. 11). London: Rough Guides. ISBN 978-0-8070-1618-3.
- Felder, Raoul (2004). The Wildenstein Divorce. Bare Knuckle Negotiation. Hoboken: Wiley & Sons. ISBN 978-0-471-46333-7.
- Felder, Raoul; Victor, Barbara (2011). The Wildenstein Case. The Good Divorce: How to Walk Away Financially Sound and Emotionally Happy. St. Martin's Press. ISBN 978-0-312-59296-7.
- Jones, Jessica Dorfman (2007). The Art of Cheating. New York: Pocket. ISBN 978-1-4165-4913-0.
- Jones, Meredith (2008). Skintight: an Anatomy of Cosmetic Surgery. Oxford: Berg Publishers. ISBN 978-1-84520-669-7.
- McCracken, Grant David (2008). Transformations: Identity Construction in Contemporary Culture. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-21957-2.
- Konigsberg, Eric (15 грудня 1997). What Money Can't Buy. New York. 30 (48): 31—37, 109, 116. ISSN 0028-7369. Процитовано 5 лютого 2012.
- Portmann, John (2004). Bad for Us: the lure of self-harm. Boston: Beacon Press. ISBN 978-0-8070-1618-3.
- Tebbel, Cyndi (2000), The body snatchers: how the media shapes women (вид. illustrated), Sydney: Finch, ISBN 978-1-876451-07-3